Постанова
Іменем України
27 жовтня 2022 року
місто Київ
справа № 729/660/20
провадження № 61-1193св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Новобасанська сільська рада Бобровицького району Чернігівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 липня 2021 року, постановлене суддею Демченко Л. М., та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у липні 2020 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, у якому просила:
- визнати недійсним та скасувати рішення Веприцької сільської ради Бобровицького району від 29 червня 2004 року «Про надання дозволу на оформлення технічної документації по оформленню договору оренди земельної ділянки» в частині надання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0, 2500 га, для обслуговування жилого будинку і господарських споруд та ділянки, площею 0, 4647 га, для ведення особистого селянського господарства;
- визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку від 27 липня 2006 року, серія ЧН № 008417, виданий ОСОБА_2 , та припинити право власності на земельну ділянку, площею 0, 2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою:
АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку від 27 липня 2006 року, серія ЧН № 008418, виданий ОСОБА_2 та припинити право власності на земельну ділянку, площею 0, 4647 га, для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати ОСОБА_3 знести самочинно збудовану прибудову літ. а4 до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона є власником виділеної в натурі 1/4 частки житлового будинку, надвірних будівель та споруд, розташованих на АДРЕСА_1 , яку вона успадкувала після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 зазначала, що у2006 році ОСОБА_2 незаконно приватизувала земельні ділянки, площею 0, 2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також площею 0, 4647 га, для ведення особистого селянського господарства, чим порушила її права на отримання у власність спірних земельних ділянок як однією зі спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , зокрема земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, частина якого перебуває у її власності.
Також позивач наполягала на тому, що у 2019 році ОСОБА_3 самовільно побудувала без дозвільних документів прибудову до житлового будинку та навіс, які перешкоджають їй користуватися своєю власністю, оскільки не дають змоги заїхати на подвір`я автомобілем та зменшують прохід до частини будинку, яка їй належить, що підтверджується актами від 25 вересня та 17 грудня 2019 року.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечували проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.
ОСОБА_2 подала заяву про застосування позовної давності.
Новобасанська сільська рада Бобровицького району Чернігівської області не заперечувала проти задоволення позову в частині визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, площею 0, 2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також в частині зобов`язання ОСОБА_3 знести самочинну збудовану прибудову до будинку. В задоволенні інших позовних вимог сільська рада просила відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 22 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року, Бобровицький районний суд Чернігівської області частково задовольнив позов ОСОБА_1 .
Суд визнав недійсним та скасував рішення Веприцької сільської ради Бобровицького району Чернігівської області від 29 червня 2004 року «Про надання дозволу на оформлення технічної документації по оформленню договору оренди земельної ділянки» в частині надання ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки, загальною площею 0, 2500 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнав недійсним та скасував державний акт на право власності на земельну ділянку від 27 липня 2006 року, серія ЧН № 008417, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0, 2500 га, кадастровий номер 7420682000:01:000:0191, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні інших позовних вимог відмовив.
Також суд здійснив розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 є власником 1/4 частки житлового будинку та має право на 1/4 частку земельної ділянки, площею 0, 2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, тому приватизація всієї земельної ділянки лише ОСОБА_2 порушує право позивача на користування земельною ділянкою і право на приватизацію частини зазначеної земельної ділянки. Позовна давність до зазначеної вимоги не сплинула.
Щодо земельної ділянки, площею 0, 4647 га, для ведення особистого селянського господарства, суд першої інстанції зазначив, що за життя ОСОБА_4 не набув прав на цю спірну земельну ділянку, таке майно не увійшло до спадкової маси, тому позивач не набула спадкових прав щодо неї, у зв`язку з чим приватизація ОСОБА_2 спірної земельної ділянки не порушує права позивача.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва з огляду на недоведеність зазначеної вимоги та з урахуванням того, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 18 січня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 липня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним та скасування рішення Веприцької сільської ради Бобровицького району Чернігівської області від 29 червня 2004 року про надання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання недійсним та скасування державного акта про право власності на земельну ділянку, площею 0, 4647 га, кадастровий номер 7420682000:01:000:0192; зобов`язання ОСОБА_3 знести самочинно збудовану прибудову до житлового будинку.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1 , посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначила, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року
у справі № 2-6977/11 (провадження № 61-9096св18) та від 10 жовтня 2018 року у справі № 520/17520/14-ц (провадження № 61-12893св18);
- суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили докази, які були надані позивачем, за допомогою яких можна встановити порушення її прав.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у травні 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направили до Верховного Суду відзиви, у яких просили касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 31 березня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо земельної ділянки, площею 0, 4647 га, для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , та в частині вирішення позовної вимоги про знесення самочинно збудованого майна.
В частині вирішення позовних вимог щодо земельної ділянки, загальною площею 0, 2500 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , касаційна скарга доводів та вимог не містить, тому Верховний Суд не переглядає оскаржувані судові рішення в цих частинах, що відповідає приписам частини першої статті 400 ЦПК України. Підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги, визначених у частині третій статті 400 ЦПК України не встановлено.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є власником частки у розмірі 1/4 частини у праві власності на будинковолодіння на АДРЕСА_1 , інші 3/4 частки будинковолодіння належать: ОСОБА_2 - 1/2 частка та ОСОБА_3 - 1/4 частка.
Ухвалою від 29 січня 2019 року Бобровицький районний суд Чернігівської області затвердив мирову угоду, укладену між співвласниками будинковолодіння у справі про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, з виділом часток в натурі.
Суд виділив ОСОБА_1 у власність в натурі 1/4 частку в житловому будинку літ. А на АДРЕСА_1 , а саме:житлову кімнату літ. 1-2, площею 28, 2 кв. м; 1/4 колодязя літ. К; 1/4 огорожі № 1; 1/4 воріт з хвірткою № 2.
Виділив ОСОБА_3 у власність в натурі 1/4 частку в житловому будинку літ. А, а саме: житлову кімнату літ. 1-1, площею 8, 6 кв. м, житлову кімнату 1-5, площею 11, 2 кв. м, веранду літ. а, площею 11, 4 кв. м, ганок літ. а3; 1/4 колодязя літ. К; 1/4 огорожі № 1; 1/4 воріт з хвірткою № 2.
Виділив ОСОБА_2 у власність в натурі 1/2 частку в житловому будинку літ. А, а саме: житлову кімнату літ. 1-3, площею 11, 9 кв. м, житлову кімнату літ. 1-4, площею 15, 4 кв. м; в прибудові літ. 1а - ванну літ. 1-6, площею 8, 2 кв. м, кухню літ. 1-7, площею 14, 3 кв. м, приміщення літ. II, площею 6, 0 кв. м; літню кухню літ. Б, сарай літ. В, сарай літ. Г, сарай літ. г, сарай літ. Д, 1/2 колодязя літ. К, погріб літ. П, вбиральня літ. У, свердловина літ. С; 1/2 огорожі № 1, 1/2 воріт з хвірткою № 2.
Також суди встановили, що відповідно до рішення Веприцької сільської ради від 29 червня 2004 року ОСОБА_2 надано земельну ділянку, площею 0, 2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7420682000:01:000:0191, а також земельну ділянку, площею 0, 4647 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7420682000:01:000:0192, на АДРЕСА_1 .
На підставі зазначеного рішення сільської ради, 27 липня 2006 року ОСОБА_2 видано державні акти, серія ЧН № 008417 та
серія ЧН № 008418.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 23 квітня 2020 року, ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка, площею 0, 2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7420682000:01:000:0191, а також земельна ділянка, площею 0, 4647 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7420682000:01:000:0192, на АДРЕСА_1 .
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства
Частинами першою-третьою статті 116 Земельного кодексу України
(далі - ЗК України), тут і далі в цьому розділі в редакції, чинній на час набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2, 0 гектара (пункт «б» частини першої статті 121 ЗК України).
Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Веприцький старостинський округ Новобасанської сільської ради Чернігівської області у листі від 12 листопада 2021 року повідомив, що згідно зі статистичними даними житель с. Веприк ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не мав у власності приватизованої земельної ділянки, рішення щодо виділення йому земельної ділянки сільською радою не ухвалювалося. Згідно з погосподарською книгою № 1 за домогосподарством на АДРЕСА_1 рахувалася у користуванні земельна ділянка, загальним розміром 1, 09 га, яка після смерті землекористувача перейшла у вільний присадибний фонд Веприцької сільської ради.
Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)
(тут і далі в цьому розділі - в редакції, на час прийняття спадщини) до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У статті 1225 ЦК України зазначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Оцінивши подані учасниками справи докази, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов переконання, що ОСОБА_1 як власник 1/4 частки будинковолодіння має право на користування і приватизацію земельної ділянки, площею 0, 2500 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у тій частині, що перебуває у її користуванні, як співвласника нерухомого майна.
Проте, позивач не набула прав на земельну ділянку, площею 0, 4647 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оскільки спадкодавець ОСОБА_4 за життя у встановленому порядку не набув прав на спірну земельну ділянку, тому це майно не є об`єктом спадкування і не увійшло до спадкової маси. Із заявою про приватизацію цієї земельної ділянки звернулася лише ОСОБА_2 , яка користувалася спірною земельною ділянкою, обробляла її. ОСОБА_1 у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України, не зверталася до органу місцевого самоврядування із заявою про передачу їй цієї земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність.
З наведених підстав, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зробив висновок про те, що рішення Веприцької сільської ради Бобровицького району від 29 червня 2004 року в частині надання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0, 4647 га, для ведення особистого селянського господарства, а також державний акт на право власності на земельну ділянку від 27 липня 2006 року, серія ЧН № 008417, не порушують права позивача, тому не встановив підстав для визнання їх незаконними та недійсними, відповідно.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Визначаючи підстави касаційного оскарження судових рішень в частині вирішення позовних вимог щодо земельної ділянки, наданої для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_1 зазначила про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили докази, які були надані позивачем, на підтвердження порушення її прав (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
В ухвалі від 31 березня 2022 року Верховний Суд констатував, що наведений ОСОБА_1 довід про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах не відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки заявником не зазначено, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, тому визнав зазначений довід касаційної скарги беззмістовним та формальним.
Водночас, обов`язковою умовою для застосування положень пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є визначення та наведення заявником підстав касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_1 в частині вирішення позовних вимог щодо земельної ділянки, наданої для ведення особистого селянського господарства, не містить доводів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), та щодо необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами в оскаржуваних судових рішеннях (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України), а наведений заявником пункт 3 частини другої наведеної статті процесуального закону Верховний Суд визнав необґрунтованим та невмотивованим.
Отже, касаційна скарга не містить викладу підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених у частині другій статті 389 ЦПК України, в частині висновків судів першої та апеляційної інстанцій, що стосуються земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
З наведених підстав, необґрунтованим є довід касаційної скарги про нездійснення дослідження судами першої та апеляційної інстанцій доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), оскільки обов`язковою умовою для застосування положень пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є визначення та наведення заявником підстав касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.
Враховуючи в