Постанова
Іменем України
27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 212/6784/20
провадження № 61-6760св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна, про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги за кредитним договором та договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позову
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 15 липня 2020 року № 2286/К, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк», банк) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», товариство), в частині відступлення права вимоги за кредитним договором від 17 липня 2008 року № 0308/0708/88-204; визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 15 липня 2020 року № 2286/К, укладений між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 17 липня 2008 року № 0308/0708/204-Z-1.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що 17 липня 2008 року між нею і Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Сведбанк» (далі - ПАТ КБ «Сведбанк») укладено кредитний договір № 0308/0708/88-204, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 26 000,00 дол. США строком користування до 16 липня 2018 року. 12 листопада 2010 року до цього договору укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 та договір про внесення змін та доповнень № 2, згідно з якими встановлено новий строк користування кредитними коштами до 16 липня 2028 року включно. На забезпечення виконання умов кредитного договору 17 липня 2008 року було укладено договір іпотеки № 0308/0708/204-Z-1. Також на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та між банком і ОСОБА_3 , ОСОБА_1 укладені договори поруки.
25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» і ПАТ «Дельта Банк» укладено договір продажу прав вимоги, за умовами якого ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитами та забезпечувальними договорами. 15 липня 2020 року між банком і ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір про відступлення прав вимоги № 2286/К, за умовами якого банк передав у власність новому кредитору, а новий кредитор прийняв у власність права вимоги до позичальника за кредитним договором; новий кредитор сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі та у розмірі визначених договором. Також 15 липня 2020 року між банком і товариством укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 2286/К/1.
Оскільки при укладенні вказаних договорів відступлення прав вимоги за кредитним договором банк відступив ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» право вимоги в обмін на грошові кошти, тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи, що є основною ознакою факторингу, тому наявні правові підстави для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 09 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 07 червня 2022 року апеляційну скаргу адвоката Максимова Р. І. як представника ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 15 липня 2022 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що судове рішення не підписано одним із суддів; справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 без належного її повідомлення по дату, час і місце судового засідання.
На обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права. Так, в ухваленні апеляційним судом оскаржуваного судового рішення брала участь колегія суддів у складі: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Деркач Н. М., проте, як видно з останньої сторінки цього рішення, воно підписане лише двома суддями: Демченко Е. Л. і Деркач Н. М., а навпроти прізвища Куценко Т. Р. підпису немає, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.
Крім того, матеріали справи містять повідомлення про вручення судової повістки її уповноваженому представнику «ОСОБА_1», проте вона не має уповноваженого представника з прізвищем « ОСОБА_1 » на АДРЕСА_1 , тому їй не відомо, кому була вручена ця повістка, отже, апеляційний суд розглянув справу без належного повідомлення її про день та час судового засідання, що є обов`язковою підставою скасування оскаржуваної постанови.
ЇЇ представник адвокат Максимов Р. І. подавав до суду два клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнним станом та віддаленістю місця апеляційного розгляду від місця проживання та здійснення адвокатської діяльності представника та з урахуванням паливної кризи, яка мала місце в першій декаді червня 2022 року. Клопотання суд отримав 06 та 07 червня 2022 року, однак проігнорував їх, не розглянув і ухвалив рішення за відсутності її та її представника.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
11 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі стало посилання заявника на те, що судове рішення не підписано одним із суддів; справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 без належного її повідомлення по дату, час і місце судового засідання.
Щодо доводів заявника про розгляд апеляційним судом справи за відсутності ОСОБА_1 без належного її повідомлення по дату, час і місце судового засідання
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Частиною третьою статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною восьмою статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
У випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розпис