Постанова
Іменем України
12 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 707/365/20
провадження № 61-11640св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Софіївська сільська рада Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотраіус Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області Степаненко Ріта Григорівна, Реєстраційна служба Новоархангельського районного управління юстиції,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Ткаченко Володимир Леонтійович, на постанову Черкаського апеляційного суду від 10 червня 2021 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Новікова О. М., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Софіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області (далі - Софіївська сільська рада) про визнання права власності у порядку спадкування на житловий будинок.
На обґрунтування позову посилався на те, що він проживає у будинку АДРЕСА_1, який належав і на цей час юридично належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Черкаської районної ради 27 серпня 1991 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Після смерті ОСОБА_3 у зазначеному будинку став проживати ОСОБА_4, який мешкав у ньому з 20 серпня 1990 року до ІНФОРМАЦІЯ_2
ОСОБА_4 помер, близьких родичів не мав.
Починаючи з 03 квітня 1998 року у зазначеному будинку почав проживати ОСОБА_5 зі своєю дружиною ОСОБА_6, яка є матір`ю позивача.
За час проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 доглядали за будинком, провели воду, газ, добудували прибудову, покрили будинок новим дахом, провели ремонт льоху, звели нову цегляну вбиральню, побудували новий паркан, ремонтували приміщення в будинку, користувалися земельною ділянкою, сплачували всі комунальні послуги.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивача ОСОБА_6, а позивач як спадкоємець за заповітом прийняв її спадщину у вигляді земельної ділянки розміром 1,3817 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Зазначав, що окрім земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва він може також успадкувати будинок АДРЕСА_1, яким його мати добросовісно і відкрито користувалася з листопада 1998 року до листопада 2018 року, тобто за набувальною давністю, однак у нього відсутні документи, що підтверджують її право власності на цей будинок.
За життя ОСОБА_6 намагалася оформити своє право за набувальною давністю, звернувшись до Черкаського районного суду Черкаської області з відповідною позовною заявою, яка була залишена без руху ухвалою від 28 листопада 2018 року у зв`язку з неподанням до суду документів про оцінку майна.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 як спадкоємцем за заповітом від 22 вересня 2017 року після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та яка набула право власності на спірний будинок за набувальною давністю.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 12 березня 2020 року ОСОБА_2 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, яка обґрунтована тим, що ОСОБА_2 пред`явив суду правовстановлюючий документ, що підтверджує його право власності на спірний будинок з надвірними спорудами, розташований на АДРЕСА_1, успадкований після смерті його батька ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 березня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області.
Пред`явлення Широкопоясом Б. М. до суду правовстановлюючих документів на спірне домоволодіння свідчить про те, що право позивача на цей будинок не визнається іншою особою.
Право власності ОСОБА_2 на спірне домоволодіння було оформлено у період з 05 лютого 2020 року до 02 березня 2020 року. Отже, на спірне домоволодіння наразі існують два правовстановлюючих документи: свідоцтво про право власності на будинок, видане ОСОБА_3, та свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_2, що прямо суперечить закону.
Видача ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину від 02 березня 2020 року та як наслідок реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на його ім`я відбулися з порушенням вимог закону, оскільки умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Видаючи свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 нотаріус не врахував вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункт 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, пункт 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5.
У свідоцтві про право на спадщину за законом від 02 березня 2020 року виданому ОСОБА_2, відсутнє посилання на правовстановлюючий документ, який міг би свідчити про наявність у спадкодавця права власності на будинок, однак у свідоцтві наявне посилання на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 лютого 2020 року на ім`я ОСОБА_4, що й став підставою для видачі ОСОБА_2 оскаржуваного правовстановлюючого документа.
Для здійснення реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, заявником може бути тільки та особа, яка володіла або користувалась земельною ділянкою у період до 05 серпня 1992 року за наявності документального підтвердження, однак ОСОБА_4 не міг володіти та користуватися земельною ділянкою під будинком, оскільки власником такого об`єкта нерухомості та відповідно землекористувачем до дня своєї смерті була ОСОБА_3 .
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просив:
визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 02 березня 2020 року, видане приватним нотаріусом Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області, реєстр № 108, на будинок АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 ;
скасувати запис про реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2039402671249, номер запису про право власності 35652462;
скасувати запис про реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 20394026671249, номер запису про право власності 35740970;
визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 як спадкоємцем за заповітом від 22 вересня 2017 року після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4, яка набула право власності на спірний будинок за набувальною власністю.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 06 травня 2020 року ОСОБА_2 залучено до справи як співвідповідача, змінивши його статус з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
У червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення.
Зустрічну позовну заяву обґрунтовував тим, що спірний будинок належить йому на праві приватної власності, а ОСОБА_1 незаконно вселився у нього та намагається заволодіти ним, подавши позов до суду.
Жодних договорів на право оренди будинку, тимчасового проживання, або будь- якого іншого договору щодо вказаного нерухомого майна з ОСОБА_1 укладено не було.
Відповідач за зустрічним позовом не є і не був членом сім`ї позивача за зустрічним позовом.
З урахуванням наведеного позивач за зустрічним позовом просив суд виселити ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2021 року у задоволенні первісного позову відмовлено та задоволено зустрічний позов. Виселено ОСОБА_1 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житла.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що посилання ОСОБА_1 на те, що у ОСОБА_6 виникло право власності на спірний будинок за набувальною давністю, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки рішення суду з цього приводу не приймалось. Оскільки право власності на спірний будинок ОСОБА_6 не оформила у встановленому порядку і таке право у неї не виникло, то відповідно до положень ЦК України спірне майно не може бути успадковане її спадкоємцем ОСОБА_1 і він не має права на спадкування спірного майна. ОСОБА_1 не є власником спірного будинку, а є лише користувачем будинку, тому не набув права вимагати захисту свого права власності у розумінні ЦК України.
Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 безпідставно, без укладення будь-яких договорів з власником будинку, проживає у спірному будинку протягом останніх трьох років та на вимогу власника будинку ОСОБА_2 відмовляється звільнити спірний будинок, чим порушує право власності ОСОБА_2 на будинок. ОСОБА_1 разом із його дружиною не були та не є членами сім`ї власника будинку ОСОБА_2 .
Постановою Черкаського апеляційного суду від 10 червня 2021 року рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2021 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та в частині задоволення зустрічного позову скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину від 02 березня 2020 року, видане приватним нотаріусом Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області на житловий будинок з належними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2, зареєстроване у реєстрі за № 108, бланк серія НОМ 342213. Припинено право власності ОСОБА_2 на житловий будинок з належними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення відмовлено.
Змінено мотивувальну частину рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування записів про реєстрацію права власності, виклавши її в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні первісного позову в частині визнання права власності в порядку спадкування, оскільки у померлої ОСОБА_6 не виникло право власності на спірний будинок, тому таке право не входить до складу спадщини.
Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 02 березня 2020 року, виданого на ім`я ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_4 не набув права власності на спірний будинок у визначений законом спосіб та відсутні правовстановлюючі документи, які підтверджують перехід права власності від померлої ОСОБА_3 до нього. Тому ОСОБА_2 не мав права на спадкування спірного будинку.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2021 року ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Ткаченко В. Л., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог та задовольнив вимогу, яку ОСОБА_1 не заявляв, а саме "припинити право власності ОСОБА_2 на спірний будинок". Суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_4 відповідно до записів погосподарської книги Софіївської сільської ради був головою спірного домоволодіння, що й стало підставою для успадкування ОСОБА_2 спірного майна. Водночас ОСОБА_6, проживаючи у спірному будинку, не оформила права власності на нього у встановленому законом порядку, тому ОСОБА_1 не може визнати право власності на спірний будинок у порядку спадкування після смерті його матері. Оскільки ОСОБА_1 не має майнових прав на спірний будинок, є неналежним позивачем і в нього відсутні підстави для заявлення вимог про скасування свідоцтва про право на спадщину від 02 березня 2020 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 .
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17.
Касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права чи порушення норм процесуального права в частині вирішення вимог зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення, а тому рішення судів попередніх інстанцій в цій частині Верховний Суд відповідно до статті 400 ЦПК України не переглядає.
У жовтні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просив касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що суд апеляційної інстанції не виходив за межі позовних вимог, а лише змінив формулювання вимоги "про скасування записів про реєстрацію права власності" на "припинення права власності", що не є зміною судом предмета позову. Суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що оскільки ОСОБА_1 проживає у спірному будинку, то він має право на судовий захист своїх майнових прав на будинок, які залежать від власника такого майна. Водночас ОСОБА_2 не мав права на спадкування спірного будинку після смерті ОСОБА_4, оскільки спадкодавець не набув права власності на спірне майно у встановленому законом порядку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Ткаченко В. Л., на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.