Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 344/1007/15
провадження № 61-20818св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, сектор медичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Державна установа "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України у Івано-Франківській області",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. А.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, надалі уточненим, до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, сектору медичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України у Івано-Франківській області" про визнання протиправними та скасування наказів, зміну формулювання причин звільнення, стягнення середньомісячного заробітку за час затримки проведення повного розрахунку, зобов`язання внести записи про скасування наказів про звільнення.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2021 року.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк у десять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків, зокрема для сплати судового збору у розмірі 2 724,00 грн та зазначення, в чому полягає незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що звертаючись до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 не сплатив судовий збір за вимоги майнового характеру: компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату та за затримку розрахунку, та вимогу немайнового характеру - зміну формулювання причини звільнення. Також заявник не зазначив, у чому полягає незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 подав до суду додаткові пояснення до апеляційної скарги, проте не надав доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Заявник не виконав повністю вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 23 листопада 2021 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що на дату подання позову судовий збір не підлягав сплаті.
Суд апеляційної інстанції не врахував його клопотання про розгляд апеляційної скарги в межах вимог, за які він звільнений від сплати судового збору.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Норми права, які підлягають застосуванню у спірному випадку
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.
У пункті 8 частини першої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це є порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення у справах "Delcourt v. Belgium" (Делькур проти Бельгії) від 17 січня 1970 року та рішення у справі "Hoffmann v. Germany" (Гоффман проти Німеччини) від 11 жовтня 2001 року).
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить зазначену статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, що надаються сторонам у цивільних справах, а й захищає, у першу чергу, те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
У рішенні у справі "Скорик проти України" від 08 січня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду у них.