Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 344/4565/20
провадження № 61-10130 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Івано-Франківська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у складі колегії суддів: Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В., Томин О. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 01 серпня 2005 року він перебував на службі в органах прокуратури Івано-Франківської області на різних посадах.
Наказом прокуратури Івано-Франківської області від 15 вересня 2016 року № 827к його звільнено з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Івано-Франківської області і з органів прокуратури Івано-Франківської області, у зв`язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури (пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року у справі № 809/1353/16, що набрала законної сили, задоволено його позов, визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Івано-Франківської області від 15 вересня 2016 року № 827-к, поновлено його на посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Івано-Франківської області з 15 вересня 2016 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Івано-Франківської області на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 19 515,37 грн з вирахуванням податків та обов`язкових платежів.
З часу незаконного звільнення до моменту поновлення на посаді йому довелося змінити свій звичайний спосіб життя, він залишився без засобів для існування та можливості утримувати свою сім`ю. Отже, унаслідок незаконного звільнення з роботи йому завдано моральної шкоди.
З урахуванням викладеного, посилаючись на положення статті 56 Конституції України, статтю 237-1 КЗпП України, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь 50 000 грн моральної шкоди шляхом списання коштів з держави через Калуське управління державної казначейської служби України в Івано-Франківській області.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 01 березня 2021 року у складі судді Шамотайла О. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що незаконним звільненням з роботи позивачу завдано моральної шкоди, також суд погодився з визначеним ним розміром сатисфакції.
Проте ОСОБА_1 звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено Івано-Франківською обласною прокуратурою, оскільки він дізнався про порушення своїх прав 06 жовтня 2016 року, а позов пред`явив лише 02 квітня 2020 року. Суд застосував положення статті 233 КЗпП України, статей 257, 261 ЦК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 01 березня 2021 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди закрито. Роз`яснено позивачу право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Івано-Франківського апеляційного суду із заявою про направлення справи до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що професійна діяльність прокурора є публічною службою, предметом у цій справі є вимога працівника прокуратури про стягнення моральної шкоди, завданої унаслідок незаконного його звільнення з займаної посади та органів прокуратури. Отже, фактично у справі виник спір після звільнення публічного службовця з посади, проте він пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його проходження та звільнення з публічної служби, а тому цей спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що правовідносини у справі виникли після припинення публічної служби.
Ураховуючи викладене, справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства та належить до юрисдикції адміністративного суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі керівник Івано-Франківської обласної прокуратурипросить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 344/4565/20 з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2022 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що між сторонами у цій справі відсутній публічно-правовий спір, позивачем не оскаржується наказ про його звільнення. Отже, цей спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, тому що предметом спору є лише відшкодування моральної шкоди, завданої, на думку позивача, протиправним рішенням суб`єкта владних повноважень.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач звернувся до суду з позовом лише у квітні 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, а довідався він про порушення своїх прав у жовтні 2016 року. Безпідставним є посилання позивача на те, що порушення його прав є триваючим, так як його поновлено на роботі 11 січня 2017 року, тобто з цієї дати правовідносини щодо звільнення припинилися.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 01 серпня 2005 року ОСОБА_1 перебував на службі в органах прокуратури Івано-Франківської області на різних посадах.
Наказом прокуратури Івано-Франківської області від 15 вересня 2016 року № 827к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Івано-Франківської області і з органів прокуратури Івано-Франківської області, у зв`язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури (пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року у справі № 809/1353/16, що набрала законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Івано-Франківської області від 15 вересня 2016 року № 827-к, поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Івано-Франківської області з 15 вересня 2016 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 19 515,37 грн з вирахуванням податків та обов`язкових платежів.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встанов