Постанова
Іменем України
27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 761/44111/21
провадження № 61-8775св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року в складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви вказала, що вона проживає разом зі своїм братом ОСОБА_2 у належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_1 . Водночас ОСОБА_2 поводить себе неадекватно та агресивно, зокрема, піднімає на неї руку, висловлюється у її сторону нецензурною лайкою, постійно погрожує їй фізичною розправою, тобто вчиняє відносно неї як фізичне, так і психологічне насильство, внаслідок чого вона неодноразово була вимушена викликати поліцію. Вона є інвалідом 2-ї групи і вищевказані обставини впливають на стан її здоров`я. Окрім цього вона посилалася на постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року та від 16 листопада 2021 року, якими ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Враховуючи зазначене, заявник просила суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким строком на шість місяців визначити наступні тимчасові обмеження його прав: заборонити ОСОБА_2 перебувати у місці проживання з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити ОСОБА_2 наближатися на 300 метрів до місця проживання та інших місць частого відвідування ОСОБА_1 ; заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу ОСОБА_1 .
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року в складі судді Романишеної І. П. заяву ОСОБА_1 задоволено.
Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , строком на шість місяців, встановлено наступні заходи тимчасового обмеження його права, зокрема: заборонено ОСОБА_2 перебувати в місці проживання з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , наближатися на 300 метрів до місця проживання та інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу ОСОБА_1 .
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із наявності обґрунтованих ризиків продовження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно заявника, а тому дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог та необхідність видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_2 на строк 6 місяців із встановленням заходів тимчасового обмеження його прав, передбачених частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Постановою Київського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року та ухвалено нове про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП не є безумовною підставою для застосування судом до нього спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оскільки після 04 жовтня 2021 року відсутні відомості про будь-які конфлікти між заявником та заінтересованою особою, та продовження вчинення домашнього насильства.
Звернувшись до суду 09 грудня 2021 року, ОСОБА_1 не обгрунтувала які саме дії ОСОБА_2 після 04 жовтня 2021 року (дата її звернення до поліції про вчинення ОСОБА_2 домашнього насилля) стали підставою для подання заяви до суду.
Установивши, що ОСОБА_1 не спілкується з ОСОБА_2 з жовтня 2021 року, не проживає разом із останнім, а мешкає у квартирі свого сина, суд виходив із відсутності доказів наявності ризиків продовження у майбутньому домашнього насильства. Окрім цього суд установив, що матеріали справи не містять будь-яких доказів застосування ОСОБА_2 до ОСОБА_1 фізичного насильства.
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять відомостей про повідомлення ОСОБА_2 у спосіб, визначений частиною дев`ятою статті 128 ЦПК України, про судовий розгляд, а відтак суд першої інстанції не мав правових підстав для висновку, що заінтересована особа належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.Разом із тим ОСОБА_1 подала клопотання про розгляд справи за її участі.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про відсутність будь-яких доказів застосування ОСОБА_2 до ОСОБА_1 фізичного насильства не спростовує того факту, що відносно останньої вчинялось психологічне насилля. Разом із тим тимчасове обмеження права кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи, шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному законом, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними сестрою та братом, місце проживання яких зареєстровано у квартирі АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .
До жовтня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом у зазначеній квартирі, де у них виникали сварки.
У матеріалах справи містяться довідки Шевченківського УП ГУ Національної поліції у м. Києві, згідно із якими 22 вересня 2021 року та 04 жовтня 2021 року до чергової частини по лінії «102» надійшли повідомлення від ОСОБА_1 про вчинення її братом домашнього насилля за адресою: АДРЕСА_2 та складання протоколів про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, від адміністративної відповідальності звільнено на підставі статті 22 КУпАП за малозначністю правопорушення, суд обмежився усним зауваженням.
У власності ОСОБА_1 перебуває також квартира АДРЕСА_3 .
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо застосування обмежувального припису
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувальн