Постанова
Іменем України
12 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 646/3573/20
провадження № 61-4705св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на постанову Харківського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - ДП «Украерорух») про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позов обґрунтований тим, що з 04 травня 1993 року до 18 травня 2020 року працював у ДП «Украерорух», останню посаду, яку він обіймав, була посада старшого диспетчера.
18 травня 2020 року наказом № 116/о позивача звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. Позивачу належало виплати
у день звільнення з боку відповідача матеріальну допомогу, передбачену
пунктом 6.25.2 Колективного договору між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками, у сумі 840 700,00 грн із розрахунку: 42 035,00 грн (посадовий оклад)
x 20 (макс. кількість посадових окладів належних для виплати), що підтверджується довідкою від 18 травня 2020 року № 22.1-12/113/20. Вказану виплату відповідач
у день звільнення не зробив, у зв`язку з чим відповідно до вимог частини першої
статті 117 КЗпП України відповідач має додатково сплатити середній заробіток за час затримки виплати належних сум.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з ДП «Украерорух» матеріальну допомогу у сумі 840 700,00 грн, середній заробіток за час затримки виплати належних сум за кожен день прострочення, починаючи з 19 травня 2020 року до дня ухвалення рішення у справі.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ДП «Украерорух» на користь
ОСОБА_1 матеріальну допомогу у сумі 840 700,00 грн. Стягнуто
з ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати належних сум за період із 19 травня 2020 року до 19 лютого 2021 року у сумі 577 854,72 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що оскільки у день звільнення відповідач не виплатив позивачу матеріальну допомогу, передбачену пунктом 6.25.2 Колективного договору, то має сплатити матеріальну допомогу, передбачену Колективним договором та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України.
Додатковим рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 березня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про компенсацію судових витрат у порядку ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Украерорух» про стягнення належних при звільненні виплат, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - задоволено. Стягнуто з ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_1 43 500,00 грн, як компенсацію витрат на правничу допомогу.
Постановою Харківського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу ДП «Украерорух» задоволено частково. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2021 року у частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення судових витрат скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено. У іншій частині рішення суду залишено без змін. Додаткове рішення Червонозаводського районного суду
м. Харкова від 22 березня 2021 року змінено, зменшено суму витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог до 25 778,10 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної допомоги, передбаченої пунктом 6.25.2 Колективного договору. Водночас відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин вимог статті 117 КЗпП України та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Перерозподілено судові витрати відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України,
у тому числі і витрати позивача на правничу допомогу стягнуті додатковим рішенням.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду
від 02 грудня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення
в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову, додаткове рішення Червонозаводського районного суду
м. Харкова від 22 березня 2021 року залишити в силі, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року
у справі № 760/14696/16, від 12 вересня 2018 року у справі № 212/6977/15,
від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13, від 10 лютого 2021 року у справі
№ 143/179/19, від 09 червня 2021 року у справі № 213/719/20, від 09 червня 2021 року у справі № 213/817/20.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку,що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
ОСОБА_1 із 04 травня 1993 року до 18 травня 2020 року працював
у ДП «Украерорух», що підтверджується записами у трудовій книжці (т. 1, а. с. 12-14).
ОСОБА_1 працював у ДП «Украерорух» із 04 травня 1993 року до 18 травня
2020 року.
18 травня 2020 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію (частина перша статті 38 КЗпП України) згідно з наказом
від 18 травня 2020 року №116/о (т. 1, а. с. 15-16).
Відповідно до довідки ДП «Украерорух» від 18 травня 2020 року № 22.1-12/113/20, посадовий оклад, згідно з штатним розписом Харківського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» на дату звільнення з посади старшого диспетчера-інструктора (18 травня 2020 року) ОСОБА_3 (наказ про звільнення
від 18 травня 2020 року № 116/о) складає: 42 035,00 грн на місяць, безперервний стаж роботи ОСОБА_3 в Харківському регіональному структурному підрозділі
ДП «Украерорух» складає 27 років; згідно з пунктом 6.25.2 Колективного договору розмір матеріальної допомоги складає 840 700,00 грн (т. 1, а. с. 17).
Згідно з пунктом 6.25.2 Колективного договору, укладеного між ДП «Украерорух» та профспілками у редакції від 01 лютого 2020 року, чинній на час звільнення позивача
з роботи, у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років - 6 посадових окладів
з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; за кожний повний рік роботи понад 5 років - по 2 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. У цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів (т. 1, а. с. 32-33).
Викладене давало підстави для виплати позивачу матеріальної допомоги у день звільнення, згідно з пунктом 6.25.2 Колективного договору, у розмірі 840 700,00 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що оскільки у день звільнення відповідач не виплатив позивачу матеріальну допомогу, передбачену пунктом 6.25.2 Колективного договору, то така допомога підлягає стягненню
в судовому порядку, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної допомоги, передбаченої пунктом 6.25.2 Колективного договору, але вважав, що, оскільки одноразова матеріальна допомога при звільненні не входить у структуру заробітної плати, то відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин вимог статті 117 КЗпП України та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Перерозподілено судові витрати відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, у тому числі і витрати позивача на правничу допомогу стягнуті додатковим рішенням.
Верховний Суд не погоджується із висновком апеляційного суду з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Аналогічні положення містить статті 2 Закону України «Про колективні договори і угоди» (далі - Закон № 3356-XII).
Статтею 5 Закону № 3356-XII, яка регулює співвідношення законодавства
і колективного договору, угоди, трудового договору, встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства,
є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.
Відповідно до статті 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».
У частині другій статті 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
У структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 цього Закону).
Частиною першою статті 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Положеннями статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.