Постанова
Іменем України
19жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 521/17203/20
провадження № 61-7484св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду
від 23 червня 2022 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П.,
Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання удаваними договору купівлі-продажу квартири, визнання квартири спільним майном подружжя, визнання недійсним акту приватизації, стягнення грошової компенсації за частку в спільному майні.
Позовну заяву мотивовано тим, що під час проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, 08 лютого 2001 року ними за спільні кошти була придбана квартира
АДРЕСА_1, однак покупцем формально зазначено батька ОСОБА_3 ОСОБА_4 задля можливості отримання від держави додаткового житла за пільгами державних службовців. 27 квітня 2001 року сторони зареєстрували шлюбні відносини, під час яких
ОСОБА_3 отримав за ордером на склад сім`ї з чотирьох осіб, у тому числі позивачів, квартиру АДРЕСА_2 . Однак, у подальшому на зазначену квартиру було видано повторний ордер із зазначенням особи на яку він видається - батька чоловіка, що привело до порушення прав позивачів, які були обмежені у праві участі у приватизації зазначеної квартири із отриманням права власності на відповідну частку. Тому, подальший продаж квартири батьком чоловіка 05 вересня 2012 року призвів до порушення їх прав на отримання грошової компенсації за належну їм частку у праві власності.
Посилаючись на викладене, позивачі просили: визнати удаваним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 08 лютого 2001 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6, як продавцями, та ОСОБА_4, як покупцем; визнати цю квартиру спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним акт приватизації квартири
АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_4 ; стягнути солідарно з відповідачів на користь позивачів грошову компенсацію 3/4 частин квартири АДРЕСА_2, як частину у спільному майні подружжя.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 липня 2021 рокуу складі судді Луняченка В. О. у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачами не доведено наявність обставин щодо удаваності договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Суд вважав, що недоведеність удаваності зазначеного договору купівлі-продажу квартири також є підставою і для відмови у задоволені позовних вимог про визнання квартири АДРЕСА_1 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3, оскільки зазначені вимоги є похідними від вимог про визнання договору купівлі продажу удаваним.
Суд першої інстанції також дійшов до висновку про недоведеність вимог позову про визнання недійсним акту приватизації квартири та стягнення грошової компенсації за частку проданої квартири, оскільки сторона позивачів не довела ані факт їх постійного проживання у квартирі АДРЕСА_2, ані факт реєстрації їх проживання у зазначеній квартирі на момент здійснення приватизації, також як і факт звернення позивачів до органів, які займаються приватизацією із заявою про використання свого права на приватизацію.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 червня 2022 рокурішення Київського районного суду м. Одеси від 19 липня 2021 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, в частині обґрунтування висновків щодо відмови у задоволенні вимог позову про визнання удаваним договору купівлі-продажу квартири, визнання квартири спільним майном подружжя, в редакції мотивувальної частини даної постанови. В решті рішення суду залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що заявляючи позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу квартира АДРЕСА_1 удаваним правочином, позивачі зазначили в якості відповідачів зазначили ОСОБА_3, ОСОБА_4 як покупця за цим договором, однак не просили залучити продавців зазначеної квартири ОСОБА_5, ОСОБА_6 . Суд першої інстанції не вирішив питання про залучення останніх до участі у справі в якості відповідачів. Суд зазначив, що вирішення справи без залучення до участі у справі належного відповідача є порушенням вимог цивільного процесуального законодавства, оскільки суд вирішує питання про права і обов`язки осіб, які не беруть участі у справі, тому у порушення принципів рівності сторін та змагальності позбавлені можливості користуватись своїми процесуальними справами. Отже, апеляційний суд вирішив відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу
від 08 лютого 2001 року удаваним з підстав неналежного суб`єктного складу, а також визнання зазначеної квартири спільним майном подружжя як похідної вимоги.
При цьому апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про недоведеність вимог позову про визнання недійсним акту приватизації квартири АДРЕСА_2 та стягнення грошової компенсації за частку проданої квартири.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що квартира
АДРЕСА_1 була придбана за спільні кошти сторін під час їх проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, однак покупцем за договором купівлі-продажу було зазначено батька відповідача
ОСОБА_4, що свідчить про удаваність правочину. Зазначає, що апеляційний суд не надав належної оцінки наданим позивачами доказам про протиправне позбавлення їх права на приватизацію квартири
АДРЕСА_2 . Крім того, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні її клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 23 червня 2022 року, та не задовольнив її прохання бути присутньою у судовому засіданні, чим позбавив її можливості брати участь у розгляді справи та надати докази на підтвердження позовних вимог.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 12 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 27 квітня 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2016 року.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 08 лютого 2001 року
ОСОБА_5 і ОСОБА_6 продали, а ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 березня 2008 року (справа № 2-3306/2008), яке набрало законної сили 31 березня
2008 року, задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 і
ОСОБА_6 та визнано дійсним вказаний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 08 лютого 2001 року на Одеській товарної біржі під № 26857 між ОСОБА_5, ОСОБА_6, як продавцями, та ОСОБА_4, як покупцем, а також визнано право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_4
19 квітня 2006 року Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради ОСОБА_3 як військовослужбовцю із сім`єю з 4 осіб:
ОСОБА_1 - дружина; ОСОБА_7 - син; ОСОБА_2 - син дружини, був виданий ордер на право зайняття жилого приміщення - квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки Ф-2 виписки з домової книги про склад сім`ї та прописки 28 квітня 2006 року у вказаній квартирі АДРЕСА_3 були зареєстровані ОСОБА_3 як основний наймач та члени сім`ї наймача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 .
За розпорядженням голови Малиновської районної адміністрації
від 17 вересня 2007 року за згоди позивачів на ОСОБА_4 відкрито особовий рахунок на займану ним житлову площу у квартирі
АДРЕСА_2 для укладення договору найму із зазначенням складу сім`ї з п`яти осіб: син ОСОБА_3, дружина сина ОСОБА_1 ; діти ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .
30 січня 2008 року ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та
ОСОБА_7 були виписані з квартири АДРЕСА_2, що не заперечується позивачами та підтверджується копією паспорту ОСОБА_1 (а. с. 17, т. 1).
У подальшому зазначена квартира АДРЕСА_3 була приватизована
ОСОБА_4 та продана ним 05 вересня 2012 року на підставі договору купівлі-продажу.
Даних про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертались до органу приватизації із заявами про приватизацію квартири АДРЕСА_2 матеріали справи не містять.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог про визнання правочину удаваним та визнання майна спільним майном подружжя
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Тлумачення змісту статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі
№ 200/8461/15-ц).
З урахуванням вказаного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.
У пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 09 листопада
2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.
Саме такі висновки зроблені Верховним Судом у ряді своїх постанов, зокрема у постановах: від 30 липня 2020 року в справі № 670/23/18, від 23 вересня 2020 року в справі № 175/1753/17, від 20 травня 2020 року в справі № 591/4618/16-ц, від 27 серпня 2020 року в справі № 371/986/16-ц. Така судова практика є незмінною.
Предметом спору у справі, що переглядається, є визнання удаваним договору купівлі-продажу спірної квартири 08 лютого 2001 року, укладеного між ОСОБА_5, ОСОБА_6 як продавцями та ОСОБА_4 як покупцем.
Пред`являючи позовні вимоги про визнання удаваним договору купівлі-продажу від 08 лютого 2001 року, позивачі відповідачем зазначили лише одну сторону оспорюваного правочину - покупця - ОСОБА_4 .
Клопотання про залучення до справи в якості співвідповідачів продавців квартири ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позивачі не заявляли, що свідчить про неналежний суб`єктний склад учасників справи, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Таким чином колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1,
ОСОБА_2 про визнання удаваним правочину у зв`язку із неналежним суб`єктним складом.
Також суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволення позовних вимог про визнання квартири, придбаної за договором від 08 лютого
2001 року, спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як похідної вимоги від вимог про визнання договору удаваним.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у позовній заяві посилаються на удаваність правочину від 08 лютого 2001 року з тих підстав, що покупцем квартири