Постанова
Іменем України
12 жовтня 2022 року
місто Київ
справа № 522/18674/19
провадження № 61-1149св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на постанову Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 05 листопада 2019 року звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи"
(далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") про скасування забезпечення позову.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 19 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") та нібито нею, ОСОБА_1, укладено кредитний
договір № 69-01-975. На забезпечення виконання умов кредитного договору між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1 19 грудня 2007 року укладено іпотечний договір № 69-01-976, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № Д-651.
Позивач зазначала, що рішенням від 17 вересня 2018 року у справі № 522/1425/15-ц Приморський районний суд м. Одеси відмовив у задоволенні позову, пред`явленого ТОВ "Кредитні ініціативи" до неї, про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 грудня 2007 року № 69-01-975 з тих підстав, що особисто ОСОБА_1 грошові кошти за кредитним договором у розмірі 30 000, 00 дол. США не отримувала, зазначеними коштами заволоділа інша невстановлена особа.
ОСОБА_1 вважала, що у зв`язку з припиненням основного зобов`язанняіпотека також є припиненою. Через бракпідстав для забезпечення виконання умов кредитного договору позивач зверталася до ТОВ "Кредитні ініціативи" із заявою про скасування іпотечного договору від 19 грудня
2007 року № 69-01-976 та внесення відповідних відомостей до державного реєстру іпотек, однак заяву не було задоволено відповідачем.
Враховуючи наведене та посилаючись як на правові підстави позову на статтю 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 17 Закону України "Про іпотеку", позивач просила скасувати договір іпотеки від 19 грудня 2007 року № 69-01-976, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі
за № Д-651, а також скасувати відомості про іпотеку від 19 грудня 2007 року, внесені до Єдиного державного реєстру іпотек.
Стислий виклад позиції відповідача
ТОВ "Кредитні ініціативи" заперечувало проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим і не доведеним належними та допустимими доказами. Просило застосувати до позовних вимог наслідки спливу позовної давності.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 08 липня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені Законом України "Про іпотеку". Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначила, що іпотека припинена у зв`язку із припиненням основного зобов`язання. Втім факт припинення дії кредитного договору не встановлений рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2018 року та не є предметом розгляду у цій справі, у зв`язку з чим суд першої інстанції зробив висновок про недоведеність позивачем наявності правових підстав для припинення іпотеки.
Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що, зазначаючи про припинення іпотеки, позивач звернулася до суду із вимогами про скасування іпотечного договору та запису про іпотеку. Суд виснував, що позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав у спосіб, не передбачений законом, оскільки за змістом статті 17 Закону України "Про іпотеку" та пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України належним та ефективним способом захисту у цій справі має бути припинення правовідношення, а не скасування іпотечного договору, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Постановою від 16 грудня 2021 року Одеський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасував рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2020 року, позов задовольнив частково.
Суд визнав недійсним договір іпотеки від 19 грудня 2007 року № 69-01-976, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № Д-651.
Частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції врахував правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року в справі № 305/1180/15 (провадження № 14-82цс18), про те, що договір іпотеки, який укладений на забезпечення виконання кредитного договору, який є неукладеним, суперечить вимогам цивільного законодавства щодо застави майна та частини четвертої статті 3 Закону України "Про іпотеку". Оскільки факт неукладення кредитного договору від 19 грудня
2007 року № 69-01-975 встановлений рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2011 року, яке в подальшому не оскаржувалося, а рішенням від 17 вересня 2018 року у справі № 522/1425/15-ц Приморський районний суд м. Одеси відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з мотивів неотримання нею кредитних коштів, апеляційний суд зробив висновок про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та визнання недійсним договору іпотеки, виснувавши, що неукладене зобов`язання не може забезпечуватися дійсним договором іпотеки.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ТОВ "Кредитні ініціативи" 17 січня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2020 року залишити без змін.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ТОВ "Кредитні ініціативи", наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначило, що:
- суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 908/296/15-г та у справі № 916/1837/18, від 31 березня 2021 року у справі № 442/3494/17 (провадження № 61-9944св21), від 18 червня 2021 року у справі № 643/16291/17 (провадження № 61-18453св19), від 09 вересня 2021 року у справі № 727/6248/18 (провадження № 61-5697св20), у постановах Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 6-267цс15, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-75цс15, щодо застосування правил позовної давності.
Також у касаційній скарзі ТОВ "Кредитні ініціативи" посилається на те, що позивач обрала невірний спосіб захисту, а суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог та змінив предмет і підстави позову.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 у травні 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" залишити без задоволення. Також позивач зазначила, що бажає брати участь в судовому засіданні.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 04 травня 2022 року Верховний Суд поновив ТОВ "Кредитні ініціативи" строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, відкрив касаційне провадження у справі та зупинив дію постанови Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року. Ухвалою від 28 вересня 2022 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України
(далі -ЦПК України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що19 грудня 2007 року між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 69-01-975, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 30 000, 00 дол. США, зі сплатою позичальником процентів за користування кредитними коштами в розмірі 12, 9 річних, строком повернення кредиту та процентів не пізніше 16 грудня 2022 року.
На забезпечення виконання умов кредитного договору між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1 19 грудня 2007 року укладено іпотечний договір № 69-01-976, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № Д-651.
Заочним рішенням від 21 червня 2011 року у справі № 2-2625/11 Приморський районний суд м. Одеси задовольнив позов ОСОБА_1 та визнав недійсним кредитний договір від 19 грудня 2007 року № 69-01-975, оскільки заяви про видачу готівки від 20 грудня 2007 року № 01 позивач не підписувала, кредитних коштів не отримувала.
Рішенням від 16 листопада 2011 року Апеляційний суд Одеської області скасував зазначене рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2011 року та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") про визнання недійсним кредитного договору. Апеляційний суд зазначив, що кредитний договір від 19 грудня
2007 року № 69-01-975 не є укладеним, тому він не породжує правових наслідків для осіб, які його підписали. Втім, оскільки правочин, який не вчинений, не може бути визнаний недійсним, тому суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову з цієї підстави.
17 грудня 2012 року ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" уклали договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відступило ТОВ "Кредитні ініціативи" права вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та фізичними особами, в тому числі право вимоги за кредитним договором від 19 грудня 2007 року № 69-01-975.
Рішенням від 15 грудня 2014 року у справі № 2/1522/12592/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2015 року, Приморський районний суд м. Одеси відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову до ТОВ "Кредитні ініціативи" про визнання кредитного договору неукладеним та зобов`язання зняти арешт, накладений на квартиру.
Рішенням від 17 вересня 2018 року у справі № 522/1425/15-ц, яке набрало законної сили 19 жовтня 2018 року, Приморський районний суд м. Одеси відмовив ТОВ "Кредитні ініціативи" в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 грудня 2007 року № 69-01-975 у розмірі 1 958 649, 87 грн.
У справі № 522/1425/15-ц суд встановив, що згідно з висновком експерта від 01 грудня 2010 року № 1313 у кримінальній справі № 012010011 підписи від імені ОСОБА_1 в заявах на видачу готівки від 20 грудня
2007 року № 01 виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису цієї особи.
Відповідно до висновку комісійної судової-почеркознавчої експертизи від 29 грудня 2017 року № 17-1419, проведеної у цивільній справі № 522/1425/15-ц, підписи від імені ОСОБА_1 у двох примірниках заяви на видачу готівки від 20 грудня 2007 року № 01 на суму 30 000, 00 дол. США, розміщені праворуч від друкованих записів "Підписи: Отримувач", виконані не самою ОСОБА_1, а іншою особою (особами). Досліджені підписи від імені ОСОБА_1 у наданих на експертизу документах виконані з наслідуванням підпису (підписам) ОСОБА_1 .
Приморський районний суд м. Одеси у справі № 522/1425/15-ц встановив, що ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 30 000, 00 дол. США за кредитним договором від 19 грудня 2007 року № 69-01-975 не отримувала, зазначеними грошовими коштами заволоділа інша невстановлена особа.
Право, застосоване судом
Відповідно до частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).
У статті 1 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Оцінка доводів про невирішення апеляційним судом заяви про застосування до спірних відносин правил позовної давності
У касаційній скарзі ТОВ "Кредитні ініціативи" посилається на те, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову, не врахував та не надав оцінку заяві про застосування наслідків пропуску позовної давності.
Такі доводи заявника підтверджуються матеріалами справи, оскільки 08 липня 2020 року ТОВ "Кредитні ініціативи" подало до суду першої інстанції письмові пояснення на позовну заяву, в яких просило застосувати до позовних вимог наслідки спливу позовної давності, посилаючись на те, що перебіг позовної давності розпочався 19 грудня 2007 року, тобто з дня укладення оспорюваного договору іпотеки (а. с. 124-127).
Зазначена заява приєднана до матеріалів справи до постановлення рішення по суті за резолюцією головуючого у справі судді Приморського районного суду м. Одеси Донцова Д. Ю.
Верховний Суд України у постанові від 29 жовтня 2014 року
у справі № 6-152цс14, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зробив висновок про те, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Водночас правило частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
У постанові від 10 червня 2015 року у справі № 6-267цс15, на яку посилається заявник в касаційній скарзі, Верховний Суд України зазначив, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України). Частинами першою та п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), на яку також посилається заявник в касаційній скарзі, зроблено такі висновки: "У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 цього Кодексу). Тобто позовна давність установлює строки захисту цивільних прав. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України). Визначення початку перебігу позовної давності міститься в статті 261 ЦК України, відповідно до частини першої якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. […] Загальна позовна давність (строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав".
Подібні висновки викладені також і в інших постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, наведених ТОВ "Кредитні ініціативи" в касаційній скарзі.
У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для визнання договору іпотеки недійсним, втім не розглянув заяву відповідача про застосування позовної давності, подану до суду першої інстанції та приєднану цим судом до матеріалів справи до ухвалення рішення по суті спору, що суперечить правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, зазначених заявником в касаційній скарзі.
Наведене порушення норм права є безумовною підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції.
Оцінка правомірності та ефективності обраного позивачем способу захисту
У касаційній скарзі ТОВ "Кредитні ініціативи" посилається на те, що позивач обрала невірний спосіб захисту, а суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог та змінив предмет і підстави позову.
Верховний Суд врахував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, про те, що "Виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем".