ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 283/1408/20
провадження № 51-1653км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_8
суддів ОСОБА_9, ОСОБА_10.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_11,
прокурора ОСОБА_12
захисника ОСОБА_13
потерпілої ОСОБА_1,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
ОСОБА_14 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 19 листопада 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 10 травня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12020060080000127 за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Малина Житомирської області, проживаючого у АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Вступ
ОСОБА_2 08 березня 2020 року приблизно о 05:40, перебуваючи в житловій кімнаті будинку на АДРЕСА_2, наніс гострою частиною сокири не менше чотирьох ударів своєму батьку в область голови та шиї, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя в момент їх спричинення, в результаті чого вчинив вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому.
Суд першої інстанції кваліфікував діяння та засудив ОСОБА_2 за ч. 1
ст. 115 КК України, тобто за вчинення умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині (вбивство).
Апеляційний суд, після перегляду вироку суду першої інстанції, змінив судове рішення та визнав допустимими доказами протокол слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_1 від 13 березня 2020 року; висновок експерта № 91/ц від 17 квітня 2020 року щодо медичного дослідження сокири та зразка крові потерпілого ОСОБА_3 .
В решті вирок залишив без змін.
У поданій касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржувані судові рішення скасувати й закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості останнього у вчиненні умисного вбивства і вичерпанням можливості їх отримати.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи:
- Стосовно наявності обставин для закриття кримінального провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК України;
- Про доведеність вини засудженого у вчиненні кримінального правопорушеннях, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України належними та допустимими доказами;
- Щодо постановлення судових рішень у даному кримінальному провадженні з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Богунського районного суду м. Житомира від 19 листопада 2021 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у даному кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 08 березня
2020 року приблизно о 05:40, перебуваючи в житловій кімнаті будинку на
АДРЕСА_2, під час конфлікту зі своїм батьком, вирішив умисно його вбити. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_2 наніс гострою частиною сокири не менше чотирьох ударів своєму батьку в область голови та шиї, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечним для життя в момент їх спричинення, в результаті чого вчинив вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10 травня 2022 року вирок районного суду змінено та постановлено визнати допустимими доказами протокол слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_1 від 13 березня 2020 року; висновок експерта № 91/ц від 17 квітня 2020 року щодо медичного дослідження сокири та зразка крові потерпілого ОСОБА_3 .
В решті вирок залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржувані судові рішення скасувати і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості останнього у вчиненні умисного вбивства і вичерпанням можливості їх отримати.
При цьому надаючи свою оцінку доказам та фактичним обставинам у даному кримінальному провадженні захисник стверджує, що відсутні докази, які доводять, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України вчинено саме засудженим, оскільки, а ні потерпіла, а ні свідки у даному кримінальному провадженні не були очевидцями вчинення вбивства, жоден доказ не доводить наявність умислу у засудженого на позбавлення життя свого батька, який був реалізований шляхом заподіяння останньому гострою частиною сокири не менше чотирьох ударів в область голови та шиї,а тому суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про кваліфікацію дій засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України.
Вказує, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а ухвалений вирок - вимогам
ст. ст. 370, 374 КПК України.
Водночас стверджує, що всупереч вимогам КПК України судом першої інстанції, а в подальшому і апеляційним судом, не доведено "поза розумним сумнівом" винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а відтак їх висновки щодо винуватості останнього ґрунтуються лише на сумнівних показаннях потерпілої, свідків та недопустимих доказах, а саме:
- електронних документах, якими зафіксовані дзвінки потерпілої на екстрені служби - "102", "103" з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, оскільки не встановлено на якому обладнані здійснено ці записи, а також належність потерпілій номеру телефону з якого було здійснено відповідні дзвінки та не ідентифіковано голос на записі як такий, що належить потерпілій;
- протоколі прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 08 березня 2020 року у зв`язку з відсутністю в ньому відомостей про час його складання та заяві про залучення ОСОБА_1 як потерпілої у даному кримінальному провадження, оскільки вона не була написана потерпілою власноруч, при цьому, у них відсутні відомості, які конкретизують обставини вчинення кримінального правопорушення;
- виписці № 418 від 08 березня 2020 року із медичної карти хворого
ОСОБА_2 про виявлення на ньому крапель та патьоків згорнутої крові, оскільки його освідування проводилося лікарем за постановою неповноваженого прокурора ОСОБА_15 а протокол освідування, про згоду ОСОБА_2 на таку дію, ним не підписаний і у ньому не зазначено про технічні засоби, які використовувалися;
- відеозаписі повідомлення засудженому про підозру, який міститься на оптичному диску, оскільки він не є додатком до протоколу, яким зафіксовано хід будь якої процесуальної дії;
- даних, які містяться в ілюстративній таблиці, яка є додатком до протоколу огляду місця події від 08 березня 2020 року у зв`язку з відсутністю характеристик технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовувались при проведенні вказаної слідчої дії;
- протоколі проведення слідчого експерименту з потерпілою від 13 березня 2020 року, з тих підстав, що потерпілій не було роз`яснено те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Разом з цим, захисник зазначає, що висновки як суду першої інстанції, так і апеляційного суду про те, що знаряддям вчинення злочину є сокира, якою саме засуджений вбив свого батька ґрунтуються на припущеннях, оскільки зазначений факт не доведено, а ні протоколом огляду місця події від 08 березня 2020 року, а ні показаннями свідка ОСОБА_4, а ні іншими належними та допустимими доказами.
Також стверджує, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, допустив порушення ст. 404 КПК України, оскількине здійснив допит судового експерта ОСОБА_5 про що зазначала у своєму клопотанні сторона захисту, внаслідок чого не встановив дійсних обставин справи та необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції, при цьому, визнав допустимими ряд доказів.
Разом з цим, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України і, що у ньому всупереч вимогам ст. 419 КПК України не надано належної оцінки доводам поданої апеляційної скарги стороною захисту, зокрема тим, які є аналогічними викладеним вище доводам касаційної скарги.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу захисника не подавались.
У судовому засіданні засуджений, його захисник та потерпіла виступили на підтримку касаційної скарги захисника, а прокурор заперечував проти задоволення поданої скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого, його захисника, потерпілої та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суду, та застосовані норми права
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж ту, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Стосовно наявності обставин для закриття кримінального провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК України.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вирок суду першої інстанції повинен містити, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
У свою чергу, відповідно до ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Згідно з ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, зокрема, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Згідно статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи "поза розумним сумнівом".
Стандарт доведення винуватості "поза розумним сумнівом" полягає у тому, що за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, які були досліджені в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що висновок суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено під час судового розгляду та оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Водночас суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами передбачених законом їхніх прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у кримінальному провадженні, крім іншого, у суді допитав потерпілу, свідків, судово-медичного експерта ОСОБА_5 та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для забезпечення повного та неупередженого судового розгляду.
Так, як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, будучи допитаним у судовому засіданні суду першої інстанції, засуджений заперечував свою вину в умисному вбивстві свого батька. При цьому стверджував, що намагався врятувати його, привести до свідомості, а як саме - не пам`ятає, однак пам`ятає, що повзав біля нього на колінах, брав за ноги, рану намагався прикривати рукою, яка була рана не пам`ятає. Під час цих дій забруднив кров`ю голову, руки, ноги, інші частини тулубу, оскільки в цей час був лише в спідній білизні. Під час додаткового допиту причину виникнення слідів на волосяній частині голови, кінцівках та тулубі у вигляді крапель, патьоків пояснити не зміг. Зазначив, що він сам викликав "поліцію", чи "швидку", чи переплутав номери та викликав "пожежну". На місце вчинення кримінального правопорушення приїхала "поліція" і "швидка". Пояснив, що був в якомусь стані схожому на шок, оскільки не міг навіть слова вимовити та не все пам`ятає.
Однак, як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, судом першої інстанції встановлено те, що відповідно до висновку експерта № 32 від
15 квітня 2020 року причиною смерті потерпілого ОСОБА_3 є рубані рани шиї з пошкодженням органів шиї та шийного відділу хребта, які ускладнилися зовнішньою крововтратою, що зумовило зупинку серцевої діяльності, дихання, функцій центральної нервової системи. Смерть потерпілого настала відразу після отримання тілесних ушкоджень. У трупа виявлені тілесні ушкодження у вигляді ран голови, підборіддя, шиї, дірчатого перелому кісток склепіння черепа, ран щитоподібної залози, трахеї, стравоходу, шийного відділу хребта з пошкодженням спинного мозку, лівої та правої сонних артерій, вен, які відносяться до тяжкого степеню важкості, що є небезпечним для життя в момент їх спричинення і могли виникнути від дії предметів з рубаючою дотичною поверхнею і знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю. Дані ушкодження були спричинені прижиттєво і не могли виникнути внаслідок падіння потерпілого з положення стоячи на тверду поверхню. Тілесних ушкоджень, які могли б виникнути раніше, ніж до 08 березня 2020 року на тілі потерпілого не виявлено. Потерпілому ОСОБА_3 було спричинено біля
1 травмуючої дії у волосяну частину голови, 1 травмуючу дію в ділянку підборіддя, та 2 травмуючих дії в ділянку передньої поверхні шиї, вірогідніше в даній послідовності. Він не міг собі нанести самостійно дані смертельні ушкодження. В момент нанесення йому ушкоджень він міг знаходитися спочатку у вертикальному, близькому до нього положенні, а потім у горизонтальному. ОСОБА_3 був повернутий передньою частиною тіла відносно нападаючого і після отримання ушкоджень не міг здійснювати самостійні дії. У зв`язку із тим, що його смерть настала в короткий термін, можна висловитись, що неможливо було б врятувати життя потерпілого за умов надання йому своєчасної допомоги. Ознаки, які б свідчили про можливу самооборону, опір на тілі потерпілого не виявлено. Етиловий спирт в крові та яких-небудь захворювань, що могли сприяти смерті ОСОБА_3, не виявлено (т. 2, а. п. 100-102).
При цьому у судовому засіданні суду першої інстанції експерт ОСОБА_5 додатково роз`яснив складений ним висновок та повідомив, що час смерті ОСОБА_3 відповідає фабулі постанови слідчого про призначення експертизи. Нанесені тілесні ушкодження здійснені із значною силою удару. Це могла бути гостра частина сокири. Пояснив, що в момент перерубування артерії загиблого кров бризкала фонтаном і могла забруднити краплями нападника, які стікаючи утворювали патьоки.
Також відповідно до висновку експерта № 39 від 10 березня 2020 року встановлений характер забруднення засудженого кров`ю, у даному висновку зазначено, що на тілі ОСОБА_2 виявлено плями червоно-бурого кольору з підсохлою часткою відстаючою поверхнею у вигляді патьоків та крапель на голові, обличчі, кистях рук, ніг, тулубу, які легко змиваються водою
(т. 2 а. п. 175).
До того ж, відповідно до виписки № 418 від 08 березня 2020 року із медичної карти хворого ОСОБА_2, згідно якої 08 березня 2020 року о 11:35, тобто після його затримання на місці вчинення злочину, був оглянутий лікарем та з ним проведені відповідні діагностичні дослідження. При цьому, на шкірі волосяної частини голови, тулуба були виявлені краплі і патьоки згорнутої крові (т. 2, а. п. 186).
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що твердження засудженого, що наявні у нього на голові руках, ногах та тулубі сліди крові утворилися у результаті його намагання надати вбитому першу медичну допомогу, крім іншого, були спростовані допитаним у суді першої інстанції експертом, який заперечив таку можливість.
Крім того, в ході огляду місця події 08 березня 2020 року, проведеного слідчим на підставі письмового дозволу ОСОБА_1 (т. 2, а. п. 17), у присутності понятих та потерпілої, в кімнаті на першому поверсі виявлено труп
ОСОБА_3, в положенні на спині, навколо верхньої частини тулубу, шиї, голови значна кількість крові. На шиї трупа горизонтальна рана, якою пошкоджено органи шиї та шийний відділ хребта. Обличчя, кисті рук, одяг, підлога та нижня частина меблів (зі сторони голови) забризкані краплями крові.
Також на стіні між вікнами виявлено мазок бурого кольору, схожий на кров.
В ході огляду кухонного гарнітуру виявлено сокиру зі слідами бурого кольору, схожі на кров. На терасі другого поверху будинку виявлено рушник зі слідами бурого кольору та на підлозі - краплі бурого кольору.
Крім того, як слідує з висновку експерта № 91/ц від 17 квітня 2020 року, що з урахуванням отриманих результатів та групи крові осіб, які проходять по справі можна зробити висновок, що кров, знайдена на сокирі могла утворитися від чоловіка в крові якого міститься антиген Н ізосерологічної системи АВО, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_3 . Домішки крові на сокирі від засудженого ОСОБА_2 не виключається, так як його крові також властивий вищевказаний антиген, якщо на момент скоєння злочину у нього були тілесні ушкодження, які супроводжувались зовнішньою кровотечею (т. 2, а. п. 192-195).
Разом з цим, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердив обставини, зафіксовані протоколом огляду місця події від 08 березня 2020 року та ілюстративною таблицею до нього. Повідомив, що був понятим при огляді будинку, в ході якого виявлено труп чоловіка та кров біля його шиї, сліди крові в багатьох місцях у кімнаті, у кухонному гарнітурі сокиру в крові, рушник в крові, і ще щось. Все знайдене вилучали. Після завершення огляду він прочитав протокол, все перевірив на правильність та підписав.
З електронного документу, на якому зафіксовано дзвінок на екстрену службу "102", зокрема слідує те, що 08 березня 2020 року о 05:38 на телефонну лінію "102" подзвонила жінка, яка назвавшись ОСОБА_1 повідомила, що "синочок сокиру хапає і вбиває батька". Повідомила, що вона є матір`ю особи, і підозрює, що ОСОБА_2 вчиняє злочин під впливом наркотичного сп`яніння (т. 3, а. п. 186; т. 4, а. п. 27).
При цьому згідно з електронним документом, на якому зафіксовано дзвінок на екстрену службу "103", 08 березня 2020 року о 05:43 на телефонну лінію "103" зателефонувала жінка, яка повідомила, що син, ОСОБА_2 вдарив гострою частиною сокири по голові батька ОСОБА_3, якому 49 років і який є її чоловіком. Це сталося за адресою: АДРЕСА_2 . Припускає, що син міг вжити ввечері на прогулянці наркотичні речовини (т. 4, а. п. 23).
Аналогічні відомості про обставини вбивства ОСОБА_1 викладено у протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення від
08 березня 2020 року та в заяві про залучення її до провадження як потерпілої (т. 2, а. п. 16, 103).
Крім іншого, судом першої інстанції, під час судового провадження у цьому суді, було спростовано свідчення засудженого про те, що він повідомляв екстрені служби про смерть батька, що на його думку, підтверджує невинуватість у вчиненні ним умисного вбивства, оскільки відповідно до електронних документів, у яких зафіксовано аудіозаписи всіх можливих повідомлень, які надійшли 08 березня 2020 року стосовно смерті ОСОБА_3, а саме: на телефонну лінію "102" та "103", зафіксовано лише повідомлення потерпілої ОСОБА_1 на лінії "102" та "103" і фельдшера швидкої допомоги на лінію "102". Повідомлення від засудженого ОСОБА_2 чи будь-яких інших осіб, з підстав вбивства потерпілого, станом на 08 березня 2020 року у вказаних екстрених службах не зафіксовані.