Постанова
Іменем України
28 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 601/278/21
провадження № 61-2437св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Українські лінії», акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго»,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 вересня 2021 року у складі судді Мочальської В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 січня 2022 року у складі колегії суддів: БершадськоїГ. В., Гірського Б. О., Хоми М. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії», акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» (далі - ТОВ «Українські лінії»), акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» (далі - АТ «СК «Інго») про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_4 , який на момент події працював водієм у ТОВ «Українські лінії», 16 грудня 2018 року приблизно о 03:20 год, керуючи рейсовим автобусом Київ-Вроцлав марки «Neoplan N1122/3L», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись автодорогою сполученням Львів-Краківець у напрямку до м. Львова, в смт Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, неподалік будинку № 28, що на вул. Яворівській, грубо порушив вимоги розділу 1 пунктів 1.2, 1.5, 1.10 (в частині значення термінів «безпечна швидкість», «небезпека для руху»); розділу 2 пункту 2.3 (підпункту «д»); розділу 12 пунктів 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не врахував наявність несприятливих погодних умов у вигляді снігопаду, стан засніженого дорожнього покриття, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним автобуса, не справився з керуванням та без причин технічного характеру, виїхав на зустрічну смугу руху, по якій в цей час рухався автомобіль «Volvo 340», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 . Такими своїми діями ОСОБА_4 створив аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення між цими транспортними засобами та смерті пасажира автомобіля «Volvo» ОСОБА_6 .
Яворівський районний суд Львівської області визнав винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України.
Трагічна смерть ОСОБА_6 насамперед вплинула на життя ОСОБА_1 , як матері померлого, ОСОБА_2 , як батька та ОСОБА_3 , як рідного брата померлого. Внаслідок втрати сина та брата вони перебувають у напруженому психологічному стані, адже думки про смерть ОСОБА_6 не залишають їх до теперішнього часу. Втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. Втрата рідної людини призвела до душевного болю, який ніколи не припиниться.
Оскільки засуджений ОСОБА_4 під час ДТП керував транспортним засобом «Neoplan N1122/3L», який належить відповідачу ТОВ «Українські лінії», а також здійснював перевезення пасажирів як працівник, який здійснює трудову функцію водія ТОВ «Українські лінії» тому завдану моральну шкоду позивачі просили стягнути з відповідача ТОВ «Українські лінії» на користь ОСОБА_1 - 500 000,00 грн, на користь ОСОБА_2 - 500 000,00 грн та на користь ОСОБА_3 - 250 000,00 грн.
Крім того, відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили стягнути з AT «СК «Інго» на їхню користь моральну шкоду, заподіяну смертю сина ОСОБА_6 , по 11 169,00 грн кожному.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 вересня 2021 року,яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 січня 2022 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Українські лінії» на користь ОСОБА_1 500 000,00 грн моральної шкоди, на користь ОСОБА_2 500 000,00 грн моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, враховуючи верховенство права, засади розумності і справедливості, обставини справи, суд вважає, що розмір компенсації моральної шкоди, який слід стягнути з ТОВ «Українські лінії» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становить по 500 000,00 грн для кожного. Крім того, зазначений розмір не може вважатися завищеним чи надмірним для відповідача, який, як вбачається з матеріалів справи, здійснює діяльність з організації перевезень на професійній та постійній основі, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення. Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до AT «СК «Інго» про стягнення на їх користь страхової виплати в розмірі по 11 169,00 грн до задоволення не підлягають, оскільки позивачами не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для здійснення такої виплати. У матеріалах справи, крім полісу страхування № АМ2425471, інші докази відсутні.
Позивач ОСОБА_3 не надав належних та допустимих доказів того, що він є членом сім`ї загиблого в розумінні частини другої статті З СК України та рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, а сам факт наявності родинних стосунків не є підставою для наявності права на відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, а тому у задоволенні вимог ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2022 року до Верховного Суду, ТОВ «Українські лінії», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та стягнути з ТОВ «Українські лінії» на їх користь по 100 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її з Кременецького районного суду Тернопільської області.
23 лютого 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 601/1399/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 661/740/18, від 19 вересня 2018 року у справі № 161/11814/14, від 08 травня 2018 року у справі № 370/2580/15.
В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, не навели мотивів, з яких вони виходили і не врахували принципи розумності, виваженості та справедливості.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що ОСОБА_6 є сином ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та рідним братом ОСОБА_3 .
Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 26 липня 2019 року у справі № 460/563/19 встановлено, що ОСОБА_4 16 грудня 2018 року приблизно о 03:20 год, керуючи рейсовим автобусом Київ-Вроцлав марки «Neoplan N1122/3L», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись автодорогою сполученням Львів-Краківець у напрямку до м. Львова, в смт Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, неподалік будинку № 28, що на вул. Яворівській, грубо порушив вимоги розділу 1 пунктів 1.2, 1.5, 1.10 (в частині значення термінів «безпечна швидкість», «небезпека для руху»); розділу 2 пункту 2.3 (підпункту «д»); розділу 12 пунктів 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не врахував наявність несприятливих погодних умов у вигляді снігопаду, стан засніженого дорожнього покриття, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним автобуса, не впорався з керуванням та без причин технічного характеру, виїхав на зустрічну смугу руху, по якій в цей час рухався автомобіль «Volvo 340», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , такими своїми діями створив аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення між цими транспортними засобами». В результаті ДТП пасажир ОСОБА_6 отримав множинні тілесні ушкодження внаслідок яких помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
26 липня 2019 року Яворівський районний суд Львівської області визнав винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України.
Вирок Яворівського районного суду Львівської області від 26 липня 2019 року у справі № 460/563/19 після перегляду Львівським апеляційним судом в частині вирішених цивільних позовів скасовано, а в решті вирок залишений без змін. Вирок набрав законної сили.
ОСОБА_4 16 грудня 2018 року перебував у трудових правовідносинах з ТОВ «Українські лінії» та на автобусі, належному товариству, здійснював рейс Вроцлав-Київ.
Згідно полісу № АМ2425471 станом на 16 грудня 2018 року автобус марки «Neoplan N1122/3L», реєстраційний номер НОМЕР_1 був застрахований в АТ «СК «Інго».
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
У касаційній скарзі скаржник оскаржує рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині визначення розміру моральної шкоди, таким чином Верховний Суд переглядає рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції лише у вказаній частині.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обста