ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 820/3681/18
адміністративне провадження № К/9901/27069/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №820/3681/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРФЕУС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 (суддя Білова О.В.), постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019 (головуючий суддя Спаскін О.А., судді: Чалий І.С., Присяжнюк О.В.) та додаткове рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 (головуючий суддя Спаскін О.А., судді: Чалий І.С., Присяжнюк О.В.),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРФЕУС" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2018 №00001561401, №№00001541401, №00001551401, №00001581401, №00001601401.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019, позов задоволено.
Додатковим рішенням Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРФЕУС" про відшкодування витрат на правову допомогу задоволено частково. Постановлено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРФЕУС" витрати на правничу допомогу в розмірі 4062,50грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі №820/3681/18.
Ухвалою суду від 24.10.2022 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 25.10.2022.
Податковий орган звернувся до суду з клопотанням про заміну сторони її правонаступником.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
З урахуванням положень статті 52 КАС України, суд вважає, що клопотання представника відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником підлягає задоволенню.
Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області, на підставі направлень від 27.02.2018 за №1530, 1531, 1532, 1533, 1534, 1535, 1536, 1536 та згідно плану-графіку проведення документальних планових перевірок і наказу №835 від 09.02.2018 у період з 28.02.2018 по 21.03.2018 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ОРФЕУС" (податковий номер 38001571) податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки №1099/20-40-14-01-08/38001571 від 28.03.2018.
Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивач подав заперечення від 02.04.2018.
За наслідками розгляду заперечень, контролюючим органом частково задоволено вимоги Товариства та викладено висновки акту перевірки №1099/20-40-14-01-08/38001571 від 28.03.2018 у такій редакції:
п.44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 504068грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 471368грн, за 2017 рік у сумі 32700 грн. (в т.ч. 1 кв. 2017 року - 6553 грн., 3 кв. 2017 року - 44002 грн, 4 кв. 2017 року - 17855 грн.);
п.44.1 ст. 44, п.292.1, п.292.3, п.292.5, п.292.11, п.292.13 ст. 292, п.п. 296.1.3 п.296.1 ст. 296 ПК України, в результаті чого заниженому суму єдиного податку до сплати у періоді, що перевірявся, на загальну суму 35506,90 грн, у тому числі за 2015 рік у сумі 22665,90 грн(3 кв 2015 року - 5669 грн., 4 кв. 2015 року - 16996,90 грн.), за 1 кв. 2016 року у сумі 12841 грн.
п.185.1 ст. 185 п.186.3 ст. 186, п.187.1, п.187.8 ст. 187, п.190.2 ст. 190 п.п. в), г) п.198.1, п.198.3, ст. 198, п.194.1 ст. 194, п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ до сплати всього на суму 1926084 грн., у тому числі за липень 2015 року - 213167 грн., січень 2016 року - 658207 грн., березень 2016 року - 339310 грн., липень 2016 року - 269241 грн., грудень 2016 року - 36927 грн., вересень 2017 року - 380136 грн., листопад 2017 року -29096 грн.,
п.201.10 ст. 201 ПК України несвоєчасно зареєстровані податкові накладні на суму ПДВ 56993 грн., не виписані та не зареєстровані податкові накладні за 2015 року на суму ПДВ 637442 грн., за 2016 рік на суму ПДВ 1096729 грн., за 2017 рік на суму ПДВ 451601 грн.
п.103.2, п.103.5, п.п. 141.4.1, п.141.4.2 п.141.4 ст. 141 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів нерезидента на загальну суму 48936 грн., в т.ч. за 2016 рік - 26297 грн., за 2017 року - 22639 грн. (а саме: 4 квартал 2017 року - 22639 грн.)
п.103.9 ст. 103 ПК України, ТОВ "Орфеус" не було надано до органів ДФС звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів за 2016 рік, а також надано звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів за 2017 рік із недостовірними даними.
п.164.2.17 (г) п.162.2 ст. 164 ПК України у липні 2017 року не утримано ПДФО з додаткового блага наданого нерезиденту ОСОБА_1 згідно п.1 ст. 167 розділу IV ПК України, донараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 9044,34 грн.
На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення, зокрема:
№00001561401 від 19.04.2018, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2407605,00 грн, з них 1926084,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 481521,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 228);
№00001541401 від 19.04.2018, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 630085,00 грн, з них 504068,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 126017,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с. 226);
№00001551401 від 19.04.2018, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб на загальну суму 44383,63 грн, з яких 35506,90 грн - за податковими зобов`язаннями та 8876,73 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 227);
№00001581401 від 19.04.2018, до платника податків застосовано штраф у розмірі 136462,50 грн за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування на загальну суму ПДВ 272925,00 грн.(т.1, а.с. 229)
№00001601401 від 19.04.2018 з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 61170,00 грн, з яких 48936,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 12234 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 231).
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулося до суду з позовом про їх скасування.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення №00001561401 від 19.04.2018 в частині основного платежу на суму 1924701,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 481175,00грн.
Визнано протиправним та скасовано податкові-повідомлення рішення від 19.04.2018 № 00001541401, № 00001551401, № 00001581401.
У задоволенні позовних вимог про скасування податкового-повідомлення рішення №00001561401 від 19.04.2018 в частині основного платежу на суму 1383,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 346,00грн та про скасування податкового-повідомлення рішення № 00001601401 від 19.04.2018 відмовлено.
Позивач звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №820/3681/18, оскільки судом не було вирішено питання про розподіл витрат на правничу допомогу. Представник позивача вказав, що сума витрат у розмірі 33750,00грн є обґрунтованою і співмірною.
Додатковим рішенням апеляційного суду заяву Товариства про відшкодування витрат на правову допомогу задоволено частково. Постановлено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРФЕУС" витрати на правничу допомогу в розмірі 4062,50грн.
Податковий орган оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанції, додаткове рішення апеляційного суду у касаційному порядку.
В обґрунтування касаційної скарги податковий орган, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги збігаються з доводами заперечення на позов та апеляційної скарги. Крім того, відповідач вказує, що судами не надана належна оцінка доказам у справі, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Задовольняючи позовні вимоги суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість встановлених податковим органом за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про нарахування позивачу суми грошового зобов`язання, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Також, податковий орган стверджує про недоведеність представником позивача витрат на правничу допомогу та значному перебільшенні витрат винагороди за виконану роботу.
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, з якого слідує, що Товариство вважає доводи податкового органу необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити. Крім того, представник позивача вказав про необхідність вирішити питання розподілу витрат на правничу допомогу в розмірі 20000грн, витрачену на послуги адвоката, шляхом покладення витрат у повному обсязі на відповідача.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили з їх обґрунтованості та недоведеності відповідачем в ході судового розгляду справи правомірності прийнятих рішень.
У цій справі підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №00001541401 від 19.04.2018 слугувало встановлення податковим органом порушення позивачем положень п.44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134, п.138.1, п.138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 504068грн.
Контролюючий орган прийшов до висновку, що суми, сплачені на рахунок ТОВ "Універсал Тревел Бутік" та ПАТ "Готель Мир" за громадянина КНР Китайської Народної Республіки ОСОБА_1, не можуть вважатися витратами у розумінні Положення (стандарт) бухгалтерського обліку та ст. 134 ПК України, а тому позивачем завищено витрати на суму 40729,00грн, у зв`язку із чим занижено об`єкт оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2017 на суму 40729,00грн.
Як вважав відповідач, ТОВ "Орфеус" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту сума ПДВ у розмірі 473грн за проживання громадянином ОСОБА_1 у готелі "МИР", по акту надання послуг від 27.07.2017 на загальну суму 2860,00 грн в т.ч. ПДВ 473 грн, чим завищено податковий кредит на суму 473 грн, в т.ч. у липні 2017р. - 473 грн
Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Орфеус" з метою підготовки та введення в експлуатацію ткацьких верстатів FH150 було запрошено громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 у період з 23.07.2017 по 27.07.2017 до України. Позивач у запрошенні гарантував компенсацію усіх транспортних витрат, а також витрат щодо проживання ОСОБА_1 у ПАТ "Готель МИР", харчування та медичного обслуговування.
На підставі виставлених рахунків від ТОВ "Універсальний Тревел Бутік" від 07.07.2017 на 32040,00грн та від 11.07.2017 на суму 6302,00грн ТОВ "Орфеус" оплатило послуги щодо пошуку та викупу авіаквитків за вказаними рахунками у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №395 від 07.07.2017 та №396 від 12.07.2017.
Крім того, ПАТ "Готель Мир" також виставило рахунок позивачу за проживання та харчування громадянина КНР ОСОБА_1 у період з 23.07.2017 по 27.07.2017. Загальна сума рахунку складає 2860,00 грн.
Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
З положень вказаної статті чітко вбачається, що фінансований результат, а фактично співвідношення між доходом та витратами визначається на підставі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Поряд з цим, стандарти бухгалтерського обліку передбачають випадки, коли не можливо зв`язати певні витрати з очікуваним або отриманим доходом, а тому такі витрати мають відображатися у складі витрат звітного періоду, оскільки вони пов`язані з веденням господарської діяльності позивача.
Матеріали справи свідчать, що у березні 2017 року ТОВ "Орфеус" були придбано необоротні активи, а саме - ткацькі верстати FH150. Даний факт досліджувався контролюючим органом і не заперечувався останнім. Дані ткацькі верстати у жовтні 2017 року були введенні в експлуатацію і у грудні місяці передані в оренду іншому підприємству. Вказані обставини підтверджують, що витрати, пов`язані з оплатою витрат на перебування в Україні громадянина КНР ОСОБА_1, пов`язані з господарською діяльністю підприємства, а саме налагодження роботи необоротних активів, які у подальшому здані в оренду і підприємство отримує економічну вигоду. Дані витрати були понесені у безготівковій формі, а тому дані операції призвели до реального зменшення активів підприємства (коштів).
З огляду на зазначене, згадані витрати були правомірно включенні до складу витрат за ІІІ квартал 2017 року відповідно до приписів п.7 П(С)БО 16, як такі, що пов`язані з його господарською діяльністю.
Відповідно до п. п.п. в), г) п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Таким чином, з огляду на те, що в ході судового розгляду справи було встановлено, що витрати на проживання громадянина КНР ОСОБА_1 у період з 23.07.2017 по 27.07.2017 були правомірно включенні до складу витрат за ІІІ квартал 2017 року та, відповідно, пов`язані з господарською діяльністю позивача, позивач мав право віднести сплачену у складі вартості таких послуг суму ПДВ до складу податкового кредиту за відповідний період.
Також, контролюючим органом під час дослідження амортизаційних нарахувань за 4 квартал виявлено порушення П(С)БО 7 та ст. 134 ПК України, а саме встановлено невірний строк проведення амортизаційних нарахувань, що призвело до завищення витрат і, як наслідок, зменшення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2017 року на 24699 грн.
ТОВ "Орфеус" протягом 2017 року придбавав необоротні активи, а саме: промисловий принтер (договір від 07.06.2017 з ТОВ "ЄВРОДЖЕТ"); ткацькі верстати - 5 штук (Договір з Pixus HK CO Limited, інвойс UAOR038); холодильний агрегат (ЧИЛЛЕР) (договір від 17.08.2017 з ТОВ "Компанія Холод"); установку компресора ЭПКУ (договір з ПАТ "Глухівський завод "Електропанель"); верстат для намотування швейної нитки на бабини - 2 одиниці; парогенератор твердопаливний (договір з ТОВ "НПП Енерготек").
Вказане вище майно на підставі договору від 20.03.2017 було передано на відповідальне зберігання ТОВ "СПЕЦРІА", що підтверджується відповідними актами приймання-передачі. (т. 5 а.с.85-92)
На підставі наказу директора ТОВ "Орфеус" від 30.10.2017 майно було введено в експлуатацію з 30.10.2017 та 31.10.2017 відповідно, що підтверджується Актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів за формою №ОЗ-1.
Вказане майно було передано в оренду ТОВ "СПЕЦРІА" на підставі договору від 01.11.2017.
Позивач використовував прямолінійний метод нарахування амортизації у відповідності до п.26 П(С)БО 7.
Позивачем нараховувалася амортизація на необоротні активи, починаючи з наступного місяця після введення в експлуатацію, а саме з листопада-грудня 2017 року (введено в експлуатацію у жовтні 2017 року), а для компресора ЭПКУ та Холодильний агрегат ЧИЛЛЕР з грудня 2017 року (введено в експлуатацію у листопаді 2017 року). Отже, нарахування амортизації відповідає вимогам П(С)БО 7.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що майно позивача фізично не переміщувалося протягом часу введення в експлуатацію, продовжувало знаходитися у приміщенні ТОВ "СПЕЦРІА", де перебувало на відповідальному зберіганні, а можливість його введення в експлуатацію відповідно до П(С)БО 7 залежить від фактичної придатності для використання, доказів відсутності якої на момент введення в експлуатацію під час перевірки не було встановлено. Отже висновки Акту перевірки в частині завищення амортизаційних нарахувань є необґрунтованими.
На підставі викладеного, позивачем правомірно було визначено амортизаційні нарахування у сумі 24699грн за листопад, грудень 2017 року на перелічені необоротні активи та відображено у податковій звітності за 4 квартал 2017 року, в зв`язку з чим висновок про заниження об`єкту оподаткування податку на прибуток у сумі 24669грн є необґрунтованим.
Крім іншого, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що по взаємовідносинам Позивача з ТОВ "Фірма "Даниленко і партнери" порушено П(С)БО 16, у зв`язку із чим завищено витрати за 4 квартал 2017 року у сумі 78000,00 грн, що призвело до заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2017 року на суму 78000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2017 між ТОВ "Орфеус" та ТОВ "Фірма "Даниленко і партнери" укладено Договір, за умовами якого останній приймає на себе зобов`язання по: - виконанню робіт з розробки та складання Звіту про контрольовані операції за 2016 рік з додатками на підставі інформаційних відомостей Замовника; - наданню висновку експерта (незалежного аудитора) щодо обґрунтування відповідності ціноутворення принципу "витягнутої руки" у 2016 році за операціями придбання товарів у нерезидентів, що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у п.п.39.2.1.2 ПК України. Загальна вартість послуг складає 78000,00 грн. Розрахунки між сторонами провадяться безготівковим рахунком в наступному порядку: 50% вартості послуг сплачується протягом 2-х днів від дати підписання договору, а інші 50% вартості послуг у термін 2-х календарних днів від дати підписання акту виконаних робіт.
На виконання умов Договору позивач 30.08.2017 сплатив на користь ТОВ "Фірма "Даниленко і партнери" платіж на суму 39000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №447 від 30.08.2017.
16.10.2017 між сторонами був підписаний акт приймання-здачі виконаних робіт за договором від 29.08.2017 та отримано відповідний висновок експерта (т. 5 а.с. 122, 130-205) та на підставі даного акту 30.10.2017 позивач сплатив виконавцю другу частину вартості наданих послуг - 39000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №543 від 20.10.2017.
За результатами наданих ТОВ "Фірма "Даниленко і партнери" послуг, позивач подав 02.10.2017 до контролюючого органу Звіт про контрольовані операції за 2016 рік, що підтверджується квитанцією №2.
Позивачем суми, витрачені на оплату послуг аудиторської фірми, були віднесені до адміністративних витрат, що у свою чергу є загальногосподарськими.
Відповідно до п. 18 П(С)БО 16 до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, але не виключно, винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо).
Витрати, які були понесенні Позивачем за надані послуги ТОВ "Фірма "Даниленко і партнери", були необхідними для складання звіту та перевірки правильності формування ціноутворення про зовнішньоекономічній діяльності, а тому такі витрати відносяться до загальногосподарських витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, у зв`язку із чим у діях ТОВ "Орфеус" відсутні порушення положень П(С)БО 16.
Разом з цим, висновки Акту перевірки свідчать, що відповідач вважав необхідним амортизувати вказані витрат, як вартість нематеріального активу.
Відповідно до приписів п.п. 4,6 П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований. Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання, пов`язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.
Відповідачем не доведено, яким чином придбані позивачем результати послуг з підготовки звіту та експертного висновку можуть бути підставою для одержання майбутніх економічних вигод, отже, не підтверджено відповідність придбаних результатів послуг до ознак нематеріального активу.
На підставі викладеного можна дійти висновку, що позивачем правомірно сформовано загальногосподарські витрати по взаємовідносинам з ТОВ "Фірма "Даниленко і партнери", у зв`язку із чим зменшено об`єкт оподаткування податком на прибуток на суму 78000,00грн у 4 кварталі 2017 року.
Як свідчать матеріали справи, контролюючий орган під час перевірки прийшов до висновку про відсутність у позивача документів, які підтверджують необхідність витрат на проведення гарантійних та сервісних робіт, що призвело до заниження об`єкту оподаткування за 3, 4 квартал 2017 року на загальну суму 338264,00грн.
Позивач є імпортером продукції Pixus на територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту №UA03 від 03.06.2015 укладеного з PIXUS HK CO Limited, за яким продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в номенклатурі, кількості, строк та за ціною зазначених в інвойсах.
Після імпортування товару на митну територію України, ТОВ "Орфеус" здійснює оптову торгівлю придбаних у PIXUS HK CO Limited ТМЦ.
З метою забезпечення гарантійного ремонту реалізованого товару, між Позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір №001/2017 від 01.07.2017, за яким останній зобов`язується за вимогою замовника виконувати гарантійне та сервісне обслуговування товарів - торгової марки PIXUS, JEKA, NRG. (т. 6 а.с. 1-4)
На виконання умов даного договору між сторонами складалися щомісячні акти наданих послуг №NF062017 від 03.07.2017, №NF072017 від 03.07.2017, №NF082017 від 31.08.2017, №NF092017 від 30.09.2017, №NF092017/1 від 30.09.2017, №NF102017 від 31.10.2017, №NF112017 від 30.11.2017, №NF122017 від 31.12.2017. (т. 6 а.с. 12-62)
Усі акти наданих послуг були оплачені у повному обсязі і відповідно до П(С)БО 16 було віднесено до витрат на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування, що у свою чергу, відносяться до витрат, пов`язаних з операційною діяльністю підприємства (п.17,19 П (С)БО 16).
Суд апеляційної інстанції розглянув твердження контролюючого органу про наявність у п.2.6 Договору від 03.06.2015 положень про гарантії виробника та наполягання на необхідності користування останньою.
Положеннями ст.1 Закону України "Про охорону прав споживачів" передбачено, що для цілей даного закону під терміном "виробник" слід розуміти - суб`єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім`я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб`єкта господарювання; або імпортує товар.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що виробником у розумінні Закону України "Про охорону прав споживачів" є не лише безпосередній виробник товару, але й імпортер такого товару.
Згідно з положеннями ст.7 Закону України "Про охорону прав споживачів" виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.
Позивач є імпортером продукції торгової марки - PIXUS, JEKA, NRG, а тому обов`язок гарантійне обслуговування на території України лежить саме на ньому.
Судами вказано, що як вбачається з додатків до актів виконаних робіт, підписаних між позивачем та ФОП ОСОБА_2 (т.6, а.с.13-16, 20-24, 28-30,34-37, 41, 43-47, 51-54, 58-60), вони містять перелік виробів торгової марки - PIXUS, JEKA, NRG, які передавалися для здійснення гарантійних ремонтів, з зазначенням їх серійних номерів. Також з листа від 26.03.2018 від PIXUS HK CO Limited (т.5, а.с.219-223) вбачається, що поставлена за договором з позивачем техніка відповідає тим серійним номерам, щодо яких здійснювався гарантійний ремонт.
Щодо тверджень контролюючого органу про наявність у штаті позивача "менеджера по організації сервісного обслуговування аудіо і відео апаратури" ОСОБА_3 судова колегія зазначила, що відповідно до наявних документів і пояснень до обов`язків менеджера входить не проведення безпосереднього гарантійного ремонту техніки чи її сервісного обслуговування, а адміністрування сервісного обслуговування на території України.
Враховуючи викладене, суди вважали необґрунтованими висновки контролюючого органу та правомірність формування витрат на гарантійні ремонти і гарантійне обслуговування згідно із положеннями П(С)БО 16 та відповідного формування платником податку об`єкта оподаткування у 3, 4 кварталах 2017 року.
Матеріали справи також свідчать, що контролюючим органом в Акті перевірки було встановлено, що на кінець періоду, коли Позивач був платником єдиного податку третьої групи (1 квартал 2016 року), в нього, станом на 01.04.2016, обліковувалася дебіторська заборгованість з контрагентами.
Після переходу на загальну систему оподаткування (з 01.04.2016) контрагенти розрахувалися з позивачем на загальну суму 2618712,00грн. Дане погашення дебіторської заборгованості відбулося у квітні-травні 2016 року. Вказані обставини не заперечувалися сторонами при розгляді справи.
У зв`язку із тим, що платником податків до декларації з податку на прибуток за 2016 рік не було включено до складу доходу грошові кошти, отримані від вказаних контрагентів на погашення заборгованості, що виникла станом на 01.04.2016 (тобто в період перебування на спрощеній системі оподаткування), контролюючий орган прийшов до висновку про заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на суму 2618712 грн та завищення фінансових різниць, що збільшують об`єкт оподаткування податком на прибуток за 2017 рік, на суму 300000,00 грн.
Судами з`ясовано, що дебіторська заборгованість по взаємовідносинам із контрагентами ТОВ "Десса Плюс", ТОВ "Дісі Лінк", ТОВ "Приватінвест", ТОВ "Розетка УА", ТОВ "СВП Плюс", ТОВ "Техніка для бізнесу", ТОВ "Смарт мобайл", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 виникла у період перебування позивача на спрощеній системі оподаткування. Під час перебування на спрощеній системі оподаткування 3-ї групи обов`язку зазначення суми дебіторської заборгованості у податковій звітності не було.
Разом з тим, згідно бухгалтерського обліку подібна заборгованість виникла саме у період до 01.04.2016, коли відбувалося відвантаження товару і фактично Позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, а тому усі суми погашення не можуть включатися до доходу у періоді в йому такі кошти сплачувалися.
Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (пункт 5 П(С)БО №15).
Отже, дохід від продажу товарів (робіт, послуг) згідно з нормами бухгалтерського обліку визнається доходом того періоду, в якому фактично відвантажено товари.
Тобто, до складу доходів в декларації з податку на прибуток за звітний період з 01.04.2016 по 31.12.2016 не включаються суми погашення дебіторської заборгованості, яка виникла під час перебування платника на спрощеній системі оподаткування, так як згідно норм П(С)БО 15 отримання грошових коштів за відвантажені товари не відповідає критеріям визнання доходу.
Як вбачається зі змісту акту перевірки та пояснень представників відповідача, контролюючим органом збільшено суму доходів позивача за 2016 рік на суму погашення дебіторської заборгованості, при цьому сума витрат, пов`язаних з отриманням вказаних доходів, жодним чином не врахована у визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток приватних підприємств за 2016 рік. Отже, за висновком податкового органу, позивач має виключно обов`язок відображення доходів у розмірі погашеної дебіторської заборгованості, не отримавши при цьому права на формування витрат, пов`язаних з отриманням таких доходів, що суперечить порядку визнання витрат згідно п.7 П(С)БО 16 "Витрати" та, відповідно, пункту 44.2 статті 44 ПКУ.