Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 201/3958/20
провадження № 61-15723св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року у складі судді Антонюка О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» (далі - ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість») про стягнення заробітної плати та грошових коштів.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що з 22 вересня
2010 року працював по контракту генеральним директором у
ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість», контракт переукладався, були додаткові угоди.
У листопаді 2018 року він подав заяву про звільнення і
ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» на підставі його заяви
09 листопада 2018 року достроково припинив з ним контракт і наказом
від 15 листопада 2018 року його було звільнено із займаної посади.
Вказував, що при його звільненні з ним не проведено повний розрахунок, не виплачена в повному обсязі зарплата, вихідна допомога і компенсація за невикористану частину відпусток. Звернувшись з питанням виплати йому вказаних сум, відповідач відмовився це робити, мотивуючи це тим, що повний розрахунок з ним по зарплатам і компенсаціям проведено.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з
ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» на свою користь заборгованість із заробітної плати, вихідну допомогу в сумі 184 753,16 грн та компенсацію за невикористану частину відпусток в сумі 1 965 773, 69 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з
ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати, вихідну допомогу у сумі 184 753,16 грн та компенсацію за невикористану частину відпусток у сумі 1 965 773, 69 грн, а всього 2 150 526,85 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до положень та приписів контракту, додаткових угод, угоди про дострокове припинення повноважень керівника уповноважені особи ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» повинні провести розрахунок з виплати компенсації за невикористані відпустки у кількості 266 календарних дні. Проте вказані зобов`язання, що передбачені угодою про дострокове припинення контракту від 09 листопада 2018 року ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» не виконало. Також, відповідно до вимог колективного договору та внутрішніх положень та розпоряджень підприємства передбачено, що позивач має право за результатами своєї діяльності на річну премію пропорційну середньорічній заробітній платні. Однак преміальних за фактично відпрацьований час позивачу виплачено не було, хоча показники його діяльності цілком відповідали вимогам керівництва та засновників.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у день звільнення 15 листопада 2018 року ОСОБА_1 було нараховано та виплачено: заробітну плату за листопад 2018 року у сумі 44 750,00 грн; компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 1 926 752,38 грн; вихідну допомогу у сумі 1 043 478, 26 грн. З цих сум утримано податки в сумі 587 921,23 грн та аліменти на користь ОСОБА_2 у сумі 487 798, 46 грн. Загалом ОСОБА_1 було виплачено 1 939 260, 95 грн, відповідно у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для сумніву у правильності проведеного із позивачем розрахунку.
Отримана ОСОБА_1 компенсація за частину невикористаних відпусток у сумі 1 926 752, 38 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідає вимогами чинного законодавства, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними.
Вимоги позивача щодо стягнення річної премії за фактично відпрацьований час в 2018 році, колегія суддів вважала також необґрунтованими, оскільки матеріали справи не дають підстав для висновку, що при звільненні на користь позивача підлягала виплаті річна премія пропорційно середньорічній заробітній платі за відпрацьовані 10 місяців.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Заявник посилався на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої
Касаційну скаргу мотивовано тим, що під час розрахунку середнього заробітку позивача відповідачем та апеляційним судом було допущено помилки та порушення чинного законодавства, що призвело до заниження виплат за невикористані відпустки та пов`язано з: не було враховано нараховану та виплачену річну премію позивача за 2017 рік під час обчислення середнього заробітку позивача за період з листопада 2017 року по жовтень 2018 року; не було враховано відпускні виплати які, були нараховані та виплачені позивачу за листопад 2017 року під час обчислення середнього заробітку позивача за період з листопада 2017 року по жовтень 2018 року; не було здійснено коригування середньої заробітної плати та всіх виплат, на загальний коефіцієнт її підвищення, що вирахувано за період з листопада 2017 року по жовтень 2018 року; до періоду обчислення середнього заробітку було включено період протягом якого позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Всі ці обставини призвели до безпідставного та протиправного заниження розміру середнього заробітку позивача за період з листопада 2017 року по жовтень 2018 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У грудні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2022 року справу № 201/3958/20 призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» про стягнення заробітної плати та грошових коштів призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 вересня 2010 року ОСОБА_1 та ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» уклали контракт, за умовами якого ОСОБА_1 наймається на роботу у товаристві на посаду генерального директора.
Згідно із пунктом 1.4 статті 1 контракту, останній є строковим трудовим договором. Положення статті 11 контракту закріплюють строк дії та інші умови, зокрема контракт вважається чинним з дня призначення на посаду генерального директора і діє до закінчення 3-річного строку обрання на посаду генерального директора товариства згідно з рішенням про призначення та Статутом.
Керівник вважається найнятим товариством на строк контракту, з урахуванням статті 10 контракту щодо дострокового припинення. За письмовою згодою сторін після закінчення строку дії контракту його може бути укладено на новий строк, або дія контракту може бути продовжена.
20 вересня 2013 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до контракту. Відповідно до змісту вказаної додаткової угоди та з урахуванням рішення загальних зборів учасників товариства від 20 вересня 2013 року (протокол № 20-09/13 від 20 вересня 2013 року, рішення про повторне призначення) ОСОБА_1 повторно обрано на посаду генерального директора товариства строком на три роки.
08 вересня 2016 року ОСОБА_1 направив заяву до загальних зборів учасників ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» з пропозицією переобрати останнього на займану посаду.
21 вересня 2016 року ОСОБА_1 та ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» уклали додаткову угоду № 2 до контракту.
Згідно із рішенням позачергових загальних зборів учасників товариства
від 14 вересня 2016 року (протокол № 14-09/16 від 14 вересня 2016 року, рішення про обрання) ОСОБА_1 обрано на посаду генерального директора товариства строком на три роки, та внесено зміни до пункту 11.1 контракту - контракт діє з 22 вересня 2010 року по 21 вересня 2019 року.
09 листопада 2018 року ОСОБА_1 подав заяву до зборів учасників
ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість», зміст якої передбачав відкликання його з посади генерального директора та звільнити за згодою сторін, починаючи з 15 листопада 2018 року. TOB ВК «Гірничодобувна промисловість», на підставі наведеної заяви, 09 листопада 2018 року, уклала з ОСОБА_3 відповідну угоду про дострокове припинення контракту.
Відповідно до пункту f угоди про дострокове припинення контракту
від 09 листопада 2018 року сторони за взаємною згодою бажають додатково визначити порядок, умови та наслідки припинення правових відносин між товариством і керівником.
Пункт 5.1 угоди про дострокове припинення контракту передбачає, що при належному виконанні керівником умов та обов`язків, передбачених пунктом 3 цієї угоди, товариство зобов`язується виплатити йому: у день звільнення - вихідну допомогу, яка визначається за домовленістю між сторонами
у розмірі 840 000 (вісімсот сорок тисяч) гривень (після вирахування всіх податків і зборів, які товариство зобов`язане утримати відповідно до закону), пункт 5.2 - через 6 місяців після дати звільнення - одноразову матеріальну допомогу, яка визначається за домовленістю між сторонами у розмірі 840 000 (вісімсот сорок тисяч) гривень та виплачується на поточний рахунок ОСОБА_1
15 листопада 2018 року видано наказ № 01-ОК про звільнення
ОСОБА_1 із займаної посади.
Згідно із наданої ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» довідки № 164
від 24 липня 2020 року, у день звільнення 15 листопада 2018 року ОСОБА_1 було нараховано та виплачено: заробітну плату за листопад 2018 року у сумі 44 750,00 грн; компенсацію за невикористані дні відпустки у сумі 1 926 752,38 грн; вихідну допомога у сумі 1 043 478, 26 грн (а. с. 102,
т. 1).
З цих сум утримано податки у сумі 587 921,23 грн та аліменти на користь ОСОБА_2 у сумі 487 798, 46 грн.
Загалом ОСОБА_1 було виплачено 1 939 260, 95 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 15 листопада 2018 року, який засвідчено підписом ОСОБА_1 .
Згідно із довідкою ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» № 163
від 24 липня 2020 року, на дату звільнення ОСОБА_1 кількіст