Постанова
Іменем України
27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 755/2451/20
провадження № 61-7300св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович, ОСОБА_2 ,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна, ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича, ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна, ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна із чужого незаконного володіння
за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Гродовської Олесі Павлівни на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року у складі судді Катющенко В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 28 червня 2022 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Коцюрби О. П. та за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка Дмитра Леонідовича на постанову Київського апеляційного суду від 28 червня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Рогача В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 липня 2019 року, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,40 кв. м за Акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк); скасувати запис про право власності від 19 липня 2019 року № 32524566 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, внесений на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 липня 2019 року; витребувати нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 45,40 кв. м за АТ «Дельта Банк» з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та передати його на користь ОСОБА_1 ; скасувати запис про право власності від 05 грудня 2019 року № 34475263 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, внесений на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 грудня 2019 року (індексний номер 50036013).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 19 липня 2019 року приватний нотаріус Рогач В. В. вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності на спірну квартиру за АТ «Дельта Банк».
На думку позивачки, дії приватного нотаріуса щодо такої реєстрації є неправомірними та вчинені з порушенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті». Крім того, реєстратор не врахував, що всупереч нормам законодавства іпотекодавець не отримувала письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушень та виконання зобов`язання, а у матеріалах реєстраційної справи немає висновку незалежної оцінки іпотечного майна.
Також позивачка посилалася на те, що 05 грудня 2019 року у зв`язку з відчуженням спірної квартири АТ «Дельта Банк» ОСОБА_2 приватний нотаріус Шевченко І. Л., вчиняючи відповідні нотаріальні дії, внесла до реєстру запис про право власності на квартиру за ОСОБА_2 . Оскільки АТ «Дельта Банк» не набувало права власності на квартиру та не мало повноважень на її продаж, тому реєстрація права власності за ОСОБА_2 є неправомірною, що є підставою для витребування майна із чужого незаконного володіння. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Дніпровський районний суд міста Києва рішенням від 16 листопада 2021 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 липня 2019 року, індексний номер 47920669 від 24 липня 2019 року, 11:20:17, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за АТ «Дельта Банк». В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що представник АТ «Дельта Банк» при зверненні до приватного нотаріуса Рогача В. М. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 за АТ «Дельта Банк» не подав копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем боржникові ОСОБА_4 , яка є відмінною від іпотекодавців ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Крім того, в матеріалах реєстраційної справи немає оцінки предмета іпотеки на момент набуття його у власність іпотекодержателем.
Також суд дійшов висновку, що на спірну квартиру, площа якої не перевищує 140 кв. м і яка використовується як місце постійного проживання позивачки та є предметом іпотеки на забезпечення вимог за кредитним договором, укладеним в іноземній валюті, не може бути звернено стягнення шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем у зв`язку з дією на час реєстрації за банком права власності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що рішення про перехід права власності на належне ОСОБА_1 та ОСОБА_3 майно у власність АТ «Дельта Банк» було прийняте державним реєстратором всупереч нормам статей 35, 37 Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що є підставою для задоволення позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Рогача В. В. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ПАТ «Дельта Банк».
Суд виходив з того, що ефективним та передбаченим законом способом захисту порушених прав позивачки є скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а вимоги позивачки про скасування записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно задоволенню не підлягають, оскільки обраний спосіб захисту про скасування записів про право власності є неефективним у зв`язку з набранням чинності Законом України від 05 грудня 2019 року № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», яким внесено зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, не передбачено.
Вирішуючи позов у частині витребування нерухомого майна, спірної квартири, з чужого незаконного володіння на користь позивача ОСОБА_1 , суд виходив з того, що спірна квартира вибула з власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а тому немає підстав для її витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та передання її на користь ОСОБА_1 , оскільки спірна квартира не належить позивачці як одноосібному власнику.
Крім того, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, якого позивачка також визначила відповідачем.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 28 червня 2022 року апеляційні скарги адвоката Гродовської О. П. як представника ОСОБА_2 та АТ «Дельта Банк» задовольнив частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року в частині вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В. скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Рогача В. В. не було правових підстави для реєстрації за АТ «Дельта Банк» як іпотекодержателем права власності на спірне нерухоме майно.
Разом з тим апеляційний суд не погодився з висновками місцевого суду в частині визнання відповідачем у справі приватного нотаріуса Рогача В. В., оскільки позовна вимога про визнання рішення незаконним та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно не може бути звернена до приватного нотаріуса, якого позивачка визначила відповідачем.
Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У липні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Касьяненко Д. Л. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 28 червня 2022 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 17 квітня 2018/ року у справі № 523/9076/16, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15 та постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 336/5387/17.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційного оскарження, оскільки у апеляційних скаргах не ставилося питання неналежності відповідачів, що були встановлені судом першої інстанції. При цьому апеляційний суд не звернув уваги на те, що суд першої інстанції встановив, що приватний нотаріус Рогач В. В. не є належним відповідачем у цій справі, а тому позов було задоволено частково лише до належних відповідачів.
У серпні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Гродовська О. П. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 червня 2022 року в частині визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 липня 2019 року, індексний номер 47920669 від 24 липня 2019 року, 11:20:17, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за АТ «Дельта Банк» та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Як на підставу касаційного оскарження посилалася на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15 та постановах Верховного Суду від 116 грудня 2019 року у справі № 607/4911/16, від 18 грудня 2019 року у справі № 718/2468/18, від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15, від 13 червня 2018 року у справі № 645/5280/16.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили, в чому саме полягала неправомірність дій державного реєстратора та/або банку при зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на спірну квартиру, а також в чому полягало порушення прав позивача. Скарга містить доводи про те, що на адресу позивача надсилалося повідомлення про необхідність виконати вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором, а Закон України «Про іпотеку» не визначає обов`язку іпотекодержателя надсилати повторні або додаткові (у разі збільшення зобов`язання) вимоги до іпотекодавця із попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказуючи на відсутність оцінки спірної квартири, суди не встановили, яким чином оцінка майна у спірних правовідносинах впливає на права позивача. Крім того, у скарзі заначено про те, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог кредитора (відповідного застереження в іпотечному договорі).
У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Касьяненко Д. Л. подав відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гродовської О. П., в якому просив задовольнити касаційну скаргу подану в інтересах ОСОБА_1 , доводи, які ідентичні доводам його касаційної скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Гродовської О. П. та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка Д. Л.
05 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що 08 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), який змінив назву на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), та ОСОБА_1 і ОСОБА_5 як майновими поручителями за зобов`язаннями ОСОБА_4 за кредитним договором про надання споживчого кредиту від 08 квітня 2008 року № 11330694000 та за договором про надання споживчого кредиту від 08 квітня 2008 року № 1132956700, укладеними між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 , був укладений договір іпотеки № 82181, за умовами якого в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 45,40 кв. м.
08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» і ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за умовами якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги, зокрема за вказаним договором іпотеки.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 04 березня 2015 року у справі № 755/24750/14-ц відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що предмет іпотеки, на який позивач просить звернути стягнення, підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому не може бути примусово стягнутий (відчужений) без згоди власника. Згоди власника на звернення стягнення надано не було.
19 липня 2019 року приватний нотаріус Рогач В. В. здійснив реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за АТ «Дельта Банк», номер запису про право власності 24566.
05 грудня 2019 року приватний нотаріус Шевченко І. Л. у зв`язку з відчуженням АТ «Дельта-Банк» спірної квартири ОСОБА_2 вчинила відповідні реєстраційні дії.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того