Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 301/252/21
провадження № 61-8561св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Вільхівська сільська рада, Зарічанська сільська рада,
ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на заочне рішення Іршавського районного суду Закарпатської області у складі судді Гички О. Б. від 29 червня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бисаги Т. Ю., Кожух О.А., Куштана Б. П., від 02 серпня 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вільхівської сільської ради, Зарічанської сільської ради,
ОСОБА_2 , ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправним і скасування рішення, скасування державної реєстрації, зобов`язання усунути перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що згідно з рішенням 12 сесії 21-го скликання Вільхівської сільської ради від 18 червня 1993 року «Про затвердження рішення виконкому сільської ради на виділення земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво», яким затверджено рішення виконкому сільської ради від 10 червня 1993 року № 4 щодо виділення земельних ділянок під будівництво індивідуальних житлових будинків жителям сіл Вільхівка та ОСОБА_4 », йому було виділено земельну ділянку площею 0,15 га в селі Н. Болотне.
Зазначеним рішенням було визначено межі вказаної земельної ділянки в натурі, про що складено акт про перенесення в натурі «на місцевості» земельної ділянки площею 0,15 га, а також розроблено відповідний план ділянки, яка межувала із землями, виділеними на той час громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Однак, рішенням 6 сесії 7 скликання Вільхівської сільської ради від 01 квітня 2016 року № 164 надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , площею 0,069 га, кадастровий номер 2121986400:09:001:0069. Частина зазначеної земельної ділянки фактично перекрила виділену йому земельну ділянку, що підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи від 10 серпня 2017 року.
Крім того, позивач зазначав, що ОСОБА_2 стала власником земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,1375 га, кадастровий номер 2121986402:09:001:0058, яка разом із земельною ділянкою кадастровий номер 2121986400:09:001:0069 складає єдину земельну ділянку, позначену в кадастровому плані висновку судової земельно-технічної експертизи як ділянка « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та накладається на його земельну ділянку.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати протиправним і скасувати рішення 6 сесії 7 скликання Вільхівської сільської ради № 164
від 01 квітня 2016 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 , мешканці
АДРЕСА_2 »; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,069 га, що розташована по
АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2121986400:09:001:0069, та припинити право власності
ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0, 1375 га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2121986402:09:001:0058, та припинити право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку; зобов`язати
ОСОБА_2 усунути перешкоди у володінні та користуванні належною ОСОБА_1 на праві користування земельною ділянкою у
селі Н. Болотне шляхом демонтажу самовільно встановленої нею огорожі в межах цієї земельної ділянки.
Стислий виклад заперечень відповідачів
ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області проти задоволення позову заперечувало у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог. Зазначало, що Держгеокадастр, його структурні підрозділи та посадові особи (державні кадастрові реєстратори) здійснюють державну реєстрацію земельних ділянок, а не прав на них, а тому вважало, що управління є неналежним відповідачем у цій справі. Додатково посилалося на пропуск позивачем позовної давності, оскільки оспорюване рішення сільської ради прийняте 01 квітня 2016 року, а тому з урахуванням положень статті 257 Цивільного кодексу України з позовом про визнання його недійсним та відповідно скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок ОСОБА_1 повинен був звернутись до 01 квітня 2019 року.
Основний зміст та мотиви рішень судів попередніх інстанцій
Заочним рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області
від 29 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що оспорюваним рішенням Вільхівської сільської ради порушено права позивача, оскільки ним вирішено передати у власність іншої особи частину земельної ділянки, яка вже на той час перебувала у законному користуванні ОСОБА_1 , без її вилучення. Однак, з огляду на те, що позивач звернувся з цим позовом з пропуском позовної давності, визначеної статтею 257 ЦК України, та з урахуванням заяви Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. Поважних причин пропуску позовної давності судом не встановлено.
Узагальнені доводи касаційної скарги
02 вересня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , в якій заявник просить скасувати заочне рішення Іршавського районного суду Закарпатської області
від 29 червня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду
від 02 серпня 2022 року повністю, ухвалити нове судове рішення про задоволення заявлених вимог у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 911/1437/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
Посилається на те, що суди попередніх інстанцій не урахували, що для застосування наслідків спливу позовної давності за заявою сторони у спорі необхідно дослідити питання перебігу позовної давності за кожною звернутою до цієї сторони вимогою. Ураховуючи, що заяву про застосування позовної давності подав лише один із відповідачів - ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, вважає, що у судів попередніх інстанцій були відсутні правові підстави для застосування наслідків спливу позовної даності щодо вимог, заявлених до Вільхівської сільської ради, Зарічанської сільської ради, ОСОБА_2 . Крім того, зосереджує увагу на тому, що вимоги про скасування рішення сільської ради та припинення права власності ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки, наслідком чого є скасування державної реєстрації, жодним чином не стосуються інтересів ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області.
Також заявник вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо початку перебігу позовної давності, оскільки йому не було відомо про винесення сільською радою оспорюваного рішення, а у висновку експерта не вказано чи оформила ОСОБА_2 право власності на спірну земельну ділянку та на підставі якого документа.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на заочне рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 29 червня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, витребувано з Іршавського районного суду Закарпатської області цивільну справу № 301/252/21.
04 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу
20 жовтня 2022 року ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області через засоби поштового зв'язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.
Згідно з частиною першою статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Статтею 120 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до частин другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду
Зазначений відзив подано поза межами строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження (11 жовтня 2022 року). Враховуючи те, що копію вказаної ухвали ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області отримало завчасно (04 жовтня 2022 року), а відзив не містить клопотання про продовження строку на його подання, як і доводів на обґрунтування підстав пропуску цього строку, відзив на касаційну скаргу на підставі частини другої статті 126 ЦПК України підлягає залишенню без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням 12 сесії 21-го скликання Вільхівської сільської ради від 18 червня 1993 року «Про затвердження рішення виконкому сільської ради на виділення земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво», яким затверджено рішення виконкому сільської ради від 10 червня 1993 року № 4, з доданим списком мешканців сіл Вільхівка та ОСОБА_4 , ОСОБА_7 виділено земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку.
25 червня 1993 року складено акт про перенесення в натурі на місцевості земельної ділянки площею 0,15 га. Закріплено межі земельної ділянки позивача.
В 1993 році розроблено відповідний план ділянки, яка межувала із землями, виділеними на той час громадянам Коровській та ОСОБА_6 .
Рішенням Вільхівської сільської ради Іршавського району Закарпатської області позачергової VI-ї сесії VII-го скликання від 01 квітня 2016 року №164 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 , мешканці
АДРЕСА_2 », затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , та надано у власність зазначену земельну ділянку, площею 0,069 га, кадастровий номер 2121986400:09:001:0069.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, наданої 23 грудня 2020 року, право власності за
ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2121986400:09:001:0069 зареєстровано 07 квітня 2016 року.
Згідно з висновком судової земельної-технічної експертизи від 10 серпня 2017 року №18-08/17, складеним у цивільній справі № 301/2534/16-ц, на час проведення огляду та геодезичної зйомки спірних земельних ділянок земельної ділянки ОСОБА_1 в натурі не існує: з часу її виділення та винесення в натуру в 1993 році (за 24 роки) її практично зайняли сусідні забудовники (зліва - ОСОБА_8 , справа - ОСОБА_1 і, очевидно, також інші забудовники, які розміщені правіше). На підставі рішення Вільхівської сільської ради від 25 червня 1993 року № 4 комісією (голова сільської ради Сочка В. А., землевпорядник ОСОБА_9 в присутності ОСОБА_1 ) винесено межі ділянки ОСОБА_1 в натурі. Згідно з викопіюванням з генерального плану забудови, складеним землевпорядником ОСОБА_9 , вказана земельна ділянка ОСОБА_1 мала наступні параметри по периметру: від вулиці (відрізок 1-4) - 20,00 м, від сусіда зліва - ОСОБА_10 (відрізок 1-2) - 75,00 м, від сторони протилежної до вулиці, землі держземзапасу (відрізок 2-3) - 19,50 м, від сусідів справа - ОСОБА_11 (відрізок 1-2) - 75,00 м. Площа вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 становила: ((19,50+20,00):2)) х 75,00 = 1481 кв. м, приблизно 0,15 га.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.