Постанова
Іменем України
27 жовтня 2022 року
місто Київ
справа № 757/51655/19-ц
провадження № 61-20421св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна,
розглянув у порядку письмового провадження у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року, постановлене суддею Ільєвою Т. Г., та постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у вересні 2019 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна В. М., у якому просила:
- витребувати у ОСОБА_2 належну ОСОБА_1 на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , зобов`язавши відповідача передати цю квартиру позивачу протягом трьох днів з дня набрання рішенням суду законної сили;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 березня 2018 року № 40131510 про право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру;
- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у здійсненні позивачем права володіння та користування спірною квартирою шляхом передачі протягом трьох днів ключів від вхідних дверей квартири з дня набрання рішенням суду законної сили.
Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .
У 2016 році вона випадково дізналася про те, що зазначена квартира за договором купівлі-продажу від 16 лютого 2016 року продана невідомій особі - ОСОБА_3 , яка 29 березня 2016 року отримала кредит у розмірі 2 000 000, 00 грн у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Кредит Груп» (далі - ТОВ «Інвест Кредит Груп», Товариство) під іпотеку придбаної за 900 000, 000 грн квартири.
Рішенням від 18 липня 2017 року у справі № 757/15025/16-ц Печерський районний суд міста Києва визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 16 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зобов`язав її повернути квартиру.
Зазначене рішення суду в частині повернення квартири не було виконано, оскільки квартира була відчужена на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15 березня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М., іншій особі - ОСОБА_2 .
Враховуючи, що квартира вибула без волі її первісного власника ОСОБА_1 шляхом укладення договору купівлі-продажу, який у подальшому суд визнав недійсним, тому позивач вважала, що має право витребувати спірну квартиру від добросовісного набувача на підставі правил статей 387, 388 ЦК України.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не надала відзив до суду першої інстанції.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням від 12 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, Печерський районний суд міста Києва частково задовольнив позов ОСОБА_1 .
Суд витребував квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 на користь законного власника ОСОБА_1 .
Скасував рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної В. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 березня 2018 року № 40131510 про право власності ОСОБА_2 на зазначену квартиру.
В іншій частині вимог позову суд відмовив.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновків, що позивач обрала правильний спосіб захисту та довела правомірність своїх вимог, оскільки вона є власником спірної квартири, яку було відчужено поза її волею особою, яка не мала на це права, тому позовні вимоги про витребування квартири з чужого незаконного володіння та скасування рішення про реєстрацію, підлягають задоволенню.
Також суд першої інстанції звернув увагу, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові у певний строк та не зобов`язує не чинити перешкод у здійсненні користування власним майном ОСОБА_1 , оскільки таке рішення суду підлягає негайному та безумовному виконанню, має такі правові наслідки, як негайне повернення нерухомості законному володільцю в натурі, а тому вимоги про зобов`язання не чинити перешкоди не підлягають задоволенню.
Апеляційний суд додатково зазначив, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної квартири, яку вона придбала на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15 березня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М., у ТОВ «Інвест Кредит Груп», яке на момент продажу квартири добросовісному набувачу не мало прав на цю квартиру у зв`язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, що укладений 16 лютого 2016 року від імені ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , на підставі якого ОСОБА_3 передала в іпотеку Товариству цю квартиру.
Встановлені у справі обставини, за висновками апеляційного суду, повністю відповідають критеріям наявності загального (суспільного) інтересу, а посилання відповідача на порушення її прав власника як добросовісного набувача не можуть бути визнані підставою для відмови в позові. ЦК України визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевим набувачам збитків. З урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України добросовісний набувач, який не заявив зустрічні позови у справі, може заявити до власника майна позов про відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів, та на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість. Також кінцевий набувач, із володіння та власності якого витребовується спірна квартира, не позбавлений можливості відновити порушені права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких придбано квартиру, про відшкодування збитків. Проте, таких вимог у цьому судовому провадженні відповідач ОСОБА_2 не пред`являла.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 16 грудня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначила як підстави касаційного оскарження цих судових рішень те, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій не застосували до спірних правовідносин правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц (провадження
№ 61-22378св19), щодо застосування правил статей 387, 388 ЦК України;
- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18-ц (провадження №14-436цс19), постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року
у справі № 487/1398/15-ц (провадження № 61-1175св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц (провадження № 61-19921св18), від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц (провадження
№ 61-35744св18), від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц (провадження № 61-13212св19), від 27 травня 2020 року у справі № 905/294/17, щодо захисту добросовісного набувача.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві ОСОБА_1 просить залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.
Позивач зазначає, що з врахуванням характеру спірних правовідносин відповідач не довела невідповідність втручання держави у її право власності за критерієм правомірного втручання у право на мирне володіння майном.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 13 січня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 12 грудня 2002 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який діяв за дорученням від імені ОСОБА_1 , уклали договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за ОСОБА_1 , запис у реєстраційній книзі № 88-110 з реєстровим № 6830 від 23 грудня 2002 року, про що зроблено відмітку на договорі.
Відповідно до договору від 16 лютого 2016 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 50, 90 кв. м, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р. О., позивачка ОСОБА_1 продала належну їй на праві власності квартиру ОСОБА_6
ОСОБА_6 29 березня 2016 року отримала кредит у ТОВ «Інвест Кредит Груп» у розмірі 2 000 000, 00 грн під іпотеку зазначеної квартири, придбаної за 900 000, 00 грн.
Рішенням від 18 липня 2017 року у цивільній справі № 757/15025/16-ц Печерський районний суд міста Києва задовольнив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р. О., ТОВ «Інвест Кредит Груп», про визнання недійсним договору.
Суд визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 16 лютого 2016 року від імені ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , застосував наслідки недійсності правочину, передбачені статтею 216 ЦК України, зобов`язав ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , придбану за недійсним договором купівлі-продажу від 16 лютого 2016 року. Вирішив питання розподілу судових витрат.
Постановою від 20 грудня 2017 року Апеляційний суд міста Києва залишив без змін рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 липня 2017 року, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення. Суд встановив, що оспорюваний договір укладено без волевиявлення позивача, яка його не підписувала, згоди на його укладення не надавала.
Як зазначила сама позивачка, рішення суду в частині зобов`язання повернути їй спірну квартири не було виконано.
Надалі, згідно з договором купівлі-продажу квартири від 15 березня 2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М., ТОВ «Інвест Кредит Груп» продало ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12 серпня 2019 року № 177134520, власником квартири АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_2 .
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.
Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша с