Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 532/222/20
провадження № 61-13941св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Бутенківська сільська рада Кобеляцького району Полтавської області, правонаступником якої є Білецька селищна рада Полтавського району Полтавської області, Кобеляцька районна державна адміністрація Полтавської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 червня 2021 року у складі колегії суддів:
Бутенко С. Б., Гальонкіна С. А., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області та Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай).
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після якої він, як спадкоємець
за заповітом, прийняв спадщину. Вказував, що ОСОБА_2 була членом колективного сільськогосподарського підприємства «Заповіт»
(далі - КСП «Заповіт») під № 26 у списку пенсіонерів, але станом на момент смерті не встигла отримати сертифікат на право на земельну частку (пай).
Зазначав, що з огляду на положення статті 2 указу Президента України
від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих
у колективну власність сільськогосподарським підприємствам
і організаціям» № 720/95 право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта
на право колективної власності на землю, перевірки, затвердження
і уточнення цих списків, а з моменту передачі власності на землю конкретному КСП, членом якого вини є.
КСП «Заповіт» отримав державний акт на право колективної власності
29 грудня 1994 року, таким чином саме з цього часу у ОСОБА_2 були всі умови для виникнення права на пай. Вказував, що право спадкодавця на земельну частку (пай) увійшло до складу спадщини, проте він не має можливості оформити своє право власності на спадкову земельну частку (пай) у позасудовому порядку, у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує право власності спадкодавця на вказане спадкове майно.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Заповіт» с. Бережнівка, Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населеного пункту на території Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, розміром 3,59 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01 лютого 2021 року у складі судді Тесленко Т. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право в порядку спадкування за заповітом
на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності
КСП «Заповіт» с. Бережнівка Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населеного пункту на території Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, розміром 3,59 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно зі списком-додатком громадян пенсіонерів-членів КСП «Заповіт» Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, до державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ № 00001, де вона значиться під номером 26.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок відсутності правовстановлюючого документу на спадкову земельну частку (пай), позивач не може отримати свідоцтва про право на спадщину за заповітом на це майно, а отже порушено його право, належність цього майна померлій ОСОБА_2 підтверджується належними та допустимими доказами,
а позивач має право на це майно у порядку спадкування за заповітом, тому позов підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року у зв`язку
з реорганізацією Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області шляхом приєднання до Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області замінено відповідача у справі його правонаступником.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційну скаргу Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області задоволено. Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01 лютого 2021 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що установивши,
що з часу видачі КСП «Заповіт» державного акта на право колективної власності на землю 29 грудня 1994 року ОСОБА_2 мала право
на отримання сертифіката на земельну частку (пай) у землях КСП «Заповіт», як член колективного сільськогосподарського підприємства, включений
до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), і таке право внаслідок смерті спадкодавця 16 травня 1995 року перейшло у порядку спадкування за заповітом до ОСОБА_1 , який повинен був дізнатися про порушення права на земельну частку (пай) з початку розпаювання земель колишніх колгоспів, що є загальновідомим фактом, проте
у передбачений законом строк з вказаними вимогами не звернувся
(стаття 76 ЦК УРСР), суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову у зв`язку із пропуском позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У серпні 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 396/1683/18-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції не було враховано те, що відповідно до встановлених обставин справи та вимог закону позивач намагався отримати право власності на земельну ділянку, проте державний нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на земельну частку (пай) у зв`язку із відсутністю документа, що посвідчує право власності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У жовтні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, правонаступником якої є Білецька селищна рада Полтавського району Полтавської області, та Кобеляцької районної державної адміністрації про визнання права на земельну ділянку (пай)призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вона просила постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , внаслідок чого відкрилася спадщина.
За життя, 05 травня 1995 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за № 97 у реєстрі, згідно якого все майно де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла онуку ОСОБА_1 .
01 вересня 1995 року ОСОБА_1 звернувся до Кобеляцької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої відкрито спадкову справу № 732.
02 грудня 1995 року державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори Корнєєвим В. В. на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, реєстровий номер 2662, на житловий будинок з господарчими побудовами, який знаходиться
у с. Бережнівка Кобеляцького району Полтавської області на земельній ділянці площею 0,33 кв. м, що належав померлій ОСОБА_2 на підставі довідки, виданої Бутенківською сільською радою 13 листопада 1995 року за № 420, що зареєстровано у погосподарській книзі за № 1534.
ОСОБА_2 , як пенсіонер, член КСП «Заповіт» була включена до списків громадян - членів колективного сільськогосподарського товариства «Заповіт» Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, доданого до державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ № 00001 від 29 грудня 1994 року.
Постановою державного нотаріуса Кобеляцької державної нотаріальної контори Русняк Р. В. від 29 січня 2020 року за вих. № 56/02-31
ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на земельну частку (пай) розміром 3,59 умовних гектарів, розташовану на території Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області,
у зв`язку з відсутністю документа, що посвідчує право власності на земельну частку (пай).
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарж