Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 520/8697/19
провадження № 61-11054св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович,
заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2020 року у складі судді Літвінова І. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у складі колегії суддів: Князюка О. В., Погорєлової С. О., Заїкіна А. П.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В. (далі - приватний виконавець Парфьонов Г. В.) під час примусового виконання рішення суду у цивільній справі № 2-5815/09 (виконавче провадження № 57750326).
На обґрунтування скарги посилався на таке.
28 грудня 2018 року приватний виконавець Парфьонов Г. В. отримав ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 листопада 2018 року про відкриття апеляційного провадження та на підставі статті 38 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) зупинив виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у цивільній справі № 2-5815/09.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За академічним тлумачним словником (1970-1980) української мови значення слова "сукупність" тлумачиться як неподільна єдність чого-небудь, загальна кількість, сума чогось.
Таким чином, зупинення виконавчого провадження - це є зупинення саме всієї сукупності у її неподільності та єдності виконавчих дій, в тому числі прийняття рішень шляхом винесення постанов, попереджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, будь-які виконавчі дії приватного виконавця Парфьонова Г. В., у тому числі надсилання запитів, формування витягів і таке інше, вчинені в рамках виконавчого провадження № 57750326 після винесення постанови приватного виконавця Парфьонова Г. В. від 28 грудня 2018 року про його зупинення, є неправомірними.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив визнати неправомірними дії приватного виконавця Парфьонова Г. В. щодо надсилання запитів, формування витягів та інші дії, вчинені в межах виконавчого провадження № 57750326 після винесення постанови від 28 грудня 2018 року про його зупинення.
Короткий зміст рішень судів
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 27 травня 2021 року, скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Залишаючи скаргу без задоволення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що документи, які містяться в матеріалах виконавчого провадження та винесені приватним виконавцем після 28 грудня 2019 року, були спрямовані на з`ясування майнового стану боржника, а отже, є правомірними відповідно до частини четвертої статті 35 Закону № 1404-VIII.
Постанова від 28 грудня 2018 року не є такою, що оформлює нову виконавчу дію, а лише такою, що вносить зміни у раніше оформлений процесуальний документ, тому не може порушувати приписи частини четвертої статті 35 Закону № 1404-VIII, а відповідно і прав та охоронюваних законом інтересів скаржника.
Знімаючи арешт з коштів, а саме заробітної плати та пенсії, приватний виконавець виконував ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 23 січня 2019 року в справі № 520/19639/18, яка є обов`язковою до виконання і таке виконання не є протиправним та вчиняється виключно в інтересах скаржника, а отже, не може порушувати його права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 травня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
На обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що постановою від 28 грудня 2018 року № 57750326 було зупинено саме виконавче провадження на підставі статті 38 Закону № 1404-VIII, а не виконавчі дії на підставі статті 34 Закону № 1404-VIII.
Отже, посилання суду на правомірність дій виконавця на підставі статті 35 Закону № 1404-VIII не відповідає обставинам справи, а здійснення виконавчих дій: формування витягів, надсилання запитів, винесення постанов при зупиненому виконавчому провадженні - є неправомірним.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права до відповідних правовідносин, а саме застосували частину четверту статті 35 Закону № 1404-VIII, замість частини першої статті 38 Закону № 1404-VIII.
Судові рішення оскаржуються з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: статей 13, 34, 35, 38 Закону № 1404-VIII.
У серпні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс", у якому воно просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
На обґрунтування відзиву заявник посилався на те, що в касаційній скарзі не описані, не зазначені та не доведені підстави касаційного оскарження. Крім того, не вказані обставини та доводи, які відповідно до процесуального законодавства є підставами для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Фактично касаційна скарга ОСОБА_1 зводиться до цитування норм Закону № 1404-VIII.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Підставами відкриття касаційного провадження у цій справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що постановою приватного виконавця Парфьонова Г. В. від 28 грудня 2018 року зупинено виконавче провадження у зв`язку із прийняттям до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2009 року у справі № 2-5815/09, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" заборгованість за кредитним договором від 23 жовтня 2008 року в розмірі 1 089 134,60 грн, судовий збір в розмірі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн, на підставі якого було видано виконавчий документ.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).