Постанова
Іменем України
27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 686/20441/21
провадження № 61-3969св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - держава Україна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 листопада 2021 року у складі судді Карплюка О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року у складі колегії суддів:
Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна, у якому у якості представника відповідача вказував Верховний Суд та просив стягнути з держави Україна на свою користь 46 000 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду
у справі № 2270/14181/11 у період з 25 до 27 серпня 2021 року.
Позов мотивовано тим, що під час тривалого очікування на виконання рішення суду та повернення його приватної власності у вигляді паспортної книжечки позивачу завдано моральної шкоди, яка проявилася у моральних стражданнях та переживаннях, які він поніс, розчаруванні в системі органів державної влади держави Україна. Додаткове психологічне напруження виникло внаслідок правової невизначеності, яке викликало у позивача почуття душевного болю.
Внаслідок невиконання судового рішення він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, вживати додаткових заходів для захисту прав. Крім того, він вчергове змушений звертатись до суду,
що вимагає від нього додаткових витрат та свідчить про моральне
і психологічне насилля у вигляді тортур над ним шляхом неналежного виконання своїх службових обов`язків посадовими особами і службовими особами держави України, що призвело до підриву авторитету державної влади і втрати ним віри в можливість судового захисту його прав.
Розмір завданої моральної шкоди за період невиконання рішення суду
в період з 25 серпня 2021 року до 27 серпня 2021 року ОСОБА_1 оцінив
у розмірі 46 000 000 000,00 грн, яку просив стягнути з держави Україна на його користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 30 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Верховний Суд не вправі відшкодовувати шкоду, завдану незаконними рішеннями суду, діями чи бездіяльністю його працівників при здійсненні ними своїх повноважень, а отже вимоги позивача є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 листопада 2021 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач, вважаючи, що невиконанням постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11 йому завдано моральну шкоду, звернувся до суду з позовом про її відшкодування державою.
У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди це орган, посадовими чи службовими особами якого завдано шкоду.
Обґрунтовуючи свої доводи, ОСОБА_1 не зазначив, які дії відповідно до вимог діючого законодавства Верховний Суд мав вчинити, але не вчинив, чи яке рішення повинен був прийняти, але не прийняв, не навів конкретні норми закону, які на його переконання були порушені у спірних правовідносинах.
З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що Верховний Суд не є належним органом, який наділений повноваженнями представляти Державу Україна у спірних правовідносинах.
Щодо вимог по суті спору, пред`явлених до держави Україна, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не довів належними та достатніми доказами факт заподіяння йому моральної шкоди внаслідок невиконання судового рішення у відповідний період, наявність причинного зв`язку між неналежним (на його думку) контролем за виконанням судового рішення та настанням тих негативних наслідків, про які він вказує.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та що саме з цих підстав позов не підлягає задоволенню, у зв`язку з чим змінив рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2022 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.
28 липня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 612/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19), постановах Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 686/8422/20 (провадження
№ 61-2846св21) та від 03 лютого 2022 року у справі № 6869/13784/21 (провадження № 61-19019св21) щодо застосування частини першої
статті 23 ЦК України.
Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її завдання - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Також ОСОБА_1 посилається на презумпцію завдавача шкоди, що свідчить про покладення обов`язку на відповідача доведення відсутності своєї вини.
Право на стягнення моральної шкоди, завданої правопорушенням
є абсолютним. Позивач не повинен доводити вину відповідача у своїх душевних стражданнях внаслідок порушення своїх прав як підставу для стягнення моральної шкоди. Тобто саме відповідач повинен довести відсутність своєї вини в тому, що внаслідок порушення ним прав позивача, відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.
Щодо визначення неналежного представника відповідача заявник зазначив, що держава Україна є самостійним суб`єктом цивільних правовідносин, який діє на рівні з іншими учасниками цих відносин. Держава зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових
і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У відзиві на касаційну скаргу Держава в особі Верховного Суду заперечує проти доводів ОСОБА_1 та просить залишити без змін ухвалені у справі судові рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду
від 12 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року, у справі
№ 2270/14181/11 зобов`язано Хмельницький міський відділ УМВС України
в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію в паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки.
У задоволенні вимог позову в частині відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 відмовлено.
ОСОБА_1 , посилаючись на те, що невиконанням рішення суду в період з 25 серпня 2021 року до 27 серпня 2021 року йому завдано моральної шкоди, звернувся до суду з позовом. При цьому, відповідач зазначив державу Україна у якості відповідача, а представником - Верховний Суд.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року
в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися
у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне
і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як
у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбаче