Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 388/335/20
провадження № 61-8683св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області у складі судді Степанова С. В.
від 13 грудня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду
у складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
від 12 травня 2022 року.
Зміст заявлених позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 10 січня 2019 року ним видано довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І. А. за реєстровим номером 26, на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відповідно до усної домовленості вищевказані особи мали оформити документи на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею до 2,0 га та здійснити пошук особи, яка візьме вказану земельну ділянку в оренду зі сплатою орендної плати у розмірі 7 000, 00 грн щороку. Інших домовленостей, як стверджував позивач, між сторонами не було.
Позивач вказував, що у листопаді 2019 року він дізнався, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області № 11-2526/14-19-СГ від 20 травня 2019 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» він став власником земельної ділянки кадастровий номер 3521981300:02:000:5612, загальною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.
Зазначав, що вищевказана земельна ділянка відповідно до договору купівлі-продажу від 07 червня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за
№ 420, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко С. О., перейшла у власність ОСОБА_3 , який був довіреною особою відповідно до виданої ним довіреності.
Позивач наголошував, що своєї згоди на продаж земельної ділянки не надавав, грошові кошти від такого продажу не отримував. Теперішній власник земельної ділянки - ОСОБА_3 , так само як і продавець - ОСОБА_4 , фактично досягли зловмисної домовленості про заволодіння його земельною ділянкою поза його волею.
У подальшому земельна ділянка з кадастровим номером 3521981300:02:000:5612 була об`єднана декількома сусідніми земельними ділянками з присвоєнням нового кадастрового номера. Власником об`єднаної земельної ділянки кадастровий номер 3521981300:02:000:5525 з 07 листопада 2019 року є ОСОБА_3 .
Позивач стверджував, що договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3521981300:02:000:5612, загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства від 07 червня 2019 року укладений з порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку із чим просив визнати його недійсним.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області
від 13 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 10 січня 2019 року ОСОБА_1 видав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 довіреність, якою уповноважив останніх, зокрема, оформити на його ім`я земельну ділянку, підписувати від його імені договори купівлі-продажу земельної ділянки та отримувати належні йому грошові кошти. На час укладення представником позивача з відповідачем договору купівлі-продажу земельної ділянки довіреність була чинною. При цьому позивачем не доведено, що на час видання довіреності він не розумів значення своїх дій, не міг ними керувати та не порушував питання про визнання довіреності недійсною. Суду не надано доказів того, що договір купівлі-продажу укладено внаслідок зловмисної домовленості представника позивача з відповідачем (посилання у позові на обставини, які на думку представника позивача свідчать про зловмисну домовленість представника та іншої сторони оспорюваного договору, повністю охоплюються правами представників, якими їх наділив позивач, і не вважаються зловмисною домовленістю), а інших обставин, які б слугували підставами для визнання оспорюваного договору недійсним згідно з чинним (цивільним) законодавством, судом першої інстанції не встановлено.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що довіреність, якою
ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на відчуження земельної ділянки, кадастровий номер: 3521981300:02:000:5612, загальною площею 2,0 га, станом на день укладення спірного договору купівлі-продажу була дійсною та не скасованою, а отже, ОСОБА_4 мав право на вчинення оспорюваного правочину. Факт видачі зазначеної довіреності на розпорядження земельною ділянкою позивачем не оспорюється.
Однак, розглядаючи цю справу, місцевий суд не вирішив питання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_4 , як особу, яка діяла при укладені спірного договору купівлі-продажу на підставі довіреності і з діями якої позивач не погоджується, та не попередив позивача про наслідки не вчинення цієї процесуальної дії.
Узагальнені доводи касаційної скарги
01 вересня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 грудня
2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 травня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі
№ 755/1009/15-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15095/15-ц,
від 16 травня 2019 року у справі № 401/2995/16-ц, від 30 липня 2020 року у справі № 664/1893/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПКУкраїни), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Посилається також на необхідність формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник стверджує, що відмовляючи у задоволенні позову з підстав незалучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_3 , який діяв як представник позивача при укладенні оспорюваного договору, суд апеляційної інстанції не врахував, що у справі за позовом сторони, від імені якої договір укладав представник, про визнання недійсним договору належним відповідачем є інша сторона оспорюваного договору, а не представник, що узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 664/1893/17. Навіть за умови, що права та обов`язки ОСОБА_4 як особи яка укладала договір купівлі-продажу, у подальшому можуть бути порушенні, апеляційний суд повинен був залучити таку особу до участі у справі на стадії підготовки до апеляційного розгляду як третю особу, що узгоджується із висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а. Заявник наголошує на тому, що апеляційний суд неправильно застосував положення статей 232, 238 ЦК України до спірних правовідносин.
Заявник стверджує, що внаслідок неправомірних дій відповідача та повіреного він протиправно був позбавлений права власності на належну йому земельну ділянку, оскільки згоди на продаж земельної ділянки він не надавав, грошових коштів від такого продажу не отримував. На думку особи, яка подала касаційну скаргу, судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки зловмисній домовленості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , внаслідок якої поза волею позивача із його власності вибула належна йому земельна ділянка. Правочин, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (які є батьком і сином), явно свідчить про те, що повірені особи діяли не в інтересах позивача, а у своїх власних. Звертає увагу на те, що після оформлення права власності на спірну земельну ділянку позивач не збирався її відчужувати, повірені особи запевнили його, що продаж належної йому земельної ділянки неможливий внаслідок дії мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. З ним також не було погоджено умови продажу земельної ділянки, зокрема її вартість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 388/335/20. Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 рокусправу № 388/335/20 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 січня 2019 року позивач видав довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І. А., якою уповноважив ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бути його представниками. Представникам надано право представляти інтереси довірителя, як учасника антитерористичної операції, у будь-яких органах, установах, підприємствах та організаціях, незалежно від форм власності, підпорядкування та галузевої належності, у будь-яких органах влади та місцевого управління, в тому числі в сільських селищних, міських радах, в органах райдержадміністрації, в органах бюро технічної інвентаризації, перед суб`єктами господарювання, в податкових органах перед фізичними особами підприємцями, в експертних установах, у всіх відповідних органах державної влади та управління, в тому числі в управлінні земельних ресурсів, в органах Держгеокадастру, в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в органах юстиції, в органах нотаріату, в інших компетентних службах, установах та організаціях з питань виділу, приватизації, оформлення, державної реєстрації права власності та отримання на його ім`я свідоцтва про право власності на земельну ділянку орієнтованою площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Кіровоградської області, при цьому конкретне місце знаходження земельної ділянки, її розмір, межі, площу та будь-які інші умови представники вправі визначати на власний розсуд; після цього представник наділений правом користування та розпорядження цією ж земельною ділянкою (здачі в оренду, позичку, продажу, міни, укладення договорів емфітевзису, суперфіцію, а також будь-яких інших цивільно-правових угод, дозволених законодавством) за ціною та на умовах за своїм розсудом, при цьому всі істотні та факультативні умови договорів, в тому числі, але не виключно, строк дії договорів оренди та розмір орендної плати, суму, за яку буде продаватися земельна ділянка, тощо, представник вправі визначати самостійно згідно з їхніми попередніми домовленостями.
Із копії заяви від 14 травня 2019 року слідує, що уповноважена особа за довіреністю ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 звертала