Постанова
Іменем України
24 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 456/3303/21
провадження № 51-5257 кмо 21
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_4,
суддів: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
ОСОБА_7, ОСОБА_8,
ОСОБА_9, ОСОБА_10,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_11,
прокурора ОСОБА_12,
розглянула у судовому засіданні матеріали провадження за касаційною скаргою представника цивільного відповідача ТзОВ «Комунальник 1» - адвоката
ОСОБА_13 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року
про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката
ОСОБА_13 в інтересах ТзОВ «Комунальник 1» на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 серпня 2021 року, постановлену
у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області ухвалою від 04 серпня 2021 року частково задовольнив заяви про забезпечення позову та постановив забезпечити цивільні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ТзОВ «Комунальник 1»
про стягнення шкоди, завданої злочином, у кримінальному провадженні
за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, шляхом накладення арешту на банківський рахунок, що належить ТзОВ «Комунальник 1» в межах суми позовних вимог
у розмірі 2 000 000 грн. В задоволенні вимог щодо накладення арешту
на автомобілі, належні ТзОВ «Комунальник 1», відмовив.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 21 жовтня 2021 року, керуючись ч. 4
ст. 399 КПК України, відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача ТзОВ «Комунальник 1» - адвоката
ОСОБА_13 на вказану ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 серпня 2021 року.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ТзОВ «Комунальник 1» - адвокат ОСОБА_13 просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування заявлених вимог вказує на закріплене у абз. 7 ч. 7 ст. 173 КПК України право підозрюваного, обвинуваченого, третіх осіб оскаржити судове рішення щодо арешту майна, вважаючи зазначене одним із тих випадків, визначених цим Кодексом, коли судове рішення, постановлене під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України, підлягає окремому оскарженню, що залишилось поза увагою апеляційного суду. При цьому адвокат посилається на постанови касаційного суду від 21 квітня
2021 року у справі №163/2831/20 (провадження №51-462км21) та від 09 вересня 2021 року у справі №646/5246/17 (провадження №51-2249км20).
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
Ухвалою Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 02 серпня 2022 року на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК України матеріали провадження за касаційною скаргою представника цивільного відповідача ТзОВ «Комунальник 1» - адвоката ОСОБА_13 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_13 в інтересах
ТзОВ «Комунальник 1» на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 серпня 2021 року, постановлену у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 , передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Таке рішення колегія суддів прийняла у зв`язку із тим, що вважала за необхідне відступити від висновку, викладеному у постановах Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 квітня
2021 року у справі №163/2831/20 (провадження №51-462км21) та від 09 вересня 2021 року у справі №646/5246/17 (провадження №51-2249км20), згідно якого ухвала суду щодо накладення арешту на майно, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України, підлягає окремому оскарженню, оскільки приписи ч. 7 ст. 173 КПК України надають право особі (підозрюваному, обвинуваченому, третім особам) оскаржити судове рішення щодо арешту майна. При цьому колегії суддів у вказаних рішеннях послались на ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2
ст. 129 Конституції України і ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК України, п. 8 ч. 3
ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів».
Однак, колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду дійшла до протилежної правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, про неможливість окремого оскарження ухвали суду про накладення арешту на майно, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України, з огляду на вищенаведені положення процесуального закону, зокрема, закріплені у ч. 2 ст. 392 цього Кодексу, якими чітко встановлено правові обмеження щодо можливості оскарження таких рішень у апеляційному порядку.
З огляду на викладене, виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду цього провадження об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Позиції учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду на адресу Суду надійшло клопотання від представника ТзОВ «Комунальник 1» - адвоката ОСОБА_13, в якому представник розгляд касаційної скарги просить проводити без її участі, подану касаційну підтримує.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_12 підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі представника ТзОВ «Комунальник 1» - адвоката ОСОБА_13, вважав їх обґрунтованими. Ухвалу апеляційного суду просив скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла до наступних висновків.
Єдність системи судоустрою забезпечується, у тому числі, єдністю судової практики (п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Однією з функцій, а також завданням об`єднаної палати є необхідність сформувати обґрунтовану правову позицію щодо застосування конкретної норми права, яку було неправильно застосовано, й сприяти єдиному та правильному правозастосуванню в судовій практиці. При цьому забезпечення єдності практики є реалізацією принципу правової визначеності, яка втілюється з додержанням загальних засад кримінального провадження, встановлених у ст. 7 КПКУкраїни, шляхом однакового застосування тієї самої норми закону в подібних правовідносинах. Тобто завдання об`єднаної палати Верховного Суду - досягти у встановленому законом порядку юридичної визначеності у спірних правовідносинах і запобігти невизначеності у подібних ситуаціях.
Порядок ухвалення слідчим суддею, судом рішення про арешт майна та його скасування унормовано статтями 173, 174 КПК України.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених статтею 131 КПК України, суть якого полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому порядку, позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (частина перша статті 170 КПК України).
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна застосовується з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову, також - цивільний позивач (частина перша статті 171 КПК України).
Предметом розгляду Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду є вирішення питання чи можливе апеляційне оскарження ухвали суду про накладення арешту на майно, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст. 392 КПК України.
Кримінальна процесуальна діяльність здійснюється у певній послідовності та включає в себе стадії кримінального провадження, які тісно пов`язані між собою, проте відрізняються одна від одної безпосередніми завданнями, особливим колом учасників, специфікою процесуальних відносин, а також підсумковими рішеннями.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ст. З КПК України).
У цій стадії компетентні державні органи (слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа) здійснюють:
- процесуальну діяльність з прийняття та реєстрації заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, приймають рішення про початок досудового розслідування;
- досудове розслідування злочинів у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання.
Також провадиться комплекс процесуальних дій, спрямованих на швидке, повне, неупереджене встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення, осіб, які його вчинили, тощо. Водночас досудове розслідування має своїм завданням охорону прав, свобод і законних інтересів учасників провадження, захист особи від незаконного та необґрунтованого обвинувачення та обмеження її прав і свобод.
Зроблені за результатами досудового розслідування слідчим, прокурором висновки щодо наявності події кримінального правопорушення, винуватості особи у його вчиненні, виступають для суду версією обвинувачення, що підлягає безпосередній, всебічній перевірці в суді в умовах рівності сторін та змагальності.
З метою охорони конституційних прав і свобод людини під час досудового розслідування широко здійснюється судовий контроль у формі видачі судових дозволів на застосування переважної більшості заходів забезпечення кримінального провадження, проведення частини слідчих (розшукових) дій, а також розгляду та вирішення скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора.
Судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
Підготовче провадження - це стадія кримінального провадження, в якій суд за участю прокурора та інших учасників кримінального провадження (обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника) здійснює процесуальну діяльність, спрямовану на вирішення питання про можливість розгляду матеріалів кримінального провадження по суті у судовому засіданні.
Судовий розгляд - це стадія кримінального провадження, в якій суд колегіально або суддя одноособово за участю сторін з дотриманням усіх засад кримінального провадження розглядає кримінальне провадження по суті, тобто вирішує питання про наявність чи відсутність діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, про наявність складу кримінального правопорушення у цьому діянні, про наявність чи відсутність вини обвинуваченого у вчиненні цього кримінального правопорушення, про необхідність призначення обвинуваченому покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення та інші питання, передбачені законом.
Судовий розгляд здійснюється відповідно до загальних положень - закріплених законом правил, що відображають характерні риси судового розгляду та забезпечують реалізацію на цьому етапі усіх засад кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 318 КПК України, судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Апеляційне провадження - це стадія кримінального провадження, в якій суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення, ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили у зв`язку з поданою на них апеляційною скаргою.
Серед завдань апеляційного провадження - охорона прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження через недопущення до виконання незаконних, необґрунтованих, невмотивованих рішень. Виконання цього завдання забезпечується наданням відповідним особам права на апеляційне оскарження судових рішень, що є складовим елементом загального права особи на судовий захист.
Апеляційне провадження характеризується встановленим переліком судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку (ст. 392 КПК України), визначеним колом суб`єктів апеляційного оскарження (ст. 393 КПК України), особливостями апеляційного оскарження окремих судових рішень (ст. 394 КПК України), його порядком і строками (ст. 395 КПК України), визначеною формою апеляційної скарги та наслідками її недотримання (ст. ст. 396, 399 КПК України), а також умовами, підставами, порядком і наслідками апеляційного розгляду.
Статтею 392 КПК України визначено судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Відповідно до ч. 1 вказаної норми