Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 203/2064/19
провадження № 61-8363св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Комунальне підприємство «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради, Дніпровська міська рада,
треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України
у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Карчагін Сергій Володимирович, на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 26 липня 2022 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради (далі - КП «УРЕА»), Дніпровської міської ради, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Позовну заяву мотивував тим, що 10 квітня 2019 року о 08:45 год.,
ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «КрАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом, перебуваючи у трудових відносинах
з КП «УРЕА» Дніпровської міської ради, рухаючись на просп. Олександра Поля, в районі електроопори № 39, у м. Дніпрі, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до повної зупинки або безпечного об`їзду перешкоди, перед виїздом не перевірив технічний стан транспортного засобу, під час руху не контролював свій транспортний засіб, внаслідок чого скоїв зіткнення з належним йому автомобілем марки автомобілем марки «Mitsubishi» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), а також з іншими транспортними засобами, зокрема, з автомобілем марки «Peugeot» (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) під керуванням ОСОБА_3 , автомобілем марки «Daewoo» (реєстраційний номер НОМЕР_4 ) під керуванням ОСОБА_4 , автомобілем марки «Mercedes» (реєстраційний номер НОМЕР_5 ) під керуванням ОСОБА_5 , автомобілем марки «Toyota» (реєстраційний номер НОМЕР_6 ) під керуванням ОСОБА_6 , автомобілем марки «Peugeot» (реєстраційний номер НОМЕР_7 ), автомобілем марки «Ford» (реєстраційний номер НОМЕР_8 ) під керуванням ОСОБА_7 , автомобілем марки «Toyota» (реєстраційний номер
НОМЕР_9 ) під керуванням ОСОБА_8 , автомобілем марки «Skoda» (реєстраційний номер НОМЕР_10 ) під керуванням ОСОБА_9 , автомобілем марки «Ford» (реєстраційний номер НОМЕР_11 ) під керуванням ОСОБА_10 , автомобілем марки «Skoda» (реєстраційний номер НОМЕР_12 ) під керуванням ОСОБА_11 та автобусом марки «БАЗ» (реєстраційний номер НОМЕР_13 ) під керуванням ОСОБА_12 .
У результаті зазначеного ДТП належний позивачу транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
Згідно з висновком експерта вартість робіт з відновлення автомобіля становить 1 449 283,09 грн. Відповідачі не відшкодували заподіянупозивачушкоду, що стало причиною його звернення до суду з позовом про солідарне стягнення з них компенсації заподіяної майнової шкоди у розмірі
1 449 283,09 грн, а також моральноїшкоди у розмірі 50 000,00 грн, витрат
з проведення дослідження та транспортування автомобіля в сумі
4 000,00 грн, а також компенсацію судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2021 рокуу складі судді Католікяна М. О. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з КП «УРЕА» на користь ОСОБА_1 компенсацію заподіяної майнової шкоди в сумі 1 047 372,30 грн, компенсацію моральної шкоди
в сумі 10 000,00 грн, компенсацію витрат за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 4 000,00 грн, компенсацію судових витрат в сумі 9 605,00 грн, разом 1 070 977,30 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 10 квітня 2019 року керував автомобілем правомірно, виконуючи при цьому трудові обов`язки перед КП «УРЕА», отже, відповідальність за заподіяну шкоду
в частині, що не покривається страховиком, має нести саме його роботодавець - КП «УРЕА».
Суд першої інстанції дійшов висновку про фактичне знищення автомобіля позивача та виходив з того, що на його користь з КП «УРЕА» підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 1 047 372,30 грн (з урахуванням компенсації витрат на отримання висновку автотоварознавця та транспортування автомобіля у розмірі 4 000,00 грн), яка вирахувана виходячи з розміру матеріальної шкоди у розмірі 1 142 072,30грн за мінусом суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 69 700,00 грн та
25 000,00 грн - вартості відчуженого пошкодженого автомобіля за договором купівлі-продажу від 22 серпня 2019 року.
Установивши наявність безпосереднього причинного зв`язку між протиправними діями працівника КП «УРЕА» з пошкодження автомобіля позивача та їх наслідками у вигляді душевних страждань, яких останній зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, розмір якої для належної сатисфакції визначив у сумі 10 000,00 грн.
У задоволенні позовних вимог до Дніпровської міської ради суд першої інстанції відмовив з посиланням на положення статті 1172 ЦК України та вважав, що позовні вимоги пред`явлені до цього відповідача з порушенням зазначеної норми.
Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 79 800,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. На підтвердження обґрунтованості таких витрат позивач надав суду копії договору про надання правничої допомоги від 29 травня 2019 року з додатковими угодами №1, 2, а також квитанцій до прибуткового касового ордеру від 29 травня 2019 року, проте ці документи не містять розрахунку понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, зазначення складових наданих йому послуг, а також вартості цих складових тощо,
у зв`язку з чим відсутні підстави для їх відшкодування.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року апеляційну скаргу КП «УРЕА» задоволено частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2021 року змінено в частині визначення та стягнення вартості матеріальної шкоди, шляхом її зменшення з 1 047 372,30 грн до 797 603,90 грн.
В іншій частині рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції правильно встановлено, що неправомірними діями водія КП «УРЕА» пов`язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу) в процесі виконання ним трудових обов`язків, позивачу було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку зі вказаними діями працівника відповідача і підлягають відшкодуванню за рахунок роботодавця винної особи.
Однак, судом першої інстанції не застосовані норми, встановлені
статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Суд першої інстанції встановив факт фізичного знищення автомобіля позивача, однак не врахував вимоги спеціального закону у такому випадку, як і не надав оцінки наданому представником КП «УРЕА» розрахунку страхового відшкодування від 03 липня 2019 року, в якому визначено вартість залишків автомобіля, що становить 300 000 грн і які не повертались страховій компанії при отриманні страхового відшкодування на суму 69 700,00 грн.
Також суд першої інстанції при розрахунку матеріальної шкоди залишив поза увагою ринкову вартість пошкодженого автомобіля у сумі
1 192 303,90 грн, натомість надав перевагу відомостям, зазначеним
у висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи від 21 квітня
2021 року №469-21, складеному Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз на виконання ухвали суду, який не є для суду преюдиційним та обов`язковим для застосування.
У вказаному висновку експертом-товарознавцем мало бути враховано фізичне знищення автомобіля позивача та відсутність економічних підстав для його відновлювального ремонту. Такі обставини були враховані саме страховою компанією при розрахунку суми страхового відшкодування, яку позивач не оскаржував та погодився з нею у повному обсязі, проте суд першої інстанції на це уваги не звернув.
Суд першої інстанції не врахував, що фізичне знищення пошкодженого автомобіля позивача є підставою для застосування положень статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а томупроведений у висновку експерта розрахунок вартості пошкодженого транспортного засобу та розміру збитківне може братись за основу при вирішенні цього спору.
З урахуванням наведеного апеляційний суд виходив з того, що ринкова вартість транспортного засобу на момент ДТП складала 1 192 303,90 грн, вартість залишків пошкодженого автомобіля складає 300 000 грн, а різниця між ними є 892 303,90 грн, що і є матеріальною шкодою, завданою позивачу. Оскільки позивач отримав страхове відшкодування у розмірі 69 700,00 грн та продав пошкоджений автомобіль за 25 000,00 грн,
тоостаточна сума матеріальної шкоди становить 797 603,90 грн,
яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сума 18 945,74 грн, яка є судовими витратами відповідача з оплати проведеної судом першої інстанції експертизи, не підлягає відшкодуванню, оскільки цей висновок не застосовано при вирішенні спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду
від 26 липня 2022 року в частині зменшення суми стягнення вартості матеріальної шкоди та залишити в силі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2021 року.
У касаційній скарзі заявник також ставить питання про стягнення з
КП «УРЕА» судових витрат, а саме: судового збору у розмірі 4 995,36 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подав заяву про стягнення судових витрат, а саме: судового збору 4 995,36 грн та 40 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.
23 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 908/807/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня
2019 року у справі № 161/4985/17.
В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму матеріального права, яка не підлягає застосуванню, зокрема застосовано положення статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18лютого 2020 року у справі № 908/807/18.
Апеляційний суд не врахував, що положення статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки у цьому спорі позивач пред`явив вимоги не до страховика цивільно-правової відповідальності, а до особи, яку вважає заподіювачем шкоди, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції передчасно застосував її до відносин між сторонами у справі.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню лише норми ЦК України, оскільки позов пред`явлений безпосередньо до винуватця ДТП. Для визначення розміру матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача суд першої інстанції взяв розмір майнової шкоди, встановленої у висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи від 21 квітня 2021 року, розмір страхового відшкодування, який вже був виплачений на користь позивача в межах страхового ліміту, та вартість пошкодженого автомобіля за договором купівлі-продажу.
Також апеляційний суд порушив норму процесуального права -
статтю 83 ЦПК України та не врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі
№ 161/4985/17.
Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права щодо дослідження доказів.
Апеляційний суд зауважив, що суд першої інстанції не врахував наданий представником КП «УРЕА» розрахунок страхового відшкодування
від 03 липня 2019 року, в якому визначено, що вартість залишків автомобіля становить 300 000,00 грн.
Однак цей доказ був поданий з порушенням статті 83 ЦПК України, у зв`язку з чим підлягав залишенню без розгляду та не міг враховуватись
і оцінюватись судом. Доказ, який врахував апеляційний суд, був поданий відповідачем 23 липня 2021 року (тобто через рік після того, як справа розглядалась по суті).
У суді першої інстанції було встановлено порушення порядку подання доказів відповідачем, у зв`язку з чим наданий відповідачем розрахунок не бравсясудом до уваги, що відповідає положенням частини дев`ятої
статті 83 та частини третьої статті 89ЦПК України.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про зменшення розміру матеріальної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є необґрунтованим та зроблений на підставі неналежних доказів.
Крім того, за змістом оскаржуваної постанови, окрім відрахування вартості залишків автомобіля у розмірі 300 000,00 грн на підставі розрахунку страхового відшкодування, поданого з порушенням вимог
статті 83 ЦПК України, суд апеляційної інстанції також відрахував вартість автомобіля, визначену у договорі купівлі-пролажу, у розмірі 25 000,00 грн.Тобто суд застосовував дві оцінки вартості одного і того самого автомобіля, підтверджені різними доказами, та визнав обидві оцінки належними.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому до Верховного Суду відзиві КП «УРЕА» заперечує проти доводів касаційної скарги позивача та просить залишити оскаржувану постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Крім того, зазначило, що добровільно виконало постанову апеляційного суду та перерахувало на користь позивача визначену апеляційним судом суму.
У поданому до Верховного Суду відзиві Дніпровська міська рада заперечує проти доводів касаційної скарги позивача та просить залишити оскаржувану постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на обґрунтованість і законність оскаржуваного судового рішення.
Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.
Фактичні обставини, встановлені судами
10 квітня 2019 року, о 08:45 год. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «КрАЗ» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з причепом без назви, належним КП «УРЕА», перебуваючи з останнім у трудових відносинах, рухаючись на просп. Олександра Поля, в районі електроопори № 39,
у м. Дніпрі, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до повної зупинки або безпечного об`їзду перешкоди, перед виїздом не перевірив технічний стан свого автомобіля, під час руху не контролював свій транспортний засіб, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Mitsubishi» (реєстраційний номер - НОМЕР_2 ) під керуванням
ОСОБА_1 та іншими транспортними засобами, чим порушив
пункти 12.3, 2.3 а), б) Правил дорожнього руху України.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 травня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та проваддження в адміністративній справі закрито на підставі пункту 7 частини першої
статті 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП
(т. 1, а.с. 247).
Згідно зі звітом від 20 квітня 2019 року № 18041901-1, складеним ПП «Центр судових експертиз та оцінки», ринкова вартість автомобіля «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у зв`язку з його пошкодженням є меншою за вартість його ремонту. Вартість відновлювального ремонту складає 1 449 283,09 грн. Ринкова вартість автомобіля 1 192 303,90 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «КрАЗ» на час ДТП була застрахована ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», яке 25 липня 2019 року здійснило ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування у розмірі
69 700,00 грн (т. 1,а.с. 186).
22 серпня 2019 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу транспортного засобу продав пошкоджений автомобіль «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за 25 000,00 грн (т. 2, а.с. 78).
Згідно з висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи
від 21 квітня 2021 року № 469-21, складеним Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз на виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2021 року, розмір збитку, завданого власнику автомобіля «Mitsubishi», реєстраційний номер
НОМЕР_2 , становить 1 142 072,30 грн;вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля перевищує його ринкову вартість.
У вказаному висновку вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, визнано такою, що дорівнює ринковій вартості автомобіля в стані на момент пошкодження (1 142 072,30 грн).
Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого транспортного засобу (1 595 017,05 грн), перевищує його ринкову вартість (1 142 072,30 грн).
У зв`язку з тим, що вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників, перевищує ринкову вартість автомобіля без пошкоджень, ринкова вартість дослідженого транспортного засобу в стані після пошкодження експертом не розраховувалась. Експертом зазначено, що відновлення такого транспортного засобу за принципом внеску є економічно недоцільним.
Експерт також зазначив, що якщо відновлювальний ремонт є технічно неможливим чи економічно недоцільним, транспортний засіб вважається фізично знищеним. Його вартість після ДТП приймається такою, що дорівнює компенсації за зданий в утиль транспортний засіб. В інших випадках вартість транспортного засобу після ДТП не визначають.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.