Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 761/13847/15-ц
провадження № 61-4629св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малиновська Олена Юріївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Бабенко Сергій Сергійович, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк" (далі - ПАТ "Платинум Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов ПАТ "Платинум Банк" мотивовано тим, що 25 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Міжнародний Іпотечний Банк" (далі - ЗАТ "Міжнародний Іпотечний Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Платинум Банк", та ОСОБА_1 ("позичальник 1"), ОСОБА_2 ("позичальник 2") було укладено договір про іпотечний кредит № 2.08062557, до якого в подальшому вносили зміни та доповнення.
Відповідно до умов договору про іпотечний кредит банк надав позичальникам кредит у сумі 150 000,00 дол. США, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов`язалась повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування ним у розмірі 10,5 % протягом 120 місяців.
З метою забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за вказаним договором 25 червня 2008 року між ПАТ "Платинум Банк" та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 2.08062557.
Згідно з умовами іпотечного договору ОСОБА_1 передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, серія ЯЯЯ № 838962, виданого 10 січня 2006 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 23 грудня 2005 року № 2451-С/КІ.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором про іпотечний кредит не виконували, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 7 052 425,07 грн, з яких: заборгованість за кредитом складає 3 434 855,75 грн, заборгованість за відсотками - 820 744,45 грн, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за період з 19 квітня 2016 року до 18 квітня 2017 року у розмірі 2 796 824,87 грн.
ПАТ "Платинум Банк", з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило в рахунок погашення заборгованості в сумі 7 052 425,07 грн звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25 червня 2008 року № 2.08062557, а саме трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 10 січня 2016 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) згідно з наказом від 23 грудня 2005 року
№ 2451-С/КІ, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", визначивши початкову ціну продажу на рівні 8 574 176,00 грн.
У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Платинум Банк", ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малиновська О. Ю., про визнання договорів недійсними.
Позов ОСОБА_2 мотивовано тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час їхнього спільного проживання без реєстрації шлюбу за спільні кошти, отримані від ведення спільного господарства, придбали у спільну власність квартиру АДРЕСА_1 .
Під час придбання вказаної квартири він ( ОСОБА_2 ) сплатив власні кошти в розмірі близько 290 000,00 грн.
ОСОБА_2 вказував, що відсутність під час укладення договору іпотеки між ОСОБА_1 та ЗАТ "Міжнародний Іпотечний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Платинум Банк", його згоди на передачу в іпотеку всієї квартири, а, відповідно, і відсутність повноважень у ОСОБА_1 на укладення такого договору та неузгодженість предмету іпотеки, призвели до порушення його ( ОСОБА_2 ) прав.
ОСОБА_2 просив суд визнати частково недійсним кредитний договір № 2.08062557 (в частині пункту 5.1) та недійсним в цілому іпотечний договір від 25 червня 2008 року № 2.08062557.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 червня 2017 року (протокольно) судом прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ПАТ "Платинум Банк" позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 до ПАТ "Платинум Банк", ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малиновська О. Ю., про визнання договорів недійсними.
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ "Платинум Банк", ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малиновська О. Ю., про визнання договору про іпотечний кредит недійсним.
Зустрічний позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що в червні 2008 року в неї та членів її сім`ї виникла необхідність отримати додаткові кредитні кошти для використання їх на власні потреби. Банк розглянув її заявку та запропонував укласти договір споживчого кредиту. Текст вказаного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано для ознайомлення в день підписання, а тому, на думку ОСОБА_1, вона та ОСОБА_2 були позбавлені можливості ознайомитися у повному обсязі з договором, внести зміни до його умов та прийняти усвідомлене рішення, чи необхідно підписувати вказаний договір.
25 червня 2008 року ОСОБА_1 на вимогу банку з метою забезпечення виконання кредитного договору підписала іпотечний договір.
Проте, підписуючи основний договір про іпотечний кредит від 25 червня 2008 року № 2.08062557, ОСОБА_1 була введена в оману банком щодо дійсного розміру непогашеного кредиту за договором № 3.07091605.
Крім того, умови договору про іпотечний кредит не відповідають вимогам Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки банком нараховуються комісія за надання кредиту.
Тому ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсним договір про іпотечний кредит від 25 червня 2008 року № 2.08062557, додаток до нього, а саме графік повернення кредиту та сплати процентів від 25 червня 2008 року, додаткові договори до нього від 19 березня 2009 року з новою редакцією графіка повернення кредиту та сплати процентів, від 19 червня 2013 року з новою редакцією графіка повернення кредиту та від 21 березня 2014 року з новою редакцією графіка повернення кредиту, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ "Міжнародний Іпотечний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Платинум Банк"; та
- визнати недійсним договір іпотеки від 25 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ "Міжнародний Іпотечний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Платинум Банк".
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2018 року судом прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ПАТ "Платинум Банк" зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ "Платинум Банк" та ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малиновська О. Ю., про визнання договору про іпотечний кредит недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року, позов ПАТ "Платинум Банк" задоволено.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед ПАТ "Платинум Банк" за договором про іпотечний кредит від 25 червня 2008 року № 2.08062557 у сумі 7 052 425,07 грн, з яких: 3 126 133,94 грн - строкова заборгованість за кредитом; 24 618,30 грн - строкова заборгованість за відсотками; 1 104 847,96 грн - прострочена заборгованість кредит, відсотки); 2 796 824,87 грн - пеня, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25 червня 2008 року № 2.08062557, а саме трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 10 січня 2016 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) згідно з наказом від 23 грудня 2005 року № 2451-С/КІ, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", визначивши початкову ціну продажу на рівні 8 574 176,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Платинум Банк" судові витрати у сумі 6 729,00 грн, з яких: 3 654,00 грн - судовий збір; 3 075,00 грн - витрати на проведення експертизи.
Відмовлено третій особі ОСОБА_2 у задоволенні позову до ПАТ "Платинум Банк", ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малиновська О. Ю., про визнання договору недійсним.
Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні зустрічного позову до ПАТ "Платинум Банк" та ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малиновська О. Ю., про визнання договору про іпотечний кредит недійсним.
Виконання рішення у частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочено до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що вимога позивача за первісним позовом щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення наявної заборгованості за договором кредиту є обґрунтованою та відповідає приписам чинного законодавства України та умовам договорів. Банк свої зобов`язання за кредитним договором № 2.08062557 виконав у повному обсязі, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушили умови договору.
Суди встановили, що позивач надсилав боржнику іпотечні повідомлення за кредитним договором, в яких було зазначено про порушення позичальником зобов`язань щодо сплати щомісячних платежів за умовами кредитного договору, викладено вимогу про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Однак вказані іпотечні повідомлення виконані не були.
Позовні вимоги за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є необґрунтованими. Суди встановили, що оспорюваний договір про іпотечний кредит містить як інформацію про суму кредиту, так і детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину, процентну ставку, інформацію стосовно забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном та всі істотні умови, передбачені законодавством України. ОСОБА_1 була ознайомлена зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується її та ОСОБА_2 підписами в договорі про іпотечний кредит від 25 червня 2008 року № 2.08062557, в додаткових договорах від 19 березня 2009 року, 19 червня 2013 року, 21 березня 2014 року та підписом ОСОБА_1 в іпотечному договорі від 25 червня 2008 року № 2.08062557.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У березні 2021 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Бабенко С. С., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "Платинум Банк".
Касаційну скаргу мотивовано тим, що розрахунок заборгованості за іпотечним кредитом є неправильним та необґрунтованим.
Суди не застосували до спірних правовідносин положення частини десятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", внаслідок чого не звернули увагу на передчасність позовних вимог банку.
Також суди не врахували неможливість нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку виконання зобов`язань за кредитним договором, оскільки між сторонами існують лише невиконані зобов`язальні правовідносини.
Матеріали справи не містять детального розрахунку заборгованості відповідача перед банком, а з наданого позивачем розрахунку неможливо встановити, як саме розраховано суму несплачених відсотків за користування кредитом.
Умовами кредитного договору, зокрема пунктом 2.5, передбачено сплату комісії за надання кредиту, що суперечить абзацу 2 частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168.
Іпотечний кредит було надано на споживчі цілі, тому на спірні правовідносини поширюються положення Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема частини десятої статті 11, якою встановлено обов`язковий порядок надсилання позичальнику та іпотекодавцю вимоги про дострокове повернення кредиту.
Зазначений порядок банком було порушено.
Оскільки ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Бабенко С. С., оскаржує рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року лише в частині первісних позовних вимог банку, тому відповідно до статті 400 ЦПК України в іншій частині вказані судові рішення Верховним Судом не переглядаються.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у липні 2021 року, правонаступник ПАТ "Платинум Банк" ТОВ "Вердикт Капітал" заперечувало проти доводів ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Бабенко С. С., просило залишити її касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року без задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Бабенко С. С., на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року залишено без руху, вказано заявнику на необхідність надати докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року, зазначено про необхідність сплати судового збору.
У квітні 2021 року до суду на виконання ухвали Верховного Суду від 09 квітня 2021 року надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема, оригінал квитанції про сплату судового збору у зазначеному судом розмірі та заява, в якій заявник зазначає, що з текстом постанови Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року ознайомилася через Єдиний державний реєстр судових рішень лише 20 лютого 2021 року, поштою копії оскаржуваного документа не отримувала.
Після усунення заявником зазначених недоліків касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2021 року поновлено ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Бабенко С. С., строк, на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу № 761/13847/15-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Бабенко С. С., про забезпечення позову у справі № 761/13847/15-ц відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
25 червня 2008 року між ЗАТ "Міжнародний Іпотечний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Платинум Банк" (кредитор), та ОСОБА_1 ("позичальник 1"), ОСОБА_2 ("позичальник 2") укладено договір про іпотечний кредит № 2.08062557.
Відповідно до умов указаного договору, до якого в подальшому вносили зміни та доповнення, банк надав позичальникам кредит у сумі 150 000,00 дол. США, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов`язалась повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування ним у розмірі 10,5 % протягом 120 місяців.
На забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним договором про іпотечний кредит 25 червня 2008 року між ПАТ "Платинум Банк" та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 2.08062557, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, серія ЯЯЯ № 838962, виданого 10 січня 2006 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 23 грудня 2005 року № 2451-С/КІ.
Згідно з розрахунком, наданим до суду банком із заявою про збільшення позовних вимог, заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ "Платинум Банк" станом на 18 квітня 2017 року складала 7 052 425,07 грн, з яких: 3 434 855,75 грн - заборгованість за кредитом, 820 744,75 грн - заборгованість за відсотками, 2 796 824,87 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за період з 19 квітня 2016 року до 18 квітня 2017 року.
Відповідно до підпункту 2.5.3 іпотечного договору достроково звернути стягнення на предмет іпотеки можливо в порядку та умовах, визначених цим договором, у випадку дострокового розірвання кредитного договору і неповернення суми кредиту та/або процентів за користування ним та інших платежів, що передбачені цим та кредитним договором, а також у інших випадках, передбачених цим та кредитним договором.
Пунктом 4.1 іпотечного договору передбачено, що у випадку невиконання зобов`язань, передбачених підпунктами 2.1.2, 2.1.3, 2.1.6 цього договору, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки та/або стягнути з іпотекодавця штраф у розмірі 5% від суми невиконання зобов`язання іпотекодавцем за кредитним договором згідно з пунктом 1.3 цього договору.
Встановлено, що ПАТ "Платинум Банк" надіслало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 іпотечні повідомлення за кредитним договором, в яких було зазначено про порушення позичальником зобов`язань щодо сплати щомісячних платежів за умовами кредитного договору, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Однак вказані іпотечні повідомлення виконані не були.
З матеріалів справи вбачається, що указані вимоги банку датовані 18 березня 2015 року, в цей же день були направлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та отримані ними 24 березня 2015 року.
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 25 січня 2017 року № 851/16-42 ринкова вартість квартири АДРЕСА_1, станом та в цінах на час проведення оцінки 23 січня 2017 року, складає 8 574 176,00 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 січня 2021 року під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року залучено до участі у справі правонаступника процесуальних прав та обов`язків ПАТ "Платинум Банк" Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 703/747/12 (провадження № 61-48242св18), від 14 червня 2018 року у справі № 364/737/17 (провадження № 61-2022св18), від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження
№ 61-517св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Бабенко С. С., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права