ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 520/4045/2020
адміністративне провадження № К/9901/35589/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року (колегія суддів: Спаскін О.А., Русанова В.Б., П`янова Я.В.) у справі №520/4045/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення від 19 листопада 2019 року №0000913305, №0000923305, №0000933305.
В обґрунтування позову зазначила, що спірні податкові повідомлення - рішення є незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач неправомірно завищив суми податкових зобов`язань, так як при нарахуванні сум податків, які належать сплаті не було враховано курсової різниці у зв`язку із знеціненням національної валюти, яка не є обєктом оподаткування.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прощений (анульований) кредитором борг згідно іпотечного договору є додатковим благом та підлягає включенню платником податків до свого загального оподатковуваного доходу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року скасовано та позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19 листопада 2019 року №0000913305, №0000923305, №0000933305.
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, відзначив, що відповідач неправомірно завищив суми податкових зобов`язань, оскільки при нарахуванні сум податків, які належать сплаті, не було враховано курсової різниці у зв`язку із знеціненням національної валюти.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись, зокрема, на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №826/12872/17, просив скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт №223/20-40-33-05-07/ 2679819268 від 4 жовтня 2019 року, у висновках якого встановлено порушення:
- пп.49.18.5 п.49.18 статті 49, абз. "в" п.176.1 статті 176, п.179.1 статті 179 Податкового кодексу України не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік;
- абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 статті 164, пп.168.1.3 п.168.1 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 у сумі 283951,38 грн;
- п.16-1 розділу ХХ ПК України - заниження військового збору за 2015 рік у сумі 21342,03 грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 19 листопада 2019 року:
- №0000913305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 354939,23 грн, в т.ч. за податковим зобов`язаннями 283951,38 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 70987,85 грн;
- №0000933305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 26077,54 грн, в т.ч. за податковим зобов`язаннями 21342,03 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 5335,51 грн;
- №0000923305, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 170,00 грн.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Згідно пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
За змістом пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Підпунктами 14.1.47, 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.