Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 314/517/20
провадження № 61-3972св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за об`єднаним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за об`єднаним позовом) - ОСОБА_2,
треті особи: орган опіки та піклування Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 листопада 2021 року в складі судді Свідунович Н. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року в складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Кухаря С. В., Онищенка Е. А,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив визначити місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з ним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2014 року по 2017 рік він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу за усною домовленістю син залишився проживати разом з відповідачем.
Розпорядженням Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 29 травня 2018 року визначено графік його спілкування з сином. Проте відповідач цього графіку не дотримувалась та чинила йому перешкоди у спілкуванні з сином.
Зазначав, що після того як відповідач почала проживати з іншим чоловіком їхній син перестав відвідувати дитячий садок, культурні заходи, отримувати належне харчування, внаслідок чого у нього погіршився стан здоров`я.
Вважав, що через незрозумілі погляди на життя та виховання дитини відповідач не в змозі забезпечити дитині необхідні умови для виховання та розвитку, тоді як він має власний дохід, житло, автомобіль, любить сина та зможе забезпечити йому належні умови для розвитку та виховання.
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та просила визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з нею.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що перешкод у спілкуванні з сином ОСОБА_1 вона не чинила, дотримувалася визначеного районною адміністрацією графіку спілкування.
30 вересня 2017 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 . У січні 2020 року у зв`язку з розвитком бізнесу чоловіка вона з сім`єю переїхали на постійне місце проживання до міста Києва, про що ОСОБА_1 був повідомлений.
У червні 2020 року ОСОБА_1 приїхав до міста Києва та силоміць відібрав у неї сина під час вуличної прогулянки і вивіз його до міста Вільнянська.
Зазначала, що вона разом з чоловіком піклувалися про стан здоров`я та розвиток Родіона, створили для нього належні умови для проживання, розвитку та відпочинку, тому найкращим інтересам сина буде відповідати визначення його місця проживання разом з нею.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання (перебування). У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Визначаючи місце проживання дитини з батьком, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з інтересів малолітнього ОСОБА_3, тривалості проживання та забезпечення сталості його соціальних зв`язків із батьком та в соціумі в цілому, добросовісного виконання батьком батьківських обов`язків, створення останнім необхідних умов для проживання, розвитку та навчання, а також відсутності обставин, які можуть негативно впливати на виховання дитини та розвиток, відсутності доказів того, що тривалість та умови проживання дитини з матір`ю превалюють над умовами його проживання із батьком та можуть стати важливими чинниками при визначенні інтересів саме дитини.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
04 травня 2022 року ОСОБА_2 надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 листопада 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року й ухвалити нове рішення, яким визначити місце проживання дитини разом з нею.
Підставами касаційного оскарження судових рішень зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме; застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 та від 23 грудня 2020 року в справі № 712/11527/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для вирішення справи, не дослідили та не надали належної оцінки доказам у справі, не врахували, що ОСОБА_1 не довів обставини, на які посилався у позові, не надав доказів про відповідність житлово-побутових умов проживання дитини її інтересам, а саме, що вони є достатніми і комфортними для розвитку та проживання дитини.
Окрім цього суди не звернули уваги на те, що покладені в основу судових рішень висновки психологів та висновок органу опіки та піклування складені з чисельними, істотними порушеннями законодавства, виключно на підставі психологічного дослідження, зробленого на підставі пояснень ОСОБА_1, і стосуються звинувачень її та її чоловіка у веганстві та сироїдінні, що не відповідає дійсності.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
29 червня 2022 року справа № 314/517/20 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 вересня 2017 року розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1
30 вересня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_6 .
Розпорядженням Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області № 269 від 29 травня 2018 року ОСОБА_7 визначено час спілкування з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щоп`ятниці з 10 год 00 хв до 19 год 00 хв та кожну першу суботу місяця з 10 год 00 хв до 19 год 00 хв.
У січні 2020 року ОСОБА_2 надіслала ОСОБА_1 повідомлення про зміну місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3, 2015 року народження, на місто Київ.
Відповідно до довідки № 144 від 11 вересня 2020 року ОСОБА_3 у липні 2020 року за заявою матері ОСОБА_2 був зарахований до 1-Б класу середньої загальноосвітньої школи № 229 міста Києва.
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_8 від 29 жовтня 2020 року, вона разом із сім`єю у складі: ОСОБА_4 (чоловік), ОСОБА_9, 2018 року народження (син), та ОСОБА_10, 2020 року народження (дочка), проживають у двокімнатній квартирі, у якій для малолітнього ОСОБА_3 обладнано кімнату, де є диван, письмовий стіл, куточок для ігор.
З червня 2020 року малолітній ОСОБА_3 проживає разом з батьком у місті Вільнянську.
06 липня 2020 року було складено акт обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_3, згідно з якимвін разом із сім`єю у складі: ОСОБА_11 (дружина), ОСОБА_3, 2015 року народження (син), та ОСОБА_12, 2019 року народження (син), проживають в однокімнатній квартирі, умови проживання в квартирі задовільні.
10 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Вільнянської гімназії "Світоч" про зарахування ОСОБА_3, 2015 року народження, до 1 класу на денну форму здобуття освіти.
Згідно з листом Комунального закладу "Запорізький обласний центр соціально-психологічної допомоги" Запорізької обласної ради № 211, результати проведеного в період з 21 липня 2020 року по 07 серпня 2020 року психологічного дослідження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, свідчать про наявність у ОСОБА_3 ознак домашнього насильства, що відбулося зі сторони його матері ОСОБА_2 і вітчима ОСОБА_4 під час проживання разом з ними на одній житловій площі протягом трьох років (2017-2020 роки), а саме: позбавлення дитини можливості повноцінно харчуватися, насильницьке вилучення з раціону дитини м`ясних продуктів, молочних продуктів та інших продуктів, які не відносяться до такої системи харчування, як сироїдіння. У результаті травмуючого досвіду взаємодії з матір`ю та вітчимом у дитини міцно сформувалось негативне ставлення, яке припинилось з червня 2020 року, з часу проживання зі своїм рідним батьком ОСОБА_1, з яким дитина почуває себе вільно, комфортно, безпечно.