ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/7013/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача -Саєнко Ю. М. (адвокат),
відповідача - Кузовлева Р. В. (адвокат),
третьої особи-1 - Романюк Х. П. (адвокат),
третьої особи-2 - не з`явилися,
третьої особи-3 - не з`явилися,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-банк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 (суддя Лиськов М. О.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 (судді: Буравльов С. І. - головуючий, Шапран В. В., Демидова А. М.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект"
до Акціонерного товариства "Альфа-банк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Міністерство юстиції України,
2) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович,
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсним акта державного виконавця, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації та відновлення запису про право власності,
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" (далі - ТОВ "ТММ-Будкомплект") звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"; Банк), з позовними вимогами про:
- визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 7859, вчиненого 20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем;
- визнання недійсним акта від 27.11.2018 № 55614508 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки - майнового комплексу загальною площею 8526,3 м2, реєстраційний номер 371305280000, розташованого за адресою: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22;
- визнання недійсним з моменту видачі свідоцтва про право власності № 1408, виданого 27.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л., із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- скасування державної реєстрації права власності Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на майновий комплекс загальною площею 8526,3 м2, реєстраційний номер 371305280000, розташований за адресою: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22 (номер запису про право власності 29136420) з моменту її вчинення, із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинності запису про право власності ТОВ "ТММ-Будкомплект" на майновий комплекс загальною площею 8526,3 м2, реєстраційний номер 371305280000, розташований за адресою: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22, від 28.05.2014 № 5813897, здійсненого на підставі рішення від 28.05.2014 № 13376515, з моменту його вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що приватним нотаріусом вчинено спірний виконавчий напис з порушенням вимог статей 87-88 Закону України "Про нотаріат", оскільки за вчиненням виконавчого напису Банк звернувся з пропуском встановленого строку, а сума заборгованості, зазначена у виконавчому написі, не є безспірною, оскільки не відповідає дійсному розміру заборгованості і є явно завищеною, відповідно спірний виконавчий напис не підлягає виконанню.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022, позов задоволено повністю.
4. Судові рішення мотивовано тим, що визначений в кредитному договорі № 252-СВ у новій редакції від 30.03.2007 (з врахуванням положень п. 1.1 додаткової угоди № 46) строк фінансування сплив 31.01.2014 та з врахуванням правової позиції, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, суди визнали обґрунтованими доводи позивача про те, що станом на день вчинення виконавчого напису нотаріусом сума заборгованості за кредитним договором № 252-СВ у новій редакції від 30.03.2007 була меншою, ніж заявлена відповідачем у розрахунку та на яку вчинено виконавчий напис, оскільки зазначена без урахування стягнутих з позивача 2439988,18 євро.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі АТ "Альфа-банк" просить рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 904/1080/19 щодо застосування статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та фактично нівельовано поняття свободи договору. Скаржник також зазначив підставу для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 1052 ЦК України у контексті встановлення моменту виникнення у кредитора права вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Альфа-банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 у справі № 910/7013/20 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 27.09.2022.
9. Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.09.2022 та від 11.10.2022 у судових засіданнях оголошувалися перерви до 11.10.2022 та до 25.10.2022 відповідно.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10. 04.03.2004 між Акціонерним комерційним банком "ХФБ Банк Україна", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю укладено кредитний договір № 252-СВ, за яким банк відповідно до умов та на термін цього договору надав позичальнику револьверну кредитну лінію.
11. 21.07.2004 між ТОВ "ТММ-Будкомплект" та АТ "Альфа-банк" укладено договір застави, за змістом якого виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 03.04.2004 № 252-СВ забезпечується заставою майнового комплексу, загальною площею 8526,3 м2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська, 22.
12. 30.03.2007 між АТ "Альфа-банк" та Фірмою "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю укладено додаткову угоду № 26 до кредитного договору від 04.03.2004 № 252-СВ, за умовами якої сторони вирішили викласти кредитний договір у новій редакції.
13. 16.12.2013 між сторонами укладено додаткову угоду № 46 до кредитного договору № 252-СВ, згідно з положеннями якої банк відповідно до умов та на термін цього договору надає позичальнику револьверну кредитну лінію із загальною сумою фінансування 15376721,00 євро з можливістю отримати в євро та з терміном фінансування до 31.01.2014 р.
14. 29.04.2014 між АТ "Альфа-банк" та Фірмою "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю укладено додаткову угоду № 47 до кредитного договору № 252-СВ, якою викладено умови кредитного договору у новій редакції.
15. 30.09.2016 між АТ "Альфа-банк" та Фірмою "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю укладено додаткову угоду № 48 до кредитного договору від 04.03.2004 № 252-СВ, якою змінено умови кредитного договору щодо графіку погашення кредиту, процентного періоду та процентної ставки.
16. 06.04.2017 між АТ "Альфа-банк" та Фірмою "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю укладено додаткову угоду № 49 до кредитного договору від 04.03.2004 № 252-СВ, в якій сторони виклали пункти 4.3, 6.1,10.1 кредитного договору у новій редакції.
17. 13.11.2017 АТ "Альфа-банк" звернулось до Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю із листом-вимогою № 02-29/67-15419 про усунення порушеного зобов`язання в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку", в якій просило достроково повернути кредит.
18. 20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем, за заявою АТ "Альфа-банк", було вчинено виконавчий напис № 7859, яким звернуто стягнення на зазначений майновий комплекс, в рахунок погашення заборгованості виключно за тілом кредиту (без врахування заборгованості за відсотками) у сумі 14 857 932 євро 43 євроценти, нараховані за період з 31.10.2017 по 13.11.2017 включно.
19. На підставі виконавчого напису № 7859 Відділом примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України 23.01.2018 відкрито виконавче провадження № 55614508.
20. Відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 356692 торги, призначені на 10.09.2018, не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників.
21. Керуючись правом, передбаченим частиною 1 статті 49 Закону України "Про іпотеку", відповідач залишив за собою нереалізоване майно, про що державним виконавцем видано акт від 27.11.2018 № 55614508.
22. 27.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченком І. Л. видано свідоцтво про право власності № 1408 на зазначений майновий комплекс.
23. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, виконавчий напис № 7859, вчинений 20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем, здійснено останнім з порушенням положень Закону України "Про нотаріат", оскільки відповідач пропустив строк звернення за вчиненням виконавчого напису, який сплив 01.02.2015, та сума заборгованості, зазначена у виконавчому написі, не є безспірною. Відповідач проти цього заперечував, стверджуючи про правомірність вчинення оспорюваного виконавчого напису.
Позиція Верховного Суду
24. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
26. Предметом спору у цій справі є виконавчий напис нотаріуса, за вчиненням якого звернувся відповідач з пропуском, на думку позивача, встановленого статтею 88 Закону України "Про нотаріат" строку. Крім того, позивач наполягав на тому, що сума заборгованості, зазначена в оспорюваному виконавчому написі, не є безспірною.
27. Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
28. Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
29. Згідно з пунктом 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.
30. Відповідно до статті 90 Закону України "Про нотаріат" та статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий напис є виконавчим документом, а стягнення за ним провадиться в порядку, встановленому законодавством для виконання судових рішень.
31. Частиною 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат" (у редакції, чинній на момент вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису) передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 виклала правовий висновок про застосування наведеної норми права та зазначила, що строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений статтею 88 Закону України "Про нотаріат", безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.
У Рішенні від 01.07.2020 № 7-р(I)/2020 Конституційний Суд України визнав положення частини першої статті 88 Закону України "Про нотаріат" такими, що відповідають Конституції України. При цьому Конституційний Суд України виходив з такого змісту частини 1 статті 88 цього Закону: "Відповідно до частини першої статті 88 Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Із дослідження наведених положень Закону вбачається, що строки для вчинення виконавчого напису нотаріусом є відмінними залежно від кола учасників правовідносин: у відносинах між юридичними особами строк скорочений порівняно зі строком, який застосовується у відносинах між фізичними особами. Таким чином, встановлюючи порядок нормативного регулювання діяльності нотаріату в частині визначення строків, у межах яких нотаріус може вчинити виконавчий напис, законодавець запровадив чітку їх диференціацію залежно від суб`єктного складу учасників правовідносин. Наведене дає підстави стверджувати, що передбачене оспорюваними положеннями Закону регулювання є реалізацією Верховною Радою України виключних повноважень визначати організацію і діяльність, у тому числі нотаріату, як це встановлено в пункті 14 частини першої статті 92 Конституції України. Конституційний Суд України вважає, що положення частини першої статті 88 Закону, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між юридичними особами - не більше одного року, є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування, тому застосування оспорюваних положень Закону особами (органами), діяльність яких ґрунтується на принципі верховенства права, жодним чином не призводить до протиправного позбавлення права власності".
Також у постанові зазначено, що висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування у відносинах між юридичними особами норм частин першої, другої статті 88 Закону України "Про нотаріат" у системному зв`язку з нормою статті 257 ЦК України та висновок Конституційного Суду України щодо тлумачення змісту саме частини першої статті 88 Закону України "Про нотаріат" не суперечать один одному та не виключають один одного.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 підтвердила висновок, викладений у постанові від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17, що норми частини першої статті 88 Закону України "Про нотаріат" (у редакції, чинній на час вчинення спірних виконавчих написів) слід застосовувати разом з нормами частини другої статті 88 цього Закону та статті 257 ЦК України, які передбачають трирічний строк від дня виникнення права вимоги, в межах якого вчиняється виконавчий напис.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 916/313/18.
32. Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
33. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
34. Отже, за результатами аналізу наведених норм можна дійти висновку, що виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.
35. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц зазначила, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такої.