Постанова
Іменем України
12 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 331/3069/19
провадження № 61-5963св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2021 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, надалі уточненим, до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Акціонерний комерційний банк "Укрсоцбанк" (далі - АКБ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), про поділ майна подружжя.
На обґрунтування позову посилалася на таке.
З 06 жовтня 2000 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У шлюбі мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . З грудня 2018 року шлюбні відносини фактично припинені, ОСОБА_2 проживає окремо.
За час шлюбу подружжя набуло у власність нерухоме майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 1 866 800,00 грн; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, приміщення № 42, 43, 44, загальною вартістю 1 053 885,00 грн. Зазначене нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_2 .
Також за час шлюбу подружжя набуло у власність рухоме майно: автомобіль "Suzuki Grand Vitara", 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; автомобіль ВАЗ-2121, 1990 року випуску. Зазначене рухоме майно зареєстроване за ОСОБА_2 та знаходиться у його особистому користуванні.
На запропоновані ОСОБА_1 варіанти розподілу сумісно нажитого майна ОСОБА_2 не погоджується, свої варіанти розподілу майна не пропонує, у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду з позовом про поділ майна подружжя.
З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; на 1/2 частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2, приміщення № 42, 43, 44 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь вартість 1/2 частки у праві власності на автомобіль "Suzuki Grand Vitara", 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 у розмірі 112 087,00 грн та вартість 1/2 частки у праві власності на автомобіль ВАЗ-2121, 1990 року випуску у розмірі 60 208,00 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 в частині вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості 1/2 частки у праві власності на автомобіль
ВАЗ-2121, 1990 року випуску, залишено без розгляду (т. 1, а. с. 197).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2020 року позов задоволено частково. Поділено майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у такий спосіб.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2, приміщення № 42, 43, 44 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість її 1/2 частки у праві власності на автомобіль "Suzuki" моделі "Grand Vitara", 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, у розмірі 84 490,90 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки спірне майно придбане за час шлюбу сторін, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, та статус спірного майна сторонами не оспорюється, запропонований позивачем спосіб поділу об`єктів нерухомого майна не суперечить статті 70 Сімейного кодексу України (далі - СК України), тому є законні підстави про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини спірного нерухомого майна та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/2 частки у праві власності на спірний автомобіль.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі, звернулися до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2020 року. ОСОБА_2 також оскаржив в апеляційному порядку додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2020 року.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 березня 2021 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2020 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2020 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя вже існувало рішення суду, що набрало законної сили, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 заборгованості за договором позики, на виконання якого було видано виконавчий лист, надалі, у зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги, стягувачкою за яким, стала ОСОБА_3 .
На теперішній час є відкрите виконавче провадження щодо виконання цього рішення, накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 надала достатньо доказів на підтвердження порушення рішенням суду першої інстанції її законних прав та інтересів.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції ухвалив рішення про права, свободи, інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі, що відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, надалі уточненою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційних скарг, оскільки заявники в апеляційних скаргах просили врахувати боргові зобов`язання при поділі майна подружжя, однак суд апеляційної інстанції закрив провадження (відмовив у задоволенні позову).
Під час вирішення спору про поділ майна подружжя у суді першої інстанції відповідач не звертався до суду із зустрічним позовом про поділ боргових зобов`язань між сторонами, такі вимоги не були предметом розгляду у суді першої інстанції, а тому вони не можуть бути предметом перегляду у суді апеляційної інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц; Верховного Суду від 13 травня 2019 року у справі № 638/1962/17, від 06 березня 2019 року у справі № 754/11103/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 372/1558/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 631/1982/16-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 607/2831/16-ц, від 01 листопада 2018 року у справі № 205/9626/16-ц; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 367 ЦПК України у подібних правовідносинах.
У червні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_2 просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки врахував наявність у подружжя боргових зобов`язань за договором позики. ОСОБА_1 у касаційній скарзі помилково посилається на те, що суд апеляційної інстанції закрив провадження, оскільки він відмовив у задоволенні позову.
У листопаді 2021 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення на касаційну скаргу.Проте відповідно до частини першої статті 398 ЦПК України такі доповнення до касаційної скарги можливо подати протягом строку на касаційне оскарження, а тому вони врахуванню під час розгляду касаційної скарги не підлягають.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанцій не відповідає.
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 06 жовтня 2000 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим 06 жовтня 2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, актовий запис № 292, серія НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 7).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 9-10).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, приміщення № 42, 43, 44, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 11).
Відповідно до звіту суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 14 квітня 2016 року № 297/16) про діапазон ймовірної вартості вищевказаного об`єкта нерухомості від 27 березня 2019 року найбільш ймовірною середньозваженою ринковою вартість об`єктів оцінки: за адресою: АДРЕСА_1, становить 1 866 800,00 грн (т. 1, а. с. 12, 89-100); за адресою: АДРЕСА_2, приміщення № 42, 43, 44, становить 1 053 885,00 грн (т. 1, а. с. 13, 111-131).
Згідно зі звітом № 15/01/2020 про оцінку та визначення ринкової вартості автомобіля "Suzuki Grand Vitara", 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, складений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 16 жовтня 2018 року № 792/18), ринкова вартість автомобіля "Suzuki Grand Vitara", 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, станом на 21 січня 2020 року становить (без урахування ПДВ): 168 981,80 грн (т. 1, а. с. 175-195).
Суди також встановили, що у березні 2019 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2019 року, яке набрало законної сили 11 квітня 2019 року, позов ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 заборгованість за договором позики від 10 лютого 2017 року в сумі 180 000,00 дол. США та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 605,00 грн (т. 1, а. с. 137-140).
Виконавчий лист на виконання зазначеного рішення видано 17 квітня 2019 року за № 2/331/815/2019.