Постанова
Іменем України
27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 606/1427/19
провадження № 61-5315св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з додатковою відповідальністю «Микулинецьке», ОСОБА_2 ,
треті особи: Теребовлянська районна державна адміністрація, Микулинецька селищна рада, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2021 рокуу складі судді Марціцка І. Б. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 травня 2022 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Костіва О. З., Парандюк Т. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Микулинецьке» (далі - ТзДВ «Микулинецьке»), ОСОБА_2 , треті особи: Теребовлянська районна державна адміністрація, Микулинецька селищна рада, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, про усунення перешкод у користуванні майном та земельною ділянкою.
На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 23 червня 2004 року він є власником нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що розташована на земельній ділянці площею 0,16 га, кадастровий номер: 6125055400:04:001:0748, яка передана йому у користування Теребовлянською районною адміністрацією на підставі договору оренди від 25 травня 2009 року.
Суміжним користувачем є ТзДВ «Микулинецьке», яке на підставі договору оренди, укладеного на 49 років, володіє земельною ділянкою для сільськогосподарського використання, площею 5,6160 га.
У квітні 2019 року працівниками ТзДВ «Микулинецьке» на підставі усної вказівки директора товариства ОСОБА_2 було споруджено огорожу у вигляді бетонних конструкцій вздовж земельної ділянки позивача, що унеможливило доступ до будівлі та земельної ділянки, чим створено перешкоди в користуванні належним йому майном.
У добровільному порядку відповідачі відмовились усунути перешкоди в користуванні належним ОСОБА_3 майном.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні майном та земельною ділянкою шляхом зобов`язання ТзДВ «Микулинецьке» та керівника товариства ОСОБА_2 надання можливості в`їзду позивача через ворота, розібрання самовільно встановленої бетонної огорожі та скасування заборони в`їжджати та доїжджати до його земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2021 рокуу задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельні ділянки, які передані в оренду позивачеві та відповідачу є об`єктами цивільних прав, оскільки мають визначену площу, закріплені межі та присвоєні кадастрові номери.
Суд, зокрема, зазначив, що звернувшись з вимогами встановити право ОСОБА_1 на користування чужим майном шляхом проїзду через чужу земельну ділянку на транспортному засобі по наявному шляху, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що задоволення його потреб неможливо здійснити будь-яким іншим способом, окрім як встановити проїзд через чужу земельну ділянку.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 травня 2022 року рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16 червня 2022 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2021 рокута постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 травня 2022 року.
В касаційній скарзі заявник просить оскаржені судові рішення скасувати на направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
18 липня 2022 року від ТзДВ «Микулинецьке» доВерховного Суду через засоби поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
05 липня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 23 червня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Мешковою Н. Ф., СВАТ «Микулинецьке» продало, а ОСОБА_1 купив нежитлову будівлю (склад), що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Згідно з договором оренди землі від 25 травня 2009 року, укладеним між Теребовлянською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , останньому передано в оренду строком на 25 років земельну площею 0,16 га, кадастровий номер: 6125055400:04:001:0748.
Суміжним користувачем є ТзДВ «Микулинецьке», яке на підставі договору оренди, укладеного на 49 років та зареєстрованого 09 грудня 2019 року державним реєстратором Брусь О. С., володіє земельною ділянкою площею 5,6160 га для сільськогосподарського використання, кадастровий номер 6125055400:04:001:0060. Зазначений договір оренди укладений на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області від 12 листопада 2019 року № 19-5250/14-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки оренду без змін цільового призначення».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права