Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 463/8903/20
провадження № 61-17582св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гальонко Роман Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду
м. Львова від 01 лютого 2021 року у склад судді Романюка В. Ф. та постанову Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гальонко Р. В. (далі - державний виконавець Личаківського ВДВС у
м. Львові ЗМУ МЮ Гальонко Р. В.), приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. про відшкодування матеріальних та моральних збитків.
Позовні вимоги мотивовано тим, що державним виконавцем Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ Гальонкою Р. В. та приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А. А., виконуючи рішення Личаківського районного суду м. Львова згідно виконавчого листа
№ 2/463/604/14, виданого 06 липня 2017 року, порушено Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Відповідно до цього закону не може бути примусово звернено стягнення нерухоме майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку». Крім цього, згідно із згаданим законом, не може бути примусово стягнуто/ відчужено без згоди власника нерухоме майно за умови, що у майнового поручителя у власності знаходиться інше нерухоме майно.
Оскільки, у ОСОБА_1 немає іншого нерухомого майна, загальна площа квартири АДРЕСА_1 39,3 кв. м, а не 140 кв. м, так як це передбачено законом, тому, на його думку, відповідачі не могли вчиняти виконавчі дії щодо його нерухомого майна.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з державного виконавця Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ Гальонко Р. В., приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. на свою користь відшкодування матеріальних та моральних збитків у розмірі 2 000 000,00 грн.
У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 заявив клопотання про залишення позовної вимоги про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. на його користь матеріальних та моральних збитків без розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 01 лютого 2021 року позовну вимогу ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. про відшкодування матеріальних та моральних збитків залишено без розгляду.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до державного виконавця Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ Гальонко Р. В. про відшкодування матеріальних та моральних збитків відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки державний виконавець Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ Гальонко Р. В. під час примусового виконання виконавчого провадження ВП № 60637249 щодо виконання виконавчого листа № 2/463/604/14, виданого 06 липня 2017 року Личаківським районним судом м. Львова, діяв у межах Закону України «Про виконавче провадження», тому відсутні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 лютого 2021 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що державний виконавець Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ Гальонко Р. В. під час примусового виконання виконавчого провадження ВП № 60637249 щодо виконання виконавчого листа № 2/463/604/14, виданого 06 липня 2017 року Личаківським районним судом м. Львова, діяв в межах Закону України «Про виконавче провадження». Рішення Личаківського районного суд м. Львова від 13 березня 2014 року та виконавчі дії державного виконавця
Гольонко Р. В. у межах цього виконавчого провадження, як встановлено у судовому засіданні, не оскаржені.
Позивачем необґрунтовано та не доведено розмір завданої державним виконавцем Гольонко Р. В. матеріальної та моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У жовтні 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 726/1538/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що, як зазначає заявник, свідомі дії державного виконавця, які полягали у порушенні норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті», призвели до нанесення йому та його сім`ї матеріальних та моральних збитків, що дає можливість застосувати до спірних правовідносин статтю 1174 ЦК України та притягнути до відповідальності державного виконавця.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У травні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року справу за позовом
ОСОБА_1 до державного виконавця Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ Гальонко Р. В., приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. про відшкодування матеріальних та моральних збитків призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На примусовому виконанні в державного виконавця Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ України Гольонко Р. В. перебувало виконавче провадження № 60637249 щодо виконання виконавчого листа
№ 2/463/604/14, виданий 06 липня 2017 року Личаківським районним судом м. Львова. В результативній частині зазначено: виселити без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2
(а. с. 77-78).
Державним виконавцем Личаківського ВДВС у м. Львів ЗМУ МЮ (м. Львів) винесено 19 листопада 2020 року постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі статей 17, 19, 20, 25 ЗУ «Про виконавче провадження» (а. с. 79).
19 листопада 2020 року державний виконавець Личаківського ВДВС у
м. Львів ЗМУ МЮ (м. Львів), керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про стягнення виконавчого збору (а. с. 80).
Згідно із акта, складеного державним виконавцем Личаківського ВДВС у
м. Львові ЗМУ МЮ України Гальонко Р. В., по виконанню виконавчого листа Личаківського районного суду м. Львова про виселення без надання жилого приміщення ОСОБА_1 та інших, 07 лютого 2020 року, о 10:30 год. вхід в квартиру у АДРЕСА_3 здійснено шляхом демонтажу дверей. Державним виконавцем встановлено, що рішення суду виконано в повному обсязі, а саме боржник ОСОБА_1 та інші особи виселені з квартири АДРЕСА_4 .
Встановлено, що на момент проведення електронних торгів боржник
ОСОБА_1 не використовував вказану квартиру як місце свого постійного проживання.
Разом з тим, електронні торги щодо примусової реалізації однокімнатної квартири загальною площею 39,3 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_3 , є дійсними та не оскаржувалися в установленому порядку.
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із положеннями частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.
Положенням частини першої статті 13 Закону України «Пр