ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 909/709/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
прокуратури - Сімаченко А. О.,
позивача - 1 - Забур`янова В. В. (самопредставництво),
позивача - 2 - Івасюк Г. М. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),
відповідача - Удудяк Н. М. (адвоката, в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Турінвест-Сервіс"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 (колегія суддів: Марко Р. І. - головуючий, Матущак О. І., Скрипчук О. С.) і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2019 (суддя Стефанів Т. В.) у справі
за позовом заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Карпатського національного природного парку
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Турінвест-Сервіс"
про витребування земельних ділянок,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У липні 2019 року заступник керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України, Карпатського національного природного парку (далі - Карпатський НПП) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Турінвест-Сервіс" (далі - ТОВ "Турінвест-Сервіс") про витребування у ТОВ "Турінвест-Сервіс" земельних ділянок: кадастровий номер 2611091201:13:015:0101, площею 0,25 га та, кадастровий номер 2611091201:13:014:0026, площею 0,1512 га, розташованих за адресою: с. Татарів Яремчанської міської ради, вул. Незалежності, на користь держави в особі постійного землекористувача - Карпатського НПП. Позивач також просив встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого прийняте судове рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів щодо скасування реєстрації права власності ТОВ "Турінвест-Сервіс" на спірні земельні ділянки.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 у справі № 0917/761/2012 встановлено факт належності спірних земельних ділянок до земель природно-заповідного призначення. Крім того, у зазначеному рішенні установлено, що на підставі положень статті 338 Цивільного кодексу України спірні земельні ділянки, які Татарівською сільською радою були передані у власність ОСОБА_1 і вибули з постійного користування Карпатського НПП не з його волі, у протиправний спосіб, і в подальшому були відчужені ОСОБА_2 шляхом укладення договору купівлі-продажу від 10.03.2010, підлягають витребуванню у відповідача. На думку прокурора, встановлені у рішенні Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 у справі № 0917/761/2012 обставини є преюдиційними при розгляді цього спору. У ході ознайомлення Надвірнянською місцевою прокуратурою Івано-Франківської області з матеріалами виконавчого провадження щодо витребування у ОСОБА_2 та повернення Карпатському НПП земельних ділянок встановлено, що спірні земельні ділянки неодноразово відчужені й на час звернення із позовом перебувають у власності юридичної особи - ТОВ "Турінвест-Сервіс". Оскільки спірні земельні ділянки вибули з володіння Карпатського НПП поза його волею та на день подання позову перебувають у приватній власності ТОВ "Турінвест-Сервіс", то вони підлягають витребуванню у теперішнього власника в порядку віндикації відповідно до положень частини 3 статті 388 Цивільного кодексу України.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2019 у справі № 909/709/19 позовні вимоги заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України, Карпатського НПП до ТОВ "Турінвест-Сервіс задоволено у повному обсязі. Витребувано у ТОВ "Турінвест-Сервіс" на користь держави в особі Карпатського НПП земельні ділянки: кадастровий номер 2611091201:13:015:0101, площею 0,25 га, та кадастровий номер 2611091201:13:014:0026, площею 0,1512 га, розташовані за адресою: с. Татарів Яремчанської міської ради на вул. Незалежності; встановлено порядок виконання рішення, відповідно до якого прийняте судове рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів щодо скасування реєстрації права власності ТОВ "Турінвест-Сервіс" на зазначені земельні ділянки.
2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що спірні земельні ділянки належать до земель природно-заповідного фонду. Право постійного користування цими земельними ділянками закріплено за Карпатським НПП, зазначені факти підтверджує, зокрема державний акт на право постійного користування серії І-ІФ № 002770 від 29.12.2001. Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що спірні земельні ділянки є власністю Українського народу.
2.3. Місцевий господарський суд також зазначив, що той факт, що спірні земельні ділянки є державною власністю та належать до категорії земель природно-заповідного призначення, які перебувають у постійному користуванні Карпатського НПП, і які вибули з постійного користування парку не з його волі та у протиправний спосіб були відчужені ОСОБА_2, встановлений рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 у справі № 0917/761/2012, яке залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.05.2015, та відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування.
2.4. Суд наголосив, що ОСОБА_2 як набувач спірних земельних ділянок на виконання судового рішення у справі № 0917/761/2012 повинен був повернути земельні ділянки Карпатському НПП. Однак судове рішення у справі № 0917/761/2012 не виконане та на сьогоднішній день не може бути виконаним у зв`язку з відчуженням ОСОБА_2 спірних земельних ділянок. Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вказує на неодноразове відчуження спірних земельних ділянок, а саме: ОСОБА_2 - у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.С.-Інвест" (далі - ТОВ "Т.Б.С.-Інвест"); ТОВ "Т.Б.С.-Інвест" - Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд-Сервіс" (далі - ТОВ "Інвестбуд-Сервіс"); ТОВ "Інвестбуд-Сервіс" - ТОВ "Турінвест-Сервіс". При цьому суд зазначив, що кінцевим бенефінціарним власником ТОВ "Т.Б.С.-Інвест", ТОВ "Інвестбуд-Сервіс" та ТОВ "Турінвест-Сервіс" є саме ОСОБА_2 .
2.5. З огляду на викладене місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем правильно визначено спосіб захисту прав держави. При цьому, за висновком суду, не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. Тобто в цьому випадку не підлягають визнанню недійсними правочини, які стали підставою для неодноразового відчуження земельних ділянок.
2.6. Крім того, місцевий господарський суд відхилив посилання відповідача на те, що обставини, встановлені рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 у справі № 0917/761/2012, потребують повторного доведення з тих підстав, що ТОВ "Турінвест-Сервіс" не було учасником справи, оскільки: по-перше, відповідачем не доведено протилежних обставин, які встановлені зазначеним судовим рішенням; по-друге, рішення стосувалося прав ОСОБА_2, який на цей момент є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) засновника ТОВ "Турінвест-Сервіс", та який без достатніх на те правових підстав кілька разів відчужив спірні земельні ділянки, витребування котрих у порядку віндикації є предметом цього спору.
2.7. Розглянувши заяву відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності, місцевий господарський суд, посилаючись на положення статей 261, 267 Цивільного кодексу України, зазначив, що за наслідками розгляду цієї справи судом встановлено факт порушення права держави, за захистом якого звернувся заступник керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в її інтересах в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Карпатського НПП. Суд зазначив, що позовна давність не може поширюватися на вимоги власника про витребування майна з чужого незаконного володіння внаслідок наявності триваючого правопорушення. Власник може пред`явити віндикаційний позов на захист свого права власності у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав, за умови існування на час його подання порушення прав власника. Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника. Як наслідок, за висновком суду, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог не застосовуються.
2.8. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 залишено без змін рішення Івано-Франківської області від 25.11.2019 у справі № 909/709/19.
2.9. Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду щодо позовних вимог, оскільки спірні земельні ділянки належать до земель природно-заповідного фонду; право постійного користування цими земельними ділянками закріплено за Карпатським НПП; спірні земельні ділянки є власністю Українського народу.
2.10. Водночас щодо строку загальної позовної давності тривалістю у три роки апеляційний господарський суд зазначив, що на позови прокурорів, пред`явлені в інтересах держави і спрямовані на захист права державної власності, поширюються положення статті 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа, яка наділена повноваженнями власника чи користувача земельної ділянки з правом розпорядження нею, довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. До позовних вимог про витребування майна на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. При цьому у спірних правовідносинах визначальним є обізнаність потенційного позивача саме про факт порушення його права, а не поінформованість про певні обставини щодо обліку майна чи його передачі.
2.11. Апеляційний господарський суд, урахувавши правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, відповідно до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, довідався чи міг довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна, зазначив, що датою порушення володіння майном є дата реєстрації за новим володільцем (першим набувачем) спірної нерухомості - земельних ділянок, в цьому випадку - щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:014:0026 - з 10.12.2007, а земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:015:0101 - з 26.01.2010.
2.12. Разом з тим суд апеляційної інстанції наголосив, що звернення заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури до господарського суду з метою захисту порушеного права держави в особі Карпатського НПП з позовом до останнього набувача земельних ділянок лише 05.07.2019 зумовлене об`єктивними причинами, що не залежали від волі чи процесуальної поведінки прокурора - розглядом справи № 0917/761/2012 у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а згодом - відсутністю суддів в Яремчанському міському суді Івано-Франківської області, що унеможливлювало поновлення строку для пред`явлення виконання наказу, пропущеного внаслідок зупинення виконання рішення до розгляду касаційної скарги у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Ураховуючи наведене, а також те, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання про повернення земель природно-заповідного фонду в державну власність, які вибули з її власності у протиправний спосіб, колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з висновком місцевого господарського суду про необхідність захисту порушеного права без застосування загальної позовної давності.
2.13. Крім того, розглянувши доводи про те, що у цій справі не підтверджено повноваження прокурора на звернення з позовом в інтересах держави до суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність застосування останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо обов`язку доведення прокурором факту бездіяльності компетентного органу при зверненні до господарського суду з позовом в інтересах держави, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. Суд наголосив, що Надвірнянська місцева прокуратура повідомила Міністерство екології та природних ресурсів України і Карпатський НПП окремим листом про намір звернутися до суду з позовом про витребування спірних земельних ділянок, копію повідомлення додано до позовної заяви, що відповідає вимогам абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
2.14. Апеляційний господарський суд зазначив, що з наведеного прокурором у позовній заяві обґрунтування, яке підтверджується матеріалами справи, вбачається, що позивачі - Міністерство енергетики та захисту довкілля України та Карпатський НПП були протягом тривалого часу обізнаними із фактом протиправного вибуття спірних земельних ділянок із державної власності, проте не вчиняли жодних дій щодо захисту порушених інтересів держави. Враховуючи триваючий характер бездіяльності компетентних органів, колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з висновками місцевого господарського суду про те, що прокурором належним чином обґрунтовано правові підстави звернення до суду з даним позовом - необхідність захисту порушених інтересів держави.
2.15. Постановою Верховного Суду від 13.01.2022 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 у справі № 909/709/19, а справу передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
2.16. Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та направляючи цю справу на новий апеляційний розгляд, зазначив про правильність висновку господарських судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Карпатського НПП у цій справі.
2.17. Крім того, враховуючи, що задоволення позовних вимог у цій справі знаходиться у прямій залежності від встановлення фактів, які підтверджують право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на спірні земельні ділянки, та факти вибуття майна із володіння позивача, Верховний Суд погодився із висновками господарських судів попередніх інстанцій про правомірність врахування преюдиційності фактів, встановлених у рішенні у справі № 0917/761/2012, яке набрало законної сили.
2.18. Водночас колегія суддів Верховного Суду звернула увагу на те, що коли позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або захистити порушене право у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму). Проте, за висновком Верховного Суду, суд апеляційної інстанції, погодившись з висновком місцевого господарського суду про необхідність захисту порушеного права без застосування загальної позовної давності, не з`ясував дат початку та спливу перебігу позовної давності, не вирішив питання про наслідки спливу позовної давності, як того вимагають положення статті 267 Цивільного кодексу України.
2.19. За результатами нового апеляційного розгляду постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 змінено рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2019 у справі № 909/709/19 та викладено мотивувальну частину рішення щодо застосування строків позовної давності у редакції постанови апеляційного господарського суду; резолютивну частину рішення залишено без змін.
2.20. Здійснюючи новий апеляційний перегляд рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що в цій справі строк позовної давності слід рахувати з моменту звернення прокурора до виконавчої служби про виконання рішення від 16.07.2014 після поновлення 06.08.2018 Яремчанським міським судом Івано-Франківської області у справі № 354/225/16-ц строку для пред`явлення виконавчого листа у справі № 0917/761/2012 до виконання. За висновком апеляційного господарського суду, саме з цього моменту прокурор та позивачі могли довідатися про порушення права позивачів, оскільки повернення земельних ділянок за рішенням у справі № 0917/761/2012 (яким право позивачів вже було захищене і мало бути виконаним) від ОСОБА_2 було неможливим через їхнє відчуження та черговий перехід права власності на ці земельні ділянки до інших власників, останній з яких - ТОВ "Турінвест-Сервіс" (право власності на спірні земельні ділянки за ним зареєстровано 25.10.2017). З огляду на це апеляційний господарський суд констатував, що строк позовної давності у цій справі не пропущено, а тому відмовив у задоволенні заяви ТОВ "Турінвест-Сервіс" про застосування строків позовної давності.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 та рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2019 у справі №909/709/19, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Турінвест-Сервіс" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Турінвест-Сервіс" зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "Турінвест-Сервіс", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення статей 261, 268, 387, 388 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 367/5522/16-ц, від 09.04.2020 у справі № 10/Б-743.
3.4. Крім того, скаржник вважає, що апеляційний господарський суд не дослідив та залишив поза увагою доводи ТОВ "Турінвест-Сервіс".
3.5. Перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Турінвест-Сервіс" просить відмовити у задоволенні цієї касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - залишити без змін. На думку першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій є законними, обґрунтованими, ухваленими на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням норм матеріального і процесуального права. Перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури наголошує, що спірні земельні ділянки належать до земель природно-заповідного фонду і це унеможливлює перебування таких земельних ділянок у приватній власності з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства та для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Яремчанського міського суду від 14.05.2014 у справі № 0917/761/2012 відмовлено в задоволенні позову прокурора м. Яремче в інтересах Міністерства екології та природних ресурсів України, Карпатського НПП до Татарівської сільської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними: рішення Татарівської сільської ради від 25.10.2007 № 60-18/2007 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,1512 га в АДРЕСА_1 ; рішення Татарівської сільської ради від 27.08.2009 № 119/36/2009 в частині затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки площею 0,2500 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ; рішення Татарівської сільської ради від 26.11.2009 № 126/38/2009 в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,25 га; виданих ОСОБА_1 10.12.2007 державних актів серії ЯЕ № 843433 на право власності на земельну ділянки площею 0,1512 га та 26.01.2010 серії ЯИ № 913627 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, які розташовані в АДРЕСА_1 ; повернення земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 2611091201:13:015:0101, та земельної ділянки площею 0,1512 га, кадастровий номер 2611091201:13:014:0026, з чужого незаконного володіння Карпатському НПП.
4.2. Рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 у справі № 0917/761/2012 рішення суду першої інстанції від 14.05.2014 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов прокурора м. Яремче в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України, Карпатського НПП до Татарівської сільської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсними: рішення 18 сесії Татарівської сільської ради від 25.10.2007 № 60-18/2007 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1512 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд; рішення 36 сесії Татарівської сільської ради від 27.08.2009 № 119/36/2009 щодо затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 ; рішення 38 сесії Татарівської сільської ради від 26.11.2009 № 126/38/2009 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,25 га. Визнано недійсними видані ОСОБА_1 державні акти серії ЯЕ № 843433 від 10.12.2007 та ЯИ № 913627 від 26.01.2010 на право власності на земельні ділянки площею 0,1512 га та 0,25 га, розташовані на вул. Незалежності в с. Татарові Яремчанської міської ради. Витребувано у ОСОБА_2 та зобов`язано повернути Карпатському НПП спірні земельні ділянки.
4.3. Судом апеляційної інстанції у справі № 0917/761/2012 встановлено такі факти:
- земельні ділянки площею 0,1512 га та 0,25 га, які розташовані на вул. Незалежності в с. Татарові Яремчанської міської ради, складають єдиний масив та належать до кварталу № 13, виділу № 2 Яблуницького ПНДВ Карпатського НПП та належать до земель природно-заповідного призначення, про що свідчать державний акт на право постійного користування землею від 29.12.2001 та надана прокуратурою схема, виконана в липні 2014 року Державним підприємством "Карпатигеодезкартографія", у результаті накладання відомостей геодезичного журналу матеріалів лісовпорядкування, а саме окружної межі Карпатського НПП і спірних земельних ділянок;
- Карпатський НПП створено на підставі постанови Ради Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки (далі - УРСР) від 03.06.1980 № 376, пунктом 2 якої затверджено межі парку згідно з додатком до постанови. Приймально-передавальними актами від 19.10.1981 землі від колишніх землекористувачів були передані Карпатському НПП. Рішенням виконкому Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 19.10.1981 № 254 межі Карпатського НПП впорядковано з урахуванням матеріалів лісовпорядкування 1981 року;
- передача земель та встановлення меж Карпатського НПП проведено з дотриманням діючого на той час Земельного кодексу УРСР, затвердженого Законом УРСР від 08.07.1970. У 2001 році проведено інвентаризацію земель Карпатського НПП, у ході проведення якої межі Карпатського НПП було погоджено із сільськими радами усіх населених пунктів Яремчанської міської ради, що підтверджується відповідним актом від 22.10.2001, який серед інших посадових осіб підписано й колишнім Татарівським сільським головою ОСОБА_3 ;
- рішенням Яремчанської міської ради від 27.12.2001 № 189-3/2001 "Про затвердження матеріалів інвентаризації Карпатського національного природного парку" затверджено межі території Карпатського НПП. На підставі цього рішення Карпатському НПП видано державний акт серії І-ІФ № 002771 на право постійного користування земельною ділянкою площею 5430,44 га у межах згідно з планом на території Татарівської сільської ради для природно-заповідного використання. Цей акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 000003. Правомірність рішення встановлено Господарським судом Івано-Франківської області у справі № П-9/102 (рішення від 10.11.2009);
- при прийнятті Татарівською сільською радою рішень щодо питань передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельних ділянок площею 0,25 га та 0,1512 га були порушені положення Земельного кодексу України, що стало підставою для визнання недійсними таких рішень та виданих державних актів про право приватної власності на спірні земельні ділянки;
- спірні земельні ділянки, які Татарівською сільською радою були передані у приватну власність ОСОБА_1, і які вибули з постійного користування Карпатського НПП не з його волі, у протиправний спосіб, і надалі були відчужені ОСОБА_2 шляхом укладення договору купівлі-продажу від 10.03.2010, підлягають витребуванню від набувача.
4.4. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.05.2015 касаційні скарги ОСОБА_2 (представник - ОСОБА_4 ) та Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області відхилено, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 залишено без змін.
4.5. Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06.08.2018 у справі № 354/225/16-ц, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.09.2018, поновлено керівнику Надвірнянської місцевої прокуратури пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого 12.02.2016 Яремчанським міським судом Івано-Франківської області у справі № 0917/761/2012, про витребування у ОСОБА_2 та повернення Карпатському НПП спірних земельних ділянок з кадастровими номерами: 2611091201:13:015:0101 та 2611091201:13:014:0026.
4.6. Оскільки в ході ознайомлення Надвірнянською місцевою прокуратурою з матеріалами виконавчого провадження встановлено, що спірні земельні ділянки відчужені та перебувають у власності юридичної особи, прокурор звернувся до суду з позовом у цій справі.
4.7. Разом з тим апеляційний господарський суд, здійснюючи новий апеляційний перегляд рішення господарського суду першої інстанції у цій справі та виконуючи вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 щодо з`ясування дат початку та спливу перебігу позовної давності, установив та констатував, що строк позовної давності у цій справі не пропущено, а тому відмовив у задоволенні заяви ТОВ "Турінвест-Сервіс" про застосування строків позовної давності.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Турінвест-Сервіс" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в іншій частині касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
5.2. Предметом позову в цій справі є вимоги заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України, Карпатського НПП до ТОВ "Турінвест-Сервіс" про витребування у відповідача земельних ділянок.
5.3. Підставою позовних вимог, на думку прокурора, є незаконне вибуття з постійного користування поза волею Карпатського НПП спірних земельних ділянок природно-заповідного призначення, та їх подальше неодноразове відчуження.
5.4. Верховний Суд зазначає, що порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).
5.5. Частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
5.6. Верховний Суд констатує, що прокурором, який звернувся до суду з позовом, обрано такий спосіб судового захисту як витребування земельної ділянки.
5.7. За змістом статей 387, 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
5.8. Отже, власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися цим майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/3727/15).
5.9. Крім того, Верховний Суд зазначає, що строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) Цивільним кодексом України визначено як позовну давність (стаття 256 Цивільного кодексу України).
5.10. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
5.11. За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 926/2260/19, від 24.04.2018 у справі № 902/538/14).
5.12. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).