ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 520/1815/19
адміністративне провадження № К/9901/26025/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року (головуючий суддя: Шляхова О.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року (головуючий суддя: Макаренко Я.М., судді: Лях О.П., Рєзнікова С.С.) у справі № 520/1815/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування постанов,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
25 лютого 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Квартал" (далі також позивач або ТОВ "Квартал") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпрапці у Харківській області (далі також відповідач або ГУ Держпраці у Харківській області), в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК3878/289/АВ/П/ТД-ФС від 08 лютого 2019 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Квартал" штрафу у розмірі 250 380,00 грн;
визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК3878/289/АВ/П/МГ-ФС від 08 лютого 2019 року про накладення штрафу у розмірі 751140 грн;
визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК3878/289/АВ/П/ІП-ФС від 08 лютого 2019 року про накладення штрафу у розмірі 4173 грн;
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, позов задоволено.
09 вересня 2019 року відповідач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року і відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
09 грудня 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді у відставку, за результатами автоматизованого розподілу визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспекторами праці Головного управління Держпраці у Харківській області на підставі наказу №01.01-07/2098 від 17 грудня 2018 року та направлення №01.01-94/02.03/3882 від 17 грудня 2018 року здійснено захід державного контролю у формі інспекційного відвідування ТОВ "Квартал" на предмет додержання законодавства про працю, в тому числі фактичного допуску працівників до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, в порядку, встановленому КМУ. За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування № ХК3878/289/АВ від 08 січня 2019 року (далі акт від 08 січня 2019 року).
За змістом зазначеного акту інспекційного відвідування встановлено такі порушення:
частина 3 статті 24 КЗпП України, яке полягало в тому, що 2 (два) працівника: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
стаття 96 КЗпП України, частини 4 статті 6 Закону України "Про оплату праці", яке полягає у несформуванні тарифної сітки (схеми посадових окладів) на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів), тобто тарифна система оплати праці при розподілі робіт використовується без урахування складності роботи;
стаття 30, 33 Закону України "Про оплату праці", яке полягає у незабезпеченні позивачем достовірного обліку виконуваної працівниками роботи - не надано табелів обліку робочого часу;
частина 6 статті 95 КЗпП України, частина 4 статті 6, стаття З0, 33 Закону України "Про оплату праці", яке полягає у непроведенні індексації заробітної плати.
Не погодившись із висновками акту, позивач подав до Головного управління Держпраці у Харківській області зауваження на акт інспекційного відвідування, в якому з висновками, викладеними у ньому не погодився, оскільки вважає їх неправомірними та такими, що зроблені з порушенням вимог діючого законодавства.
У зв`язку із виявленими порушеннями законодавства про працю заступником начальника Головного управління Держпраці у Харківській області 08 січня 2019 року прийняті постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами:
№ ХК3878/289/АВ/П/ТД-ФС від 08 лютого 2019 року про накладення штрафу у розмірі 250 380,00 грн;
№ ХК3878/289/АВ/П/МГ-ФС від 08 лютого 2019 року про накладення штрафу у розмірі 751 140,00 грн;
№ ХК3878/289/АВ/П/ІП-ФС від 08 лютого 2019 року про накладення штрафу у розмірі 4173,00 грн.
Не погодившись з вказаними постановами, позивач звернувся до суду за їх оскарженням.
IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підприємство не використовувало найману працю двох осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . За твердженням позивача, в ході проведення інспекційного відвідування ТОВ "Квартал" не надано жодних документів, що підтверджують факт трудових відносин із зазначеними громадянами, у зв`язку з чим позивач вважає незаконним притягнення до відповідальності та накладення штрафу постановою № ХК3878/289/АВ/П/ТД-ФС від 08 лютого 2019 року у розмірі 250 380,00 грн.
Позивач також заперечував проти позиції ГУ Держпраці в Харківській області, викладеній у постанові про накладення штрафу № ХК3878/289/АВ/П/МГ-ФС від 08 лютого 2019 року у розмірі 751 140,00 грн, вважав, що висновки перевірки про порушення позивачем норм КЗпП України та Закону України "Про оплату праці", на підставі яких складено спірна постанова, не відповідають дійсності та спростовуються відповідними документами.
Стосовно незгоди із постановою № ХК3878/289/АВ/П/ІП-ФС від 08 лютого 2019 року про накладення штрафу на ТОВ "Квартал" у розмірі 4 173,00 грн, позивач в обґрунтування своїх доводів зазначив, що підприємство у даному випадку не порушувало вимог частини 4 статті 96 КЗпП України, частини 4 статті 6 та частини 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці", оскільки система оплати праці на підприємстві ТОВ "Квартал" врегульована наданими через канцелярію ГУ Держпраці у Харківській області положенням про систему та умови оплати праці працівників, а також табелями обліку робочого часу.
В свою чергу відповідач у відзиві на позов зазначив, що в ході інспекційного відвідування виявлено працівників, яких фактично допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Також в порушення вимог статті 95 КЗпП, статті 33 Закону України "Про оплату праці", при наявності підстав адміністрація ТОВ "Квартал" не нарахувала та не виплатила індексацію заробітної плати 18 працівникам підприємства в листопаді 2018 року. Стосовно порушення підприємством частини 4 статті 96 КЗпП України, частини 4 статті 6 та частини 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці" відповідач вказує, що тарифна система оплати праці при розподілі робіт використовується без урахування складності роботи, а працівників незалежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Зазначає також що адміністрацією ТОВ "Квартал" не надано жодних документів, що підтверджують ведення табелів обліку робочого часу працівників.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач жодних належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного допуску позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до роботи без оформлення трудового договору до матеріалів справи не надав. За позицією судів попередніх інстанцій, відповідач у ході розгляду справи не довів, що приймаючи постанову він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також суди з покликанням на приписи частини першої статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" зазначили, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Судами встановлено, що поріг 103% перевищено у вересні 2018 року, а тому з січня 2018 року по вересень 2018 року у позивача відсутній був обов`язок щодо проведення індексації заробітної плати. Водночас у жовтні 2018 року на підприємстві відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), що підтверджується Положенням про систему та умови оплати праці працівників на 2018 року з додатками у вигляді розмірів посадових окладів, постійно-діючих доплат (надбавок) до посадового окладу співробітників з 01 жовтня 2018 року. Отже, сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), тобто у жовтні 2018 року не нараховується, оскільки розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Поріг індексації за листопад 2018 року -101,4%; за грудень 2018 року - 1,014 х 1,008 х 100 = 102,2%. Враховуючи, що поріг 103% у листопаді 2018 року не перевищено, отже в листопаді 2018 року у позивача не виникло обов`язку на проведення індексації заробітної плати.
Водночас суди установили, що Положення про систему та умови оплати праці працівників містить в своїх додатках складові частини заробітної плати: основну заробітну плату - посадові оклади або тарифну ставку, та додаткову заробітну плату - доплати та надбавки, а також тарифні коефіцієнти з урахуванням складності роботи та кваліфікації працівників. У 2018 році на підприємстві позивача велися табеля обліку робочого часу, які були надані позивачем відповідачу в ході розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю позивачем разом з клопотанням про відкладення розгляду справи.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ
В касаційній скарзі скаржник зазначив, що на момент інспекційного відвідування позивач не надав жодних доказів на підтвердження існування офіційних трудових відносин між ТОВ "Квартал" та гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_4 .
Стверджує, що Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою КМУ від 26.04.2017 № 295 (далі Порядок № 295) передбачено право осіб надати інспектору праці такі пояснення, зазначивши лише ті данні та обставини, які особа вважає за необхідне.
Щодо порушення об`єктом відвідування статті 95 КЗпП України та статті 33 Закону України "Про оплату праці" скаржник зазначає, що у листопаді 2018 року було наявне перевищення порогу індексації, коефіцієнт індексації склав 4.00, сума індексації склала 73,64 грн, проте у листопаді 2018 року індексація 18 працівникам не нарахована та не виплачена.
Скаржник акцентує увагу на тому, що Положення про систему та умови оплати праці працівників на 2018 рік з додатками у вигляді розмірів посадових окладів, постійно-діючих доплат (надбавок) до посадового окладу співробітників з 01 жовтня 2018 року під час проведення інспекційного відвідування не надавалось, а було надано лише в якості додатків до адміністративного позову.
Також скаржник наполягає на тому, що тарифна система оплати праці при розподілі робіт використовується підприємством без урахування складності роботи, а працівників не залежно від класифікації та за розрядами тарифної сітки.
У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що відповідач у ході розгляду справи не довів, що приймаючи оскаржувані рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги відповідача, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"; (далі - Закон № 460-IX)], колегія суддів зазначає таке.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож суди мали перевірити, чи прийняті оскаржувані рішення суб`єктом владних повноважень, зокрема, в межах повноважень, на законних підставах та з дотриманням встановленої процедури на засадах розумності, добросовісності та пропорційності.
Спірні правовідносини у цій справі урегульовані в першу чергу, Законом від 5 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" ( далі - Закон № 877-V), статтею 259 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України), а також Порядком № 295.
Згідно із статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.