Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 373/1234/20
провадження № 61-6721ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Переяславської міської ради,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Сотника Олександра Ігоревича на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С., від 16 червня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 25 липня 2015 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сімейне життя у сторін не склалося через різні погляди на життя та виховання сина. На початку 2019 року чоловік перестав матеріально забезпечувати дружину, яка перебувала у декретній відпустці, а також перестав надавати кошти для загальних потреб дитини. У зв`язку з наведеним, а також з метою забезпечення нормального рівня життя - купівлі ліків, одягу, продуктів харчування позивач працевлаштувалася на роботу у м. Києві.
Однак після того, як позивачка почала працювати в м. Києві, стосунки між подружжям різко погіршилися, подружнє життя супроводжувалося сварками та образами на адресу позивачки.
28 червня 2019 року позивачка повернулася додому за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідач у грубій формі повідомив, що дружину до будинки не впустить, дитину матері не покаже. Позивачка відразу викликала працівників поліції та повідомила про вчинення кримінального правопорушення, що полягало у погрозі фізичної розправою та приховуванні сина від неї. Саме з того часу позивачка жодного разу не змогла потрапити до спільного житла й почала винаймати житло у м. Києві, де і працювала. У подальшому 02 липня 2019 року при черговій спробі потрапити у спільній будинок та забрати сина відповідач ОСОБА_2 знову почав погрожувати дружині фізичним насиллям, у зв`язку з чим знову було викликано поліцію та подано відповідну заяву.
Починаючи з серпня 2019 року позивачка приїздила до сина на вихідні та разом з батьками відповідача спілкувалася з дитиною виключно з дозволу відповідача.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
На вмовляння позивачки з початку листопада до середини грудня 2019 року малолітній син проживав з матір`ю у м. Києві за адресою: АДРЕСА_2 . Протягом 2020 року дитина проживала то з позивачкою, то з відповідачем за їх домовленістю.
На день звернення з позовом до суду дитина позивачки та відповідача проживає разом з матір`ю. Син зарахований до дитячого садочку № 455 в м. Києві.
В той же час, ОСОБА_2 проживає разом з іншою жінкою та її дитиною у будинку, який був придбаний позивачкою та відповідачем під час шлюбу та є їх сумісною власністю. Інтересам дитини не відповідає фактичний стан речей - відсутність розуміння власного дому, виховання дитини іншою чужою жінкою, в той час, коли позивачка проживає сама і абсолютно здатна виховувати власного сина та доглядати за ним.
Вказувала, що вона якнайкращим чином виконує свої батьківські обов`язки щодо сина, піклується про його фізичне та психологічне здоров`я, інтелектуальний та фізичний розвиток, належним чином утримує сина, забезпечує його усім необхідним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області у складі судді Опанасюка І. Л., від 31 серпня 2021 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з інтересів малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки зміна усталеного способу життя дитини, який на момент ухвалення рішення проживає з ОСОБА_2 , її звичайного оточення може вкрай негативно впливати на несформовану психіку дитини.
Згідно з актом обстеження умов проживання, за місцем проживання ОСОБА_2 , де зареєстрована дитини, ОСОБА_3 створені умови для навчання і виховання, останній має власну окрему кімнату, умебльовану, забезпечений всім необхідним для навчання і проживання, відповідач забезпечує йому належне харчування. Дитина відвідує ДНЗ за місцем проживання в м. Переяслав та спортивний гурток, потреби дитини задовольняються у повному обсязі, батько приділяє сину достатньо уваги та часу.
У той же час, позивачка винаймає житло та змінює місця проживання в зв`язку зі зміною роботи. В позовній вимозі ОСОБА_1 просить суд визначити місце проживання ОСОБА_3 разом із матір`ю, не вказуючи при цьому адреси проживання. При цьому позивач зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , тобто за місцем реєстрації і проживання відповідача і малолітнього ОСОБА_3 . Наведене викликає сумніви в можливості позивачки забезпечити малолітньому сину кращі умови ніж ті, які у нього є.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою апеляційного суду від 16 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2021 року скасоване та ухвалене нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, відхилив висновок, складений Службою у справах дітей виконавчого комітету Переяславської міської ради від 23 лютого 2021 року № 07/21, про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю, зазначивши, що він є однобічним, ґрунтується лише на доводах матері дитини, а викладені в ньому факти нічим не підтверджуються. Разом з тим, зі змісту висновку вбачається, що працівники служби неодноразово спілкувалися з обома батьками, проводили з ними роз`яснювальні бесіди та володіють ситуацією, що склалася між сторонами даної справи. При цьому у висновку зазначено і про особисту прихильність малолітнього ОСОБА_3 саме до матері та надано належну оцінку виконанню нею своїх батьківських обов`язків щодо сина. Крім того, висновок про визначення місця проживання дитини узгоджується з іншими наявними у справі доказами, які позитивно характеризують особи позивачки ОСОБА_1 , як матері, підтверджують створення нею належних умов для проживання та виховання малолітнього сина, доводять її відповідальне ставлення до своїх обов`язків та наявність між нею та сином тісного психологічного зв`язку.
Посилання суду на те, що позивачка не забезпечить малолітньому сину кращі умови ніж ті, які є, маючи на увазі проживання з батьком у будинку у м. Переяслав, є нічим іншим, як припущенням суду, оскільки надані позивачем докази відповідачем спростовані не були, а наданий ним акт про належні умови проживання сина у АДРЕСА_1 є недостатнім доказом для висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача. Необґрунтованими є і посилання суду у рішенні на те, що малолітній син сторін відвідує ДНЗ за місцем проживання в м. Переяслав та спортивний гурток, оскільки доказів на підтвердження цих обставин матеріали справи не містять.
Наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що між сторонами по справі склалися неприязні стосунки, ОСОБА_2 вчиняє протиправні дії по відношенню до матері свого сина, порушує її права, як матері, порушує рівність прав батьків щодо дитини. ОСОБА_1 забезпечена житлом, працює і має дохід, при цьому, вона не втрачала контакт з сином та хоче брати активну участь в процесі його виховання, не чинить перешкод батьку у спілкуванні з сином. У зв`язку з наведеним, визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю відповідатиме найкращим інтересам дитини, сприятиме стабільності і урегульованості відносин та створить для дитини найкращі умови для фізичного, психічного та духовного розвитку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В касаційній скарзі на постанову Київського апеляційного суду
від 16 червня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Сотник О. І., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19 липня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Сотник О. І. подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - Сотника О. І. у зупиненні виконання постанови Київського апеляційного суду від 16 червня 2022 року й справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, провадження № 61-44369св18, від 01 серпня 2018 року у справі № 207/3144/16, провадження № 61-29090св18, від 04 березня 2020 року у справі № 356/417/17, провадження № 61-16764св18, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вважає, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду справи, відкрито зайнявши позицію однієї з сторін, надаючи перевагу доказам сторони позивача і не беручи до уваги докази сторони відповідача, не надаючи оцінку усім доказам, наявним в матеріалах справи, що призвело до ухвалення завідомо незаконного рішення. Так, в матеріалах справи містяться два протилежних висновки Служби у справах дітей і сім`ї Переяславської міської ради щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , а саме: перший, датований 15 вересня 2020 року, про визначення місця проживання з батьком, та другий, датований 23 лютого 2021 року, в якому сформульований протилежний висновок. Натомість суд апеляційної інстанції виключно на останньому зробив свій висновок про необхідність задоволення позовних вимог, які не гуртуються ані на нормах матеріального права, ані на дійсних обставинах справи.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції не врахував, що саме позивачка фактично покинула свого чоловіка із дитиною та переїхала на постійне проживання до м. Києва, а в подальшому її спілкування з сином було більше ситуативним та нетривалим, ніж постійним, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про наявність постійного доходу позивачки, що є одним із визначальних аспектів ухвалення рішення на її користь, як і відсутні відомості про наявність належного позивачці житла у власності на відміну від відповідача.
Крім того , під час розгляду справи не була заслухана думка малолітнього ОСОБА_3 в присутності представників сторін, психолога щодо того, з ким із батьків він бажає проживати.
Відзив до суду касаційної інстанції не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2019 року (справа № 373/1782/19) шлюб між сторонами розірвано.
З акту № 255 обстеження умов проживання від 18 грудня 2019 року, складеного завідувачем сектору служби у справах дітей Дніпровської РДА в м. Києві Ісаєвою І. М., встановлено, що позивачка проживає в орендованій двокімнатній квартирі по АДРЕСА_3 , разом з ОСОБА_5 в належних умовах.
З акту № 40 обстеження умов проживання, складеного головним спеціалістом юрисконсультом Наумовим В. В., вбачається, що в будинку за адресою: АДРЕСА_4 , який складається з двох поверхів та чотирьох кімнат, проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 дитина проживає з мамою в окремій кімнаті, одягом та взяттям забезпечена, продуктами та іграми для розвитку також.
З акту № 160 обстеження умов проживання від 18 вересня 2020 року, складеного завідувачем сектору служби у справах дітей Дніпровської РДА в м. Києві Ісаєвою І. М., встановлено, що позивачка проживає в орендованій двокімнатній квартирі по АДРЕСА_5 в належних для проживання умовах, що також підтверджується і договором оренди житлового приміщення від 25 серпня 2020 року.
Талоном-повідомленням № 3683 від 02 липня 2019 року підтверджується факт звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з приводу погроз з боку відповідача та небажання віддавати спільну дитину.
Також встановлено, що малолітній ОСОБА_3 з 04 жовтня 2018 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно консультативного висновку психолога ТОВ «Християнський адвентистський медичний центр» ОСОБА_7 від 09 грудня 2020 року дитина демонструє негативне ставлення до батька.
Малолітній ОСОБА_3 відвідує дитячий садок з 01 вересня 2020 року, що вбачається з довідки № 127 від 26 жовтня 2020 року, виданої ДНЗ № 455 управління освіти Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації.
Відповідно до висновку, складеного Службою у справах дітей виконавчого комітету Переяславської міської ради від 23 лютого 2021 року № 07/21, з обома батьками неодноразово проводилася роз`яснювальна бесіда щодо налагодження стосунків. На всі рекомендації, поради працівників служб щодо недопущення перешкоджання спілкування матері з дитиною ОСОБА_2 не реагував. Навпаки, одразу починав скаржитися на працівників служб Представнику Уповноваженого ВР України з прав людини щодо тиску на нього, зловживання службовими обов`язками. У працівників служби у справах дітей та сім`ї, центру соціальних служб склалася думка, що гр. ОСОБА_2 просто мститься колишній дружині за те, що вона не захотіла з ним проживати. І знаряддям своєї помсти обрав їхнього малолітнього сина. Він ніколи не зважав і не враховував бажання дитини. Неодноразово були випадки, коли малолітній ОСОБА_8 в присутності головного спеціаліста служби ОСОБА_9 біг, тулився і просився саме до матері. ОСОБА_1 є хорошою матір`ю. Належно виконує батьківські обов`язки. Займається вихованням, розвитком та утриманням сина. Забезпечує його усім необхідним: раціональним харчуванням, одягом та взуттям згідно сезону, засобами гігієни, іграшками, дидактичним матеріалом. Піклується про його фізичний, психологічний стан здоров`я. має тісний психологічний зв`язок з дитиною. Веде здоровий спосіб життя. До адмінвідповідальності щодо неналежного виконання батьківських обов`язків не притягувалася. Працевлаштована. Житлові умови для малолітнього сина створила належні. ОСОБА_8 відвідує дитячий навчальний заклад.
Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Переяславської міської ради вважає доцільним визначити місцем проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 .
З акту від 07 квітня 2021 року обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , (адреса реєстрації дитини та адреса проживання відповідача) вбачається, що санітарно-гігієнічні та побутові умови в будинку є добрими та достатніми для перебування дитини.
З довідки № 40 від 16 березня 2021 року, виданої директором ДНЗ № 5, вбачається, що ОСОБА_3 , 2016 року народження, відвідує ДНЗ № 5 м. Кременця Тернопільської області з 14 грудня 2020 року. Дитину приводить та забирає із садочка двоюрідна тітка ОСОБА_10 .
В акті обстеження від 04 лютого 2020 року зазначено, що малолітній ОСОБА_3 із 08 грудня 2020 року по день складання акту проживає в АДРЕСА_4 , в приватному будинку, який належить рідному дядьку по матері хлопчика - ОСОБА_5 .
Відповідно до довідки від 07 квітня 2021 року № 51, виданої директором ДНЗ № 5, ОСОБА_3 відвідує 2 мол. «А» групу з 14 грудня 2020 року по 09 березня 2021 року. Мама приймала активну участь у вихованні сина. Відвідувала батьківські збори, приймала участь у житті групи. А саме приводила та забирала дитину з садочка у вільний від роботи час. В ті дні, коли мама працювала, хлопчика забирала двоюрідна сестра мами, ОСОБА_10 , яка проживає разом з ними в одному будинку за адресою АДРЕСА_4 . Тата, ОСОБА_2 , за період відвідування дитиною в д/с., вихователі групи ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , не бачили жодного разу. Лише 09 березня 2021 року тато з`явився в дошкільному закладі і проти волі дитини його забрав. Хлопчик при цьому плакав та був у стресовому стані, не хотів іти з татом.
01 червня 2021 року за фактом викрадення дитини відкрито кримінальне провадження № 12021000000000728.
У висновку, складеному органом опіки та піклування-виконкомом Переяславської міської ради, 15 вересня 2020 року № 323-30, копія якого надана до суду апеляційної інстанції, орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8
частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення,