Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 757/37163/17-ц
провадження № 61-521св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
представник відповідача - адвокат Бершадська Ірина Миколаївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року у складі судді Новака Р. В., та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М.,
Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до
Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі -
АТ «Ощадбанк») про зобов`язання вчинити дії.
Позовну заяву мотивовано тим, що 19 лютого 2013 року між нею та
АТ «Ощадбанк» укладений договір № 47/К на вклад «Комбінований» на ім`я фізичної особи. Згідно з пунктом 1.1 цього договору вона внесла, а банк прийняв на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 на умовах цього договору кошти в сумі 441 584,00 дол. США строком на 18 місяців, днем повернення депозиту є 19 серпня 2014 року.
03 серпня 2016 року з метою отримання відомостей щодо виконання взятих банком на себе зобов`язань з нарахування процентів її представник звернувся до відповідача із заявою, в якій просив банк надати письмову інформацію загальним документом, але окремо по кожному рахунку позивача, щодо суми процентів, яка була нарахована банком по кожному відкритому на її ім`я вкладу, за кожен місяць всього періоду дії договору станом на день надання відповіді на запит, а у випадку, якщо нарахування процентів за її вкладами було зупинено банком, повідомити підстави такого зупинення та дати, з яких припинилось нарахування процентів.
У відповідь на вказану заяву банк направив лист від 25 серпня 2016 року
№ 11/5-22/1638/320/2016-00/с за підписом директора департаменту роздрібного бізнесу Малахової В. В., проте у листі не було надано відповіді на поставлені питання.
Її представник звернувся додатково до банку та у відповідь йому були надані завірені банківські виписки за вказаним рахунком за період
з 19 лютого 2013 року до 09 вересня 2016 року, за якими нараховуються та обліковуються проценти за депозитами. Відповідно до цієї виписки останній раз відповідач нарахував їй проценти згідно з договором за період з 19 серпня 2014 року до 31 серпня 2014 року у сумі 48 611,40 дол. США. Відомості про подальші нарахування процентів, а саме з 01 вересня
2014 року, відсутні.
Зазначала, що відсутність будь-яких відомостей в банківській виписці про нарахування їй процентів після вказаної дати свідчить про невиконання банком своїх договірних зобов`язань і про порушення умов договору та чинного законодавства з боку відповідача.
Ураховуючи зазначене та заяву про зміну предмету позову ОСОБА_1 просила суд зобов`язати АТ «Ощадбанк» виконати умови договору № 47/К на вклад «Комбінований» на ім`я фізичної особи від 19 лютого 2013 року, укладеного між нею та ПАТ «Державний ощадний банк України» шляхом поновлення нарахування процентів за період з 19 липня 2014 року
до 18 серпня 2014 року за ставкою 8,5 % річних, з 01 вересня 2014 року
до 18 лютого 2016 року за ставкою 8,25 % річних, з 19 лютого 2016 року
до 18 серпня 2017 року за ставкою 6 % річних, з 19 серпня 2017 року
до 18 лютого 2019 року за ставкою 2 % річних, з 19 лютого 2019 року
нарахування здійснювати за ставкою відповідно до умов договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року, позов ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк» про зобов`язання вчинити дії задоволено.
Зобов`язано АТ «Ощадбанк» виконати умови договору № 47/К на вклад «Комбінований» на ім`я фізичної особи від 19 лютого 2013 року, укладеного між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 шляхом поновлення нарахування процентів за період з 19 липня 2014 року до 18 серпня 2014 року за ставкою 8,5 % річних, з 01 вересня 2013 року до 18 лютого 2016 року за ставкою
8,25 % річних, з 19 лютого 2016 року до 18 серпня 2017 року за ставкою 6 % річних, з 19 серпня 2017 року до 18 лютого 2019 року за ставкою 2 % річних,
з 19 лютого 2019 року до 19 січня 2021 року за ставкою відповідно до умов договору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних доказів, що цивільна дієздатність позивача була обмежена. Накладення арешту на видаткову частину належного позивачу рахунку у банку, не свідчить про обмеження цивільної дієздатності позивача. Також судом не було встановлено вчинення сторонами договору дій, які свідчать про припинення або розірвання договору, а враховуючи положення пункту 2.8 договору, суд вважав, що договір є чинним, тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк» залишено без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2021 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що договір банківського вкладу було укладено 19 лютого 2013 року, а розпорядження Головного управління з обслуговування клієнтів ПАТ «Ощадбанк» про зміну розміру відсоткової ставки, було видано 14 липня 2014 року, тому його дія не може поширюватись на договір, укладений між сторонами у справі. У пункті 2.9 договору сторони погодили, що розмір процентної ставки, зазначеної
у пункті 1.2 договору, може бути змінений у разі зміни облікової ставки Національного банку України та/або зміни ситуації на валютно-кредитному ринку. Змінюючи процентну ставку і встановлюючи її в розмірі 0 % річних щодо позивача, ПАТ «Ощадбанк» діяв відповідно до рішення уповноваженого банком органу - Комітету по управлінню активами та пасивами АТ «Ощадбанк», яким ініціювалося встановлення по діючих строкових вкладах, на які накладено арешт, процентної ставки у розмірі 0 % річних з повідомленням про це вкладників відповідно до умов укладених
з ними депозитних договорів. Оскільки зміна процентної ставки за договором відбулася з підстав не передбачених цим договором, то в цьому випадку нарахування 0 % річних є порушенням банком договірних зобов`язань. Отже, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на примусове зобов`язання відповідача виконання ним умов за договором банківського вкладу, шляхом поновлення нарахування процентів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду,
АТ «Ощадбанк», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень безпідставно не застосували (неправильно застосували) до спірних правовідносин статтю 1074 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пункт 10.9 глави 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22,
не врахували висновків щодо застосування вказаних норми права
у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 27 серпня 2019 року у справі № 520/9858/18 від 15 листопада
2019 року у справі № 910/101/19, у яких зазначено:
- «арешт коштів - це операція, що полягає в обмеженні прав власника щодо розпорядження своїми грошовими коштами» (пункт 4.33 постанови Верховного Суду від 15 листопада 2019 року у справі № 910/101/19);
- «арешт коштів на рахунку передбачає блокування видаткових операцій за рахунком клієнта, що у свою чергу виключає проведення банком будь-яких видаткових операцій за цим рахунком.
Преамбулою Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню)» доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму» визначено, що видаткова фінансова операція - це фінансова операція, яка призводить до зменшення активів на рахунку клієнта - власника активів.
Таким чином, виходячи із системного аналізу тлумачення цього терміну, блокування видаткових (фінансових) операцій за рахунком клієнта, свідчить про заборону будь-яких видаткових операцій, що фактично виключає можливість банку використовувати ці кошти» (пункти 4.36, 4.37 постанови Верховного Суду від 15 листопада 2019 року у справі № 910/101/19);
- «співвідношення понять «арешт коштів на рахунках» та «зупинення видаткових операцій на рахунках» мають однакове значення з точки зору їх застосування як примусового заходу. Під час дії документа про арешт коштів банк зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів» (постанова Верховного Суду від 27 серпня 2019 року у справі
№ 520/9858/18, пункт 4.38 постанови Верховного Суду від 15 листопада 2019 року у справі № 910/101/19);
- «банк не міг користуватися грошовими коштами позивача у розумінні статті 536 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, оскільки кошти не знаходились у вільному користуванні банком. При цьому, залишення коштів на рахунку, на підставі ухвали слідчого судді про арешт грошових коштів позивача, після закінчення строку дії депозитного договору не свідчить про продовження цього договору, а також використання цих коштів банком і, в такий спосіб, не є підставою для нарахування процентів за вкладом, інфляційних втрат та три проценти річних» (пункти 4.41, 4.45 постанови Верховного Суду від 15 листопада
2019 року у справі № 910/101/19).
Наведені висновки Верховного Суду, на думку заявника, дають підстави для висновку, що при наявності арешту, накладеного на видаткову частину відкритих на ім`я ОСОБА_1 рахунків у АТ «Ощадбанк», банк не міг користуватися грошовими коштами позивача у розумінні статті 536 ЦК України. Залишення коштів на рахунку, на підставі ухвал слідчого судді про накладення арешту на видаткову частину відкритих на ім`я ОСОБА_1 рахунків у АТ «Ощадбанк», після закінчення строку дії договору
від 19 лютого 2013 року № 47/К не свідчить про автопролонгацію договору за волевиявленням сторін та використання цих коштів банком, і не є підставою для нарахування процентів за вкладом.
Зазначає, що суд першої та апеляційної інстанцій вийшли за межі позовних вимог та зобов`язали АТ «Ощадбанк» виконати умови договору № 47/К на вклад «Комбінований» на ім`я фізичної особи від 19 лютого 2013 року шляхом поновлення нарахування процентів за період з 19 липня 2014 року до 18 серпня 2014 року за ставкою 8,5 % річних, з 01 вересня 2013 року
до 18 лютого 2016 року за ставкою 8,25 % річних. Тобто зобов`язали відповідача поновити нарахування процентів за депозитним договором за період з 01 вересня 2013 року до 31 серпня 2014 року, за який позивач не просив зобов`язати поновлення нарахування процентів та за період, за який проценти АТ «Ощадбанк» нараховано, що підтверджено матеріалами справи і встановлено судами.
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 не подала.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 19 лютого 2013 року укладено договір № 47/К на вклад «Комбінований» на ім`я фізичної особи, за умовами якого вкладник вносить, а банк приймає на вкладний (депозитний) рахунок
№ НОМЕР_1 кошти у сумі 441 584,00 дол. США строком на 18 місяців, строк повернення визначений датою 19 серпня 2014 року, банк щомісячно нараховує проценти на депозит у розмірі 8,5 % річних (пункти 1.1.-1.3. договору).
Пунктом 2.8 цього договору сторони погодили, що після закінчення строку, вказаного у пункті 1.1 договору, договір автоматично подовжується щоразу на строк, вказаний у пункті 1.1 договору, за ставкою, яка діятиме в банку на момент подовження, відповідно до договору.
Відповідно до пункту 2.9 договору розмір процентної ставки, зазначеної
в пункті 1.2, договору, може бути змінений у разі зміни облікової ставки Національного банку України та/або зміни ситуації на грошово-кредитному рину. Про зміну процентної ставки банк повідомляє вкладника шляхом публічного письмового оголошення в установі банку, в якому зазначає розмір нової процентної ставки. Якщо протягом 10 днів з дня повідомлення нового розміру процентної ставки від вкладника не надходить заперечень, сторони вважають, що вкладник дав згоду на зміну процентної ставки. Нова процентна ставка починає діяти з 11-го дня після її оголошення. У разі надходження від вкладника заперечень у письмовій формі протягом 10 днів з дня повідомлення, договір вважається розірваним з 11-го дня після оголошення нової процентної ставки, і кошти з рахунку повертаються вкладнику з процентами, нарахованими згідно з пунктом 1.2 договору. При неотриманні вкладником суми коштів з рахунку з 11-го дня, останні зберігаються банком без нарахування процентів.
Пунктом 3.2 договору визначено, що банк має право змінювати процентну ставку за депозитом у порядку, визначеному пунктом 2.9 договору, а в разі незгоди вкладника на таку зміну, розірвати договір.
Відповідно до пункту 3.3 договору банк зобов`язується повернути депозит шляхом видачі готівкою та сплатити нараховані кошти, обумовлені договором, шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у АТ «Ощадбанк», код банку 300465 або шляхом видачі готівкою.
Згідно з пунктом 4.1 договору № 47/К договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (а.с. 7-8, т. 1).
З банківської виписки за рахунком в період з 19 лютого 2013 року
до 09 вересня 2016 року, останній раз АТ «Ощадбанк» нарахував проценти згідно з договором в серпні 2014 року (а.с. 11-13,153-154, т. 1).
Ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2014 року
у справі № 757/13052/14-к накладено арешт на видаткову частину належних ОСОБА_1 рахунків у ПАТ «Ощадбанк», зокрема і за договором № 47/К на вклад «Комбінований» на ім`я фізичної особи від 19 лютого
2013 року, а саме на видаткову частину належних їй рахунків, зокрема
у АТ «Ощадбанк» - на рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 35-38, 63-64,
167-169, т. 1).
Вказаний арешт скасовано ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2014 року (а.с. 65-66, т. 1).
Проте, ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2014 року у справі № 757/13907/14-к, від 04 серпня 2014 року у справі
№ 757/20995/14-к, від 24 листопада 2014 року у справі № 757/34602/14, також був накладений арешт на видаткову частину належних ОСОБА_1 рахунків у ПАТ «Ощадбанк», зокрема і на рахунок № НОМЕР_1
(а.с. 171-179, т. 1).
Відповідно до протоколу № 1406-24 засідання комітету з питань управління активами та пасивами АТ «Ощадбанк» від 16 червня 2014 року, вирішено встановити за діючими строковими вкладами, на які накладено арешт, процентну ставку у розмірі 0 % річних з повідомленням про це вкладників відповідно до умов укладених з ними депозитних договорів (а.с. 39,
180-182, т. 1).
Розпорядженням Головного управління з обслуговування клієнтів
від 14 липня 2014 року № 19 АТ «Ощадбанк», на виконання рішення
Комітету по управлінню активами та пасивами АТ «Ощадбанк» від 16 червня 2014 року № 1406-24 щодо зміни умов нарахування процентних ставок
по діючих вкладах, на які накладене арешт, встановлено, що з 14 липня 2014 року по діючих строкових вкладах фізичних осіб, на які накладено арешт, встановлено процентну ставку у розмірі 0 % річних. Поновлення ставки нарахування процентів по вкладах здійснюється з дня, наступного за днем зняття арешту. Начальнику управління з обслуговування фізичних осіб доручено забезпечити інформаційне повідомлення вкладників про вказані зміни шляхом оприлюднення в операційному залі центрального апарату банку. Забезпечити повідомлення вкладників про вказані зміни відповідно до умов укладених з ними депозитних договорів. Додатком до даного Розпорядження є оголошення (а.с. 40, 41, 183, 184, т. 1).
Процентна ставка за депозитним договором «Комбінований», який змінений на «Гнучкий», змінювалася: станом на 01 вересня 2014 року (початкова дата заявлена у позовних вимогах) ставка становила 8,25 % і діяла до 09 лютого 2015 року; з 09 лютого до 10 серпня 2015 року ставка становила 6,25 %;
з 10 серпня 2015 року до 18 листопада 2015 року становила 8 %;
з 18 листопада 2015 року до 18 лютого 2016 року - 7 %; з 18 лютого
2016 року до 01 червня 2016 року - 6 %; з 01 червня 2016 року до 22 липня 2016 року - 5,5 % ; з 22 липня 2016 року до 24 жовтня 2016 року - 5 % року;
з 01 грудня 2016 року до 28 лютого 2017 року - 3,5 % річних, з 28 лютого 2017 року - 2 % річних (а.с. 67-80,110-128, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ «Ощадбанк» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені