ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 320/5804/18
адміністративне провадження № К/9901/48316/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді Блажівської Н.Є.,
суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,
за участі:
секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,
представника Позивача: Писанки А.М.,
представників Відповідача: Ларіної Т.М., Цісар Г.І.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року (суддя Балаклицький А.І.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2021 року (головуючий суддя Василенко Я.М., судді: Ганечко О.М., Кузьменко В.В.)
в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»
до Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (надалі також - Позивач, ТОВ «Фоззі-Фуд») звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступник Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків; надалі також - Відповідач, скаржник) від 7 серпня 2018 року №0008801402, від 1 листопада 2018 року №0011581402, від 25 жовтня 2017 року №0007561402, від 6 липня 2018 року №0007741402 та від 6 липня 2018 року №0007751402.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що контролюючий орган дійшов помилкових висновків про порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами з нерезидентами та наявність підстав для нарахування ТОВ «Фоззі-Фуд» пені за порушення строків зарахування валютної виручки за операціями експорту товарів. Стверджував, що ним не було допущено порушень статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки у межах строків для зарахування валютної виручки Позивач звернувся до третейського суду з вимогами про стягнення з контрагентів-нерезидентів заборгованості за поставлені відповідно до зовнішньоекономічних угод товарів, що відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зупиняє нарахування пені.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2021 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 7 серпня 2018 року №0008801402 та від 1 листопада 2018 року №0011581402 суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що у зв`язку з нездійсненням оплати нерезидентами-покупцями за зовнішньоекономічними договорами Позивачем було ініційовано вирішення спорів арбітражним (третейським) судом за процедурою «ad hoc» (спеціально створеним судом для вирішення конкретного спору), який є судом, створеним на підставі положень Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та має компетенцію приймати арбітражне рішення відповідно до Розділу VІ Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Подання позовних заяв до дати закінчення строків повернення валютної виручки та задоволення рішеннями арбітражного суду позовів ТОВ «Фоззі-Фуд» у повному обсязі має наслідком звільнення Позивача від відповідальності за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Роблячи висновки в частині податкових повідомлень-рішень від 6 липня 2018 року №0007741402 та №0007751402 суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що за нормою пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» обов`язок декларування валютних цінностей виникає у разі, якщо валютні цінності та інше майно резидентів, перебуває за межами України. Оскільки ООО «Крымторг-С» має місцезнаходження на території вільної економічної зони «Крим» (Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольска, 47), а Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VII (надалі - Закон №1207-VII) визначено тимчасово окуповану територію України невід`ємною частиною території України, суди дійшли висновку, що грошові активи (валютні цінності), стосовно належного декларування яких виник цей спір, за укладеними договорами з ООО «Крымторг-С», перебувають на території України, в силу Закону №1207-VII. Щодо несвоєчасного надходження валютної виручки від нерезидента Lanzo Trade LP, то оскільки до дати закінчення строків повернення валютної виручки Позивач звернувся з вимогою стягнення заборгованості по контракту з Lanzo Trade LP до третейського суду «ad hoс», який є судом, створеним на підставі положень Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та має компетенцію приймати арбітражне рішення відповідно до Розділу VІ Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», суди дійшли висновку, що Позивач звільнений від відповідальності за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2017 року №0007561402 суди обох інстанцій, надаючи оцінку заявленим підставам оскарження цього індивідуального акту, зробили висновок, що на контролюючі органи покладено обов`язок здійснювати контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, застосовувати та своєчасно стягувати суми передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення валютного законодавства, однак контролюючим органом винесено податкове повідомлення рішення №0007561402 від 25 жовтня 2017 року, яким, по суті, замість стягнення передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення валютного законодавства встановлено податкове зобов`язання зі сплати пені за порушення валютного законодавства. При цьому судами зазначено про те, що Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України для стягнення суми передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення валютного законодавства повинен був скористатися іншим порядком стягнення штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), що встановлений законодавством. Також судами зроблено висновок, що у Відповідача були відсутні повноваження виносити оскаржуване податкове повідомлення рішення №0007561402 від 25 жовтня 2017 року, оскільки він не є органом доходів і зборів в розумінні Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У відзиві на касаційну скаргу Позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
1) У період з 21 червня 2018 року по 5 липня 2018 року посадовими особами Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України та на підставі наказу від 20 червня 2018 року №1156 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Фоззі-Фуд» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами №SFM-1212 від 12 грудня 2016 року, №EZ-06/10-16 від 6 жовтня 2016 року, №EZ-15/11-16 від 15 листопада 2016 року, №SFM-0111 від 1 листопада 2016 року, №SFM-2111 від 21 листопада 2016 року, №SFM-2810 від 28 жовтня 2016 року, №SFО-2110.2 від 21 жовтня 2016 року за період з 12 грудня 2016 року по 21 червня 2018 року.
За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено акт від 12 липня 2018 року №2102/28-10-14-02/32294926, згідно з висновками якого встановлено порушення ТОВ «Фоззі-Фуд» вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині не надходження валютної виручки в законодавчо встановлені терміни відповідно до експортних договорів від 6 жовтня 2016 року №EZ-06/10-16, від 1 листопада 2016 року №SFM-0111, від 28 жовтня 2016 року №SFM-2810, від 21 жовтня 2016 року №SFО-2110.2, від 15 листопада 2016 року №EZ-15/11-16, від 21 листопада 2016 року №SFM-2111.
На підставі висновків цього акта перевірки Офісом великих платників податків ДФС було прийняте податкове повідомлення-рішення від 7 серпня 2018 року №0008801402, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» у розмірі 19876974,85 грн.
Позивачем оскаржено винесений індивідуальний акт у процедурі адміністративного оскарження. Рішенням Державної фіскальної служби України від 16 жовтня 2018 року №33555/6/99-99-11-02-02-25 податкове повідомлення-рішення від 7 серпня 2018 року №0008801402 залишено без змін, а скаргу Позивача - без задоволення.
2) У період з 26 вересня 2018 року по 8 вересня 2018 року посадовими особами Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України та на підставі наказу від 19 вересня 2018 року №1730 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Фоззі-Фуд» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 21 жовтня 2016 року №SFО-2110.1 та від 1 листопада 2016 року №SFО-0111.2 за період з 1 липня 2017 року по 17 вересня 2018 року.
За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено акт від 8 жовтня 2018 року №2890/28-10-14-02/32294926, згідно з висновками якого встановлено порушення ТОВ «Фоззі-Фуд» вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині не надходження валютної виручки в законодавчо встановлені терміни відповідно до експортних договорів від 21 жовтня 2016 року №SFО-2110.1 та від 1 листопада 2016 року №SFО-0111.2.
На підставі висновків акта перевірки Офісом великих платників податків ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 1 листопада 2018 року №0011581402, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» у розмірі 60409855,57 грн.
3) У період з 31 жовтня 2017 року по 30 травня 2018 року посадовими особами Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 ПК України та згідно з наказом від 20 жовтня 2017 року №2359 проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Фоззі-Фуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, валютного законодавства за період з 1 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2014 року по 30 червня 2017 року.
За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено акт від 6 червня 2018 року №1657/28-10-14-01/32294926, за висновками якого, зокрема, встановлено порушення ТОВ «Фоззі-Фуд» вимог податкового законодавства, зокрема:
7. статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (надалі також - Закон №185), в частині несвоєчасного надходження/неповернення виручки згідно з договором від 1 січня 2015 року №15-ОО-15 з нерезидентом ООО «Крымторг-С»: та згідно з договором від 21 жовтня 2016 року №SFO-2110.1 з нерезидентом Lanzo Trade LP (Великобританія);
8. пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а саме не подано до податкових органів та регіонального відділення НБУ Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України: не задекларовано протерміновану дебіторську заборгованість станом на 1 січня 2016 року у сумі 12641414,07 рос. рублів, на 1 квітня 2016 року в сумі 16880538,27 рос. рублів, на 1 липня 2016 року в сумі 22326870,90 рос. рублів, на 1 жовтня 2016 року в сумі 1344812,16 рос. рублів, на 1 січня 2017 року в сумі 2370905,14 рос. рублів по нерезиденту ООО «Крымторг-С», та станом на 1 квітня 2017 року в сумі 2224415,12 дол. США по нерезиденту Lanzo Trade LP (Великобританія).
На підставі вказаних висновків акта перевірки Офісом великих платників податків ДФС прийнято:
податкове повідомлення-рішення від 6 липня 2018 року №0007741402, згідно з яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» у розмірі 22849121,44 грн;
податкове повідомлення-рішення від 6 липня 2018 року №0007751402, згідно з яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» у розмірі 2040,00 грн.
4) У період з 12 вересня 2017 року по 15 вересня 2017 року посадовою особою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України та на підставі наказу від 6 вересня 2017 року №1928 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Фоззі-Фуд» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами №EZ-23/08-16 від 23 серпня 2016 року, №SFO-2110.2 від 21 жовтня 2016 року, №481 від 18 січня 2016 року, №EZ-06/10-16 від 6 жовтня 2016 року, №SFM-2810 від 28 жовтня 2016 року, №SFM-0111 від 1 листопада 2016 року, №SFO-0111.2 від 1 листопада 2016 року, №EZ-15/11-16 від 15 листопада 2016 року, №SFM-2111 від 21 листопада 2016 року за період з 18 січня 2016 року по 12 вересня 2017 року.
За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено акт від 22 вересня 2018 року №3224/28-10-14-02/32294926, за висновками якого встановлено порушення ТОВ «Фоззі-Фуд» вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного надходження виручки згідно з: договором від 6 жовтня 2016 року №EZ-06/10-16 з нерезидентом Lanzo Trade LP; договором від 15 листопада 2016 року №EZ-15/11-16 з нерезидентом компанією Blumbaltic OU; договором від 23 серпня 2016 року №EZ-23/08-16 з нерезидентом компанією Lanzo Trade LP; договором від 1 листопада 2016 року №SFM-0111 з нерезидентом компанією Lanzo Trade LP; договором від 21 листопада 2016 року №SFM-2111 з нерезидентом компанією Blumbaltic OU; договором від 28 жовтня 2016 року №SFM-2810 з нерезидентом компанією Lanzo Trade LP; договором від 1 листопада 2016 року №SFM-0111.2 з нерезидентом компанією Lanzo Trade LP; договором від 21 жовтня 2016 року №SFO-2110.2 з нерезидентом компанією Lanzo Trade LP.
На підставі висновків акта перевірки Офісом великих платників податків ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2017 року №0007561402, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» у розмірі 31614945,30 грн.
Позивачем оскаржено винесене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку та за результатами розгляду скарги Позивача Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 28 грудня 2017 року №31820/6/99-99-11-02-02-25, яким податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2017 року №0007561402 залишено без змін, а скаргу Позивача - без задоволення.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Скаржник насамперед акцентує, що податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2017 року №0007561402 вже було предметом судового розгляду в адміністративній справі №810/248/18, тобто Позивач намагається повторно оскаржити індивідуальний акт, правомірність якого підтверджена рішенням суду, що набрало законної сили. У справі №810/248/18 у постанові від 7 жовтня 2021 року Верховним Судом вже викладено висновок щодо застосування норми права у тотожних з цією справою правовідносинах, які характеризуються: порушенням строків розрахунків в іноземній валюті, 2) наявністю дебіторської заборгованості на момент настання граничного терміну розрахунків, 3) відповідність контрагентів ознакам нерезидента України, 4) зверненням Позивача до Третейського суду, який не відноситься до судових органів, визначених статтею 4 Закону №185. Однак судом апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду на момент ухвалення оскаржуваного рішення у цій справі.
Пояснює, що за змістом спірних правовідносин у цій справі Позивачем з нерезидентами було укладено ряд третейських угод, у яких сторони, керуючись Законом України «Про третейські суди», домовились, що усі спори, які виникають щодо виконання умов зовнішньоекономічних контрактів, вирішуються третейським судом. Саме у третейський суд, створений відповідно до Закону України «Про третейські суди» і звернувся Позивач з позовами про стягнення заборгованості за укладеними контрактами. Однак, третейський суд не є судом у розумінні статті 4 Закону №185 для цілей визначення підстав щодо зупинення нарахування пені за несвоєчасне надходження валютної виручки.
Щодо нарахування пені та штрафних санкцій за порушення строків розрахунків в іноземній валюті по контрактах з «ООО Крымторг-С» підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права, зокрема Закону №185, у подібних правовідносинах, які характеризуються: 1) нерезидент зареєстрований в АР Крим; 2) веде податкову політику та сплачує податки відповідно до законодавства Російської Федерації. Водночас Відповідач стверджує, що Позивачем було укладено зовнішньоекономічний договір з ООО «Крымторг-С» як з нерезидентом, оскільки це товариство зареєстровано суб`єктом господарювання РФ, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації, а також реквізитами сторони у договорі, актах прийому-передачі робіт (послуг).
3.2. Доводи Позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
Позивач стверджує про безпідставність посилання скаржника щодо повторного оскарження податкового повідомлення-рішення №0007561402 від 25 жовтня 2017 року, оскільки підстави заявленого позову у цій частині відмінні від визначених у межах справи №810/248/18, що не утворює підстав для закриття провадження у справі у цій частині. Наведені доводи скаржника отримали правильну оцінку суду першої інстанції при вирішенні клопотання про закриття провадження у справі, яким констатовано відмінність підстав оскарження спірного індивідуального акта зі справою №810/248/18.
Щодо висновку Верховного Суду у постанові від 7 жовтня 2021 року у справі №810/248/18 вважає, що позиція Суду у справі №810/248/18 не є висновком про застосування норм права та не має преюдиційного значення для цієї справи. Відзначає, що позиція Верховного Суду у справі №810/248/18 ґрунтується на встановлених обставинах тієї справи, що є відмінними від обставин у справі №320/5804/18. Так, судами першої та апеляційної інстанцій у справі №810/248/18 не було досліджено ряд важливих обставин, зокрема відповідності третейських угод Позивача вимогам міжнародних конвенцій про арбітраж, факту не реалізації Відповідачем свого права на оскарження таких третейських угод, факту поширення на відповідні рішення дії Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року. Натомість укладені Позивачем з нерезидентами третейські угоди повністю відповідають положенням Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1961 та Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», що підтверджує, як вважає Позивач, що рішення третейського суду «аd hос» (спеціально створеним судом для вирішення конкретного спору) відповідно до Закону України від 24 лютого 1994 року №4002-ХІІ «Про міжнародний комерційний арбітраж» (надалі - Закон №4002), звернення до якого мало місце до закінчення строків повернення валютної виручки, є підставою для зупинення нарахування пені за порушення термінів, передбачених статтями 1 та 2 Закону №185.
Посилаючись на норми Закону №4002 стверджує про безпідставність посилань в актах перевірки на пункт 12 частини першої статті 6 Закону України від 11 травня 2004 року №1701-IV «Про третейські суди» (надалі також - Закон №1701), оскільки законодавство не обмежує можливості вирішення комерційних спорів із нерезидентами в арбітражному (третейському) суді, а рішення арбітражного (третейського) суду, в тому числі створеного за спеціальною процедурою, вирішує спір між сторонами і є підставою для зупинення нарахування пені за порушення строків розрахунків за експортними операціями.
Позивач також наполягає й на тому, що Відповідач, стверджуючи про неправомірність звернення Позивача до третейського суду, створеного за процедурою «аd hос» та діючим відповідно до Закону №4002 (третейський суддя Ярмолаш Ганна Олександрівна), на реалізацію функцій контролю мав би оскаржити додаткові угоди в частині передання спорів на вирішення такого третейського суду, створеного за процедурою «аd hос», до суду. Водночас рішення міжнародного комерційного арбітражу за процедурою «аd hос» свідчить про відсутність підстав для нарахування пені Позивачу за спірними індивідуальними актами, про що, зокрема, йдеться у судових рішеннях Вищого адміністративного суду, а також аналогічні висновки викладено і в ухвалах Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі №560/3657/18 та від 21 січня 2019 року у справі №2240/2710/18.
Також, всупереч функціям контролю за строками проведення розрахунків в іноземній валюті та своєчасного стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) Відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0007561402 від 25 жовтня 2017 року щодо визначення податкового зобов`язання зі сплати пені. Також акцентує й на тому, що Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України не є органом доходів і зборів в розумінні Закону №185, що свідчить, як вважає Позивач, про відсутність повноважень щодо винесення податкового повідомлення-рішення №0007561402 від 25 жовтня 2017 року.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційного суду виходить з такого.
Матеріалами справи підтверджується, що 31 жовтня 2018 року Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою, у якій просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 7 серпня 2018 року №0008801402, згідно з яким на підставі акта перевірки від 12 липня 2018 року №2102/28-10-14-02/32294926 встановлено порушення ТОВ «Фоззі-Фуд» вимог статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України і частин першої, шостої статті 4 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 19876974,85 грн за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» (а.с.49 т.1).
Обґрунтовуючи позов ТОВ «Фоззі-Фуд» стверджувало, що ним не було допущено порушень статті 1 Закону №185, оскільки у межах строків для зарахування валютної виручки Позивач звернувся до третейського суду з вимогами про стягнення з контрагентів-нерезидентів заборгованості за поставлені відповідно до зовнішньоекономічних угод товарів, що відповідно до статті 4 Закону №185 зупиняє нарахування пені.
29 листопада 2018 року Позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог (а.с.188-203 т.1), згідно з якою ТОВ «Фоззі-Фуд» просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 7 серпня 2018 року №0008801402, від 1 листопада 2018 року №0011581402 та від 25 жовтня 2017 року №0007561402.
У цій заяві Позивач стверджує про те, що податкові повідомлення-рішення від 7 серпня 2018 року №0008801402 та від 1 листопада 2018 року №0011581402 винесені за схожих обставин, які мають однакове правове регулювання. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що внаслідок не отримання оплати від покупців-нерезидентів за зовнішньоекономічними договорами Позивачем ініційовано вирішення спорів арбітражним (третейським) судом за процедурою «ad hoс» (спеціально створеним судом для вирішення конкретного спору), що відповідно до частини другої статті 4 Закону №185 є підставою для зупинення строків нарахування пені за порушення строків розрахунків за експортними операціями.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2017 року №0007561402, Позивач, обґрунтовуючи підстави для оскарження цього індивідуального акта посилається на норми пункту 41.1 статті 41 та підпунктів 19-1.1.4 та 19-1.1.34 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України стверджуючи про те, що податковий орган замість стягнення передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення валютного законодавства визначив Позивачу податкове зобов`язання зі сплати пені за порушення валютного законодавства. Наводячи викладене Позивач покликався до висновків Верховного Суду України у постанові від 7 лютого 2012 року у справі №21-904во10 та Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2018 року у справі №802/1619/13-а.
Позивач вважає, що у податкового органу були відсутні повноваження виносити оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2017 року №0007561402, оскільки таким встановлено податкове зобов`язання зі сплати пені за порушення валютного законодавства. Натомість Відповідач для стягнення суми передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення валютного законодавства повинен був скористатися іншим порядком стягнення штрафних санкцій.
Також зазначає про відсутність повноважень у Відповідача щодо винесення цього податкового повідомлення-рішення, оскільки він не є органом доходів і зборів у розумінні Закону №185 з огляду на те, що ПК України (на час виникнення спірних правовідносин) не містив визначення поняття «орган доходів і зборів», натомість таке визначення містилось у Митному кодексі України. У таких доводах Позивач посилається на норми пункту 34-1 частини першої статті 545 МК України, пункту 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, пункту 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236.
18 грудня 2018 року Позивачем подано іншу заяву про збільшення позовних вимог, у якій зазначено про те, що за наслідком проведеної документальної планової перевірки було встановлено порушення статті 1 Закону №185 і на підставі акта перевірки від 6 червня 2018 року №1657/28-10-14-01/32294926 винесено податкові повідомлення-рішення від 6 липня 2018 року №0007741402 та №0007751402.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що контролюючим органом зроблено безпідставні висновки щодо порушення статті 1 Закону №185 в частині несвоєчасного надходження/неповернення виручки згідно з договором від 1 січня 2015 року №15-ОО-15 з нерезидентом ООО «Крымторг-С» та згідно з договором від 21 жовтня 2016 року №SFO-2110.1 з нерезидентом Lanzo Trade LP.
Насамперед Позивач акцентує на тому, що ООО «Крымторг-С» є особою з мізцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим», а тому відповідно до пункту 9.4 статті 9 Закону України від 12 серпня 2014 року №1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» на операції Позивача з цим контрагентом, а також на розрахунки за такими операціями не поширюються норми Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». При цьому Позивач зауважує, що статтею 9 Декрету №15-93 встановлено обов`язок декларування валютних цінностей, які перебувають виключно за межами України.
Щодо порушень в частині взаємовідносин з нерезидентом Lanzo Trade LP Позивач наголошує, що внаслідок невиконання контрагентом-нерезидентом умов зовнішньоекономічного контракту Позивач звернувся до арбітражного (третейського) суду, створеного за спеціальною процедурою, що є підставою для зупинення нарахування пені. Також стверджує, що накладені за спірними індивідуальними актами штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями, які можуть бути накладені виключно у разі невжиття господарюючим суб`єктом заходів, спрямованих на недопущення господарського правопорушення.
4.1.1. Переглядаючи оскаржувані судові рішення в частині висновків щодо податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2017 року №0007561402 колегія суддів враховує таке.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги по суті в частині податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2017 року №0007561402 суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що у Відповідача були відсутні повноваження виносити оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки Відповідачем фактично визначено ТОВ «Фоззі-Фуд» податкове зобов`язання зі сплати пені за порушення валютного законодавства. Натомість, Офіс великих платників податків ДФС для стягнення суми передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення валютного законодавства повинен був скористатися іншим порядком стягнення штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), що встановлений законодавством.
Роблячи такі висновки суди обох інстанцій виходили з аналізу змісту положень норм пункту 41.1 статті 41, підпунктів 19-1.1.4, 19-1.1.34 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України зазначаючи про те, що на контролюючі органи покладено обов`язок здійснювати контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, застосовувати та своєчасно стягувати суми передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення валютного законодавства. Проте контролюючий орган виніс податкове повідомлення рішення від 25 жовтня 2017 року №0007561402, яким замість стягнення передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення валютного законодавства встановив ТОВ «Фоззі-Фуд» податкове зобов`язання зі сплати пені за порушення валютного законодавства.
У таких висновках суди попередніх інстанцій посилались на правову позицію Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2018 року у справі №802/1619/13-а.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій зроблено висновок про відсутність повноваження Відповідача щодо винесення податкового повідомлення рішення від 25 жовтня 2017 року №0007561402, оскільки він не є органом доходів і зборів у розумінні Закону №185.
При цьому суди виходили з того, що відповідно до абзацу 6 статті 4 Закону №185 органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.
Як зазначили суди, на момент виникнення спірних правовідносин діяв Податковий кодекс України у редакції від 7 вересня 2017 року, який не містив визначення поняття органу доходів і зборів. Натомість, визначення поняття органу доходів і зборів міститься в Митному кодексі України (далі - МК України), який відповідно до положень пункту 3.1 статті 3 ПК України є складовою частиною податкового законодавства України.
Виходячи з положень пункту 34-1 частини першої статті 545 МК України, пункту 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, пункту 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236 судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що у Офісу великих платників податків ДФС відсутні правові підстави виносити податкове повідомлення рішення від 25 жовтня 2017 року №0007561402, оскільки він не є органом доходів і зборів в розумінні Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Також судами попередніх інстанцій зазначено й про те, що вищезазначені обставини вказують на невідповідності між положеннями Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та положеннями Податкового кодексу України, що свідчить про можливість неоднозначного (множинного) трактування нормативно-правових актів.
За наведеного, враховуючи норму підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, та на підставі вищевикладеного судами обох інстанцій визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2017 року №0007561402.
Перевіряючи обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій в частині наведених Позивачем підстав оскарження податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2017 року №0007561402 колегія суддів касаційного суду звертає увагу на таке.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України (тут і надалі в редакції на час винесення спірного індивідуального акта) контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Згідно з підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.
У підпункті 19-1.1.34 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
В свою чергу, підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України встановлено обов`язок контролюючого органу самостійно визначити суму, зокрема, грошових зобов`язань якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Верховним Судом у постанові від 29 грудня 2021 року у справі №826/20290/16 зроблено висновок, що несвоєчасність здійснення розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності є валютним правопорушенням, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій та пені, застосування якої віднесено до повноважень органів ДФС.