ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 400/30/19
адміністративне провадження № К/9901/33187/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року (головуючий суддя: Фульга А.П.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року (головуючий суддя: Шевчук О.А., судді: Бойко А.В., Федусик А.Г.) у справі № 400/30/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправним висновку та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
03 січня 2019 року ОСОБА_1 (далі також позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі також відповідач або ГУ Держгеокадастру), у якому просила:
визнати протиправним висновок Головного Управління Держгеокадастру у Волинській області, як територіального органу Держгеокадастру, вибраного за принципом екстериторіальності, від 13 вересня 2018 року № 7627/82-18; зобов`язання територіального органу Держгеокадастру, вибраного за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру;
погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови приблизною площею 0,00773 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для надання в оренду, терміном на 5 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі ОСОБА_1 .
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, позов задоволено.
Визнано протиправним висновок Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (вул. Винниченка, 67, м. Луцьк, Волинська область, 43021, код ЄДРПОУ 39767861) від 13 вересня 2018 року № 7627/82-18 про розгляд землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (вул. Винниченка, 67, м. Луцьк, Волинська область, 43021, код ЄДРПОУ 39767861) погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови площею 0,00773 га., розташованої за адресою АДРЕСА_1 для надання в оренду, терміном на 5 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2, ідентифікацій код НОМЕР_1 ).
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
31 січня 2020 року від позивачки надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому вона просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
17 червня 2020 року позивачкою на адресу Верховного Суду подано клопотання про долучення документів, у якому зазначено, що на виконання судового рішення у цій справі, територіальний орган Держгеокадастру, вибраний за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру надав висновок про погодження проекту землеустрою від 10 січня 2020 року № 587/82-20. Земельну ділянку площею 0,0077 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано в Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 4810200000:10:014:0040.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку звільнення судді ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у відставку, за результатами автоматизованого розподілу визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
Позивачка вважає, що висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ГУ Держгеокадастру Волинської області № 7267/82-18 від 13 вересня 2018 року, є неправомірним та таким, що суперечить вимогам закону, порушує її право на отримання у користування земельної ділянки комунальної власності. Наголосила, що умови, за яких орган відмовляє у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. За відсутності умов, визначних Законом, відповідач повинен надати дозвіл. Повноваження відповідача та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Вважає, що за законом у відповідача відсутня альтернатива вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні відмовити, зазначивши, що позивачка у порушення статті 50 ЗУ "Про землеустрій", статті 134 Земельного кодексу України (далі також ЗК України) не надала правовстановлюючі документи на нерухоме майно, будівлю магазину, розташовану на даній земельній ділянці.
ІІI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням № 33 від 22 квітня 2016 року Вознесенська міська рада дозволила позивачці складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови приблизною площею 0,00773 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для надання в оренду, терміном на 5 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
В липні 2016 року позивачка виготовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0077 га із категорії земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для надання в оренду терміном на 5 років.
Проект землеустрою був поданий на погодження до територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки - відділ у Вознесенському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.
Розгляд та погодження проекту землеустрою здійснювався працівниками територіальних органів Держгеокадастру, обраними системою електронного документообігу Держгеокадастру за принципом випадковості.
9 листопада 2017 року висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 10645/82-17 ГУ Держгеокадастру Тернопільської області відмовлено у погодженні проекту землеустрою. Експертом зазначено про наявність суперечливих відомостей щодо земельних угідь та запропоновано доповнити проект землеустрою правовстановлюючими документами на нерухоме майно.
Позивач не оскаржила висновок від 9 листопада 2017 року № 10645/82-17 ГУ Держгеокадастру Тернопільської області та після першої відмови неодноразово зверталась із тотожними проектами без надання правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Так, 20 грудня 2017 року висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 10645/82-17 ГУ Держгеокадастру Львівської області відмовлено у погодженні проекту землеустрою та вказано, що не усунено зауваження, викладені у попередньому висновку.
13 лютого 2018 року висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 906/82-18 ГУ Держгеокадастру Закарпатської області відмовлено у погодженні проекту землеустрою та вказано на необхідність додати правовстановлюючі документи на нерухоме майно з метою встановлення дотримання вимог статей 120, 124, 134 ЗК України, про що зазначено у висновку № 8513/82-17 від 9 листопада 2017 року.
12 липня 2018 року висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 4451/82-18 ГУ Держгеокадастру Донецької області відмовлено у погодженні проекту землеустрою та вказано на необхідність виконати вимоги попередніх висновків - додати правовстановлюючі документи на нерухоме майно.
13 вересня 2018 року висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 7627/82-18 ГУ Держгеокадастру Волинської області відмовлено у погодженні проекту землеустрою та вказано, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає вимогам законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.
Так, у пункті 9 висновку "зауваження та пропозиції до проекту землеустрою" зазначено, що зауваження висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 12 липня 2018 року № 4451/82-18 виправлені не в повній мірі (не додані правовстановлюючі документи на нерухому майно (стаття 50 Закону України "Про землеустрій", стаття 134 ЗК України).
Вважаючи зазначений висновок від 13 вересня 2018 № 7267/82-18 протиправним, позивачка звернулася до суду.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, беручи до уваги, що об`єкт будівництва, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 не належить до об`єктів з середніми та значними наслідками, дійшли висновку, що відповідач у порушення статті 50 ЗУ "Про землеустрій" неправомірно відмовив у погодженні проекту землеустрою, посилаючись на відсутність правовстановлюючого документу на будівництво.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважав правильним висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивачки слугуватиме судове рішення про зобов`язання відповідача погодити проект землеустрою.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
В обґрунтування вимог касаційної скарги, скаржником зазначено, що без надання правовстановлюючих документів на нерухоме майно неможливо встановити дотримання позивачкою вимог статті 134 ЗК України. Стверджує, що технічний паспорт не є документом, що підтверджує речове право не нерухоме майно.
Скаржник акцентує увагу на тому, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 5 років фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 неодноразово подавався на погодження в порядку статті 186-1 ЗК України. Однак, як відповідно до попередніх висновків від 09 листопада 2017 року № 8513/82-17, від 20 грудня 2017 року № 10645/82-17, від 13 лютого 2018 року № 906/82-18, від 12 липня 2018 року № 4451/82-18, так і відповідно до оскаржуваного висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 13 вересня 2018 року № 7627/82-18 зауваження до проекту землеустрою виправлені не в повній мірі, а саме не додані правовстановлюючі документи на нерухоме майно відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій" та статті 134 ЗК України.
За позицією скаржника, оскільки зауваження, викладені в попередньому висновку про розгляд проекту землеустрою не виправлені, вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає вимогам законодавства у сфері землеустрою та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, а тому не погоджується, що відповідає вимогам статті 186-1 ЗК України.
Також зазначає, що відповідно до статті 186-1 ЗК України та Тимчасового порядку взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердженого постановою КМУ від 31.08.2016 № 580 (далі також Тимчасовий порядок № 580) експертом державної експертизи Котюком В.Є. видано висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 13 вересня 2018 року № 7627/82/16, який відповідає вимогам чинного законодавства. В свою чергу, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області як юридична особа не надавало оспорюваний висновок, а отже відсутні підстави для притягнення відповідача у даній справі до відповідальності.
У відзиві на касаційну скаргу, позивачка зазначає, що з 2007 року з відома та сприяння Вознесенської міської ради Миколаївської області нею було збудовано магазин. Проте з різних причин своєчасно не зданий в експлуатацію та, відповідно, правовстановлюючі документи не оформила. Саме з метою належного оформлення права на об`єкт нерухомого майна (прийняття в експлуатацію та отримання правовстановлюючого документу з реєстрацією прав власності) у відповідності до вимог чинного законодавства розпочала процедуру оформлення.
Водночас зазначає, що у процесі погодження проекту землеустрою неодноразово надавала пояснення про відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно, оскільки магазин не введено в експлуатацію, що унеможливлює оформлення права власності на нерухоме майно. В свою чергу, відсутність належного оформлення права користування земельною ділянкою унеможливлює визнання права власності на майно згідно з частиною 3 статті 376 ЦК України у судовому порядку та прийняття об`єкта в експлуатацію у відповідності з постановою КМУ "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" № 461 від 13 квітня 2011 року.
Стверджує, що саме з метою оформлення права власності на нерухоме майно-магазин у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" необхідне оформлення права користування земельною ділянкою, на якій воно розміщене.
Акцентує увагу на тому, що оскаржуваний висновок неможливо виконати, оскільки отримання правовстановлюючих документів без оформлення права користування земельною ділянкою є неможливим.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"; далі - Закон № 460-IX) Верховний Суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно із статтею 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 ЗК України).
Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки
- це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частина третя статті 124 ЗК України).
Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.