Постанова
Іменем України
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 569/4464/19
провадження № 61-9413св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідач - Державний вищий навчальний заклад "Рівненський коледж економіки та бізнесу",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Держпраці у Рівненській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 05 травня 2021 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Данилюка В. А.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу "Рівненський коледж економіки та бізнесу" (далі - ДВНЗ "Рівненський коледж економіки та бізнесу"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Держпраці у Рівненській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області, про визнання незаконним та скасування наказу про надання відпустки, визнання недійсним акта про нещасний випадок невиробничого характеру, визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, зобов`язання скласти акт про нещасний випадок.
На обґрунтування позову посилався на те, що з 11 травня 2018 року він працював у ДВНЗ "Рівненський коледж економіки та бізнесу" слюсарем. 08 серпня 2018 року на робочому місці у робочий час з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав першу групу інвалідності та потребує довготривалої та вартісної реабілітації.
У листопаді 2018 року він звернувся до відповідача із заявою про видачу акта про нещасний випадок на виробництві, проте отримав відповідь про неможливість провести об`єктивне розслідування нещасного випадку невиробничого характеру.
Після його звернення до Управління Держпраці у Рівненській області йому надали акт про нещасний випадок невиробничого характеру від 10 грудня 2018 року № 22 та повідомили про те, що він нібито перебував у відпустці без збереження заробітної плати з 06 серпня 2018 року до 09 серпня 2018 року.
Заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 06 серпня 2018 року він не писав, а 08 серпня 2018 року перебував на робочому місці та виконував завдання керівництва.
З урахуванням наведеного, уточнивши позовні вимоги, просив визнати недійсним та скасувати наказ відповідача від 06 серпня 2018 року № 32-о про надання відпустки без збереження заробітної плати, визнати недійсним акт про нещасний випадок невиробничого характеру від 10 грудня 2018 року № 22, складений на підставі проведеного відповідачем розслідування і затверджений керівником ДВНЗ "Рівненський коледж економіки та бізнесу" 10 грудня 2018 року, визнати таким, що пов`язаний з виробництвом, нещасний випадок, який стався з позивачем 08 серпня 2018 року внаслідок падіння з висоти на території відповідача на вул. Київській, 53 у м. Рівному, зобов`язати відповідача скласти щодо цього нещасного випадку акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 червня 2020 року позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано наказ директора ДВНЗ "Рівненський коледж економіки і бізнесу" від 06 серпня 2018 року № 32-о про надання відпусти без збереження заробітної плати ОСОБА_1 . Визнано недійсним акт про нещасний випадок невиробничого характеру від 10 грудня 2018 року № 22, складений на підставі розслідування, проведеного ДВНЗ "Рівненський коледж економіки та бізнесу", затверджений директором 10 грудня 2018 року. Визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, нещасний випадок, що стався з ОСОБА_1 08 серпня 2018 року внаслідок падіння з висоти на території ДВНЗ "Рівненський коледж економіки та бізнесу" за адресою: вул. Київська, 53, м. Рівне . Зобов`язано ДВНЗ "Рівненський коледж економіки та бізнесу" скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що стався з ОСОБА_1 08 серпня 2018 року на території ДВНЗ "Рівненський коледж економіки та бізнесу" за адресою: вул. Київська, 53, м. Рівне. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 отримав виробничу травму під час виконання ним 08 серпня 2018 року безпосередніх трудових обов`язків за дорученням роботодавця, проте відповідач видав наказ про надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати, час якої збігався із днем травмування, у зв`язку з чим комісія роботодавця склала акт № 22 про нещасний випадок невиробничого характеру.
Суд врахував висновки судової почеркознавчої експертизи, які спростовують доводи відповідача про власноручне написання позивачем заяви щодо надання чотириденної відпустки без збереження заробітної плати, що засвідчило той факт, що травмування ОСОБА_1 відбулося саме під час виконання ним трудових обов`язків.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 червня 2020 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в матеріалах справи містяться несумісні, непослідовні і повністю розбіжні між собою обставини події, за якої трапився нещасний випадок, що суд першої інстанції залишив без уваги.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач у поясненнях плутався та надавав неузгоджені, різні за своїм змістом та необґрунтовані пояснення. Комісія роботодавця підставно встановила, що подія, за якої трапився нещасний випадок, та інвалідність позивача, що настала згодом, не перебувають у причинному зв`язку між собою і не є взаємопов`язаними.
Суд апеляційної інстанції врахував висновок судової почеркознавчої експертизи від 20 серпня 2019 року № 1.1-222/19, проте зазначив, що висновок експерта істотного значення для правильності вирішення справи не має і спростовується перевіреними та оціненими судом апеляційної інстанції об`єктивними та переконливими доказами.
Постановою Верховного Суду від 13 січня 2021 року постанову Рівненського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив та не з`ясував обставини і причини, за яких позивач 08 серпня 2018 року отримав травми. Суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив висновок судової почеркознавчої експертизи від 20 серпня 2019 року
№ 1.1-222/19 та не встановив, чи перебував ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати з 06 серпня 2018 року до 09 серпня 2018 року, чи в робочий час стався нещасний випадок, чи отримав ОСОБА_1 травму під час виконання трудових обов`язків в робочий час.
Також потребує належного мотивування висновок про те, що стан гострої алкогольної інтоксикації ОСОБА_1 міг засвідчувати, що нещасний випадок стався не на виробництві, або ж стати основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних й організаційних причин його настання. Зазначена обставина також не була предметом розгляду комісії з розслідування нещасного випадку.
Постановою Волинського апеляційного суду від 05 травня 2021 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 червня 2020 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не довів, що станом на 08 серпня 2018 року він не перебував у відпустці, тому відсутні підстави вважати, що нещасний випадок, який стався з позивачем 08 серпня 2018 року, пов`язаний з виробництвом.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновок експерта, оскільки експерт для встановлення відповідності підпису позивача взяв для порівняння лише один зразок - автобіографію позивача без зазначення дати її написання.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, надалі уточненою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, зазначаючи про те, що позивач не довів, що він не перебував у відпустці станом на 08 серпня 2018 року, не врахував, що карета швидкої допомоги забрала його біля побутової кімнати коледжу, де він перебував у робочий час.
Версія про знаходження його у відпустці без збереження заробітної плати не висловлювалася відповідачем у роз`ясненні від 05 грудня 2018 року, яке позивач отримав від відповідача після звернення із заявою про складання акта про нещасний випадок на виробництві.
Дочка позивача, допитана як свідок, підтвердила, що ОСОБА_1 зранку 08 серпня 2018 року пішов на роботу.
У висновку почеркознавчої експертизи зазначено, що заява про надання відпустки без збереження заробітної плати написана не ОСОБА_1 .
З відомостей про застраховану особу з Пенсійного фонду України випливає, що заробітна плата за серпень йому нарахована у повному обсязі і в страховий стаж зараховано 31 день, що свідчить про те, що він не перебував у відпустці.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості покладення в основу рішення про відсутність висновку експертизи за об`єктивної неможливості проведення такої експертизи без дослідження і надання правової оцінки іншим доказам; можливості визнання дійсним акта про розслідування нещасного випадку невиробничого характеру, в якому висновки суперечать обставинам, які встановлені судом, висновок зроблений без врахування пояснення потерпілого, без перевірки його пояснень шляхом опитування інших працівників, родичів, медичних працівників; недослідження зібраних у справі доказів.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2021 року відкрито касаційнепровадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанцій не відповідає.
Суди встановили, що з 11 травня 2018 року позивач ОСОБА_1 працював у ДВНЗ "Рівненський коледж економіки та бізнесу" на посаді слюсаря.
08 серпня 2018 року з позивачем стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму голови.
Згідно з картою виїзду швидкої медичної допомоги від 08 серпня 2018 року № 18 позивач був доставлений в приймальне відділення Центральної міської лікарні м. Рівного із діагнозом: забійна рана тім`яної ділянки голови, гостра алкогольна інтоксикація. Виклик швидкої був здійснений сторонньою особою о 15 год. 44 хв. 08 серпня 2020 року на адресу: вул. Орлова, 36 у м. Рівному, за коледжем. У карті виїзду зазначено особу - ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 18).
Проведеною, на виконання вимог ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 03 травня 2020 року, Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області перевіркою встановлено, що з огляду на перебіг захворювання та отримані травми ОСОБА_3 (згідно з посвідченням), який був доставлений 08 серпня 2018 року у Комунальне некомерційне підприємство "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради (далі - КНП "Центральна міська лікарня") із закритою черепно-мозковою травмою, забійна рана тім`яної частини голови, гостра алкогольна інтоксикація, та хворий ОСОБА_1 - це одна і та ж особа (т. 1, а. с. 78-80).
Відповідно до виписного епікризу № 14982 КНП "Центральна міська лікарня" ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні з 10 серпня 2018 року до 21 вересня 2018 року. Травма отримана за невиявлених обставин 08 серпня 2018 року, доставлений у приймальне-діагностичне відділення Центральної міської лікарні 10 серпня 2018 року у важкому стані з переломовивихом С6-С7 хребців, із забоєм спинного мозку, з порушенням функцій тазових органів (т. 1, а. с. 19).
У зв`язку з отриманою травмою у період з 10 серпня 2018 року до 03 грудня 2018 року позивач перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, що випливає з копій листків непрацездатності серії АДО № 001799, серії АДН № 993842, серії АДО № 000842, серії АДН № 993250, серії АДН № 993629, серії АДН № 993544. Причиною непрацездатності зазначено невиробничі травми.
29 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із письмовою заявою про отримання акта за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві, який трапився з ним 08 серпня 2018 року (т. 1, а. с. 8).
Із роз`яснень щодо розслідування невиробничого нещасного випадку, що стався із працівником коледжу ОСОБА_1 від 05 грудня 2018 року за
№ 320/01-10/05, наданих відповідачем випливає, що у ході розслідування були отримані пояснення потерпілого із зазначенням умов та обставин настання події. Зі слів потерпілого ОСОБА_1 випадок травмування настав з необережності при вирішенні особистих завдань життєдіяльності. Подія сталася 08 серпня 2018 року близько 17 год. 20 хв. на вул. Київській, 53. Після падіння потерпілому надана медична допомога за зверненням у приймально-діагностичне відділення Центральної міської лікарні м. Рівне 08 серпня 2018 року, куди його було доставлено каретою швидкої медичної допомоги.
Проте у ході розслідування комісія встановила, що 08 серпня 2018 року ОСОБА_1 за медичною допомогою не звертався, а лише 10 серпня 2018 року близько 12 год. 00 хв. був доставлений каретою швидкої допомоги з дому та госпіталізований у нейрохірургічне відділення Центральної міської лікарні.
Лікарняний листок непрацездатності наданий потерпілим від 10 серпня 2018 року. Враховуючи відсутність свідків події травмування, невідповідність показів потерпілого і з`ясованих вище обставин, комісія не вбачає можливості провести об`єктивне розслідування випадку травмування, з`ясування істинних причин, умов, обставин нещасного випадку, місця настання події травмування та стану потерпілого, що зумовив нещасний випадок (т. 1, а. с. 9).
Відповідач утворив комісію з розслідування нещасного випадку, що стався із позивачем 08 серпня 2018 року, за висновками якого був складений акт від 10 грудня 2018 року № 22.
Акт за формою Н-1 відповідач не складав, оскільки комісія не встановила за яких обставин позивач отримав травму, та дійшла висновку, що причиною травмування є особиста необережність позивача. Крім того, в акті зазначено, що ОСОБА_1 з 06 до 09 серпня 2018 року перебував у відпустці без збереження заробітної плати.
18 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Держпраці у Рівненській області та Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Рівненській області із письмовою заявою про зобов`язання ДВНЗ "Рівненський коледж економіки та бізнесу" провести повторне розслідування нещасного випадку, який стався з ним 08 серпня 2018 року, відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, та видати акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві (т. 1, а. с. 10-11).
Згідно з листом Рівненського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування у Рівненській області від 18 січня 2019 року
№ 11-01-09-93 позивачу відмовлено у проведенні розслідування нещасного випадку на виробництві згідно з Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок № 1232), з посиланням на те, що нещасний випадок, який стався з позивачем, є випадком невиробничого характеру і розслідується відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270 (т. 1, а. с. 13).