ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №640/10564/21
адміністративне провадження № К/9901/38038/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року (колегія у складі суддів Костюк Л.О., Бужак Н.П., Кобаль М.І.)
у справі № 640/10564/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.
І. СУТЬ СПОРУ
1. У цій справі розглядається питання щодо захисту права судді Верховного Суду України у відставці на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Суди попередніх інстанцій встановили, що з 14.12.2017 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) є суддею Верховного Суду України у відставці.
3. На підставі Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIIІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VII) розпочалася ліквідація Верховного Суду України.
4. 11.12.2017 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) було внесено запис про виконуючого обов`язки Голови Верховного Суду України Гуменюка В.І .
5. Відповідно до наказу Державної судової адміністрації України та Верховного Суду від 07.06.2019 № 560/90/ОД "Про деякі питання, пов`язані з ліквідацією судів" Соловйову Л.В. призначено головою ліквідаційної комісії Верховного Суду України.
6. 12.03.2021 ОСОБА_1 . Верховним Судом України було видано довідку № 83/0/21-21 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Довідку підписав виконуючий обов`язки голови Верховного Суду України Гуменюк В.І.
7. 15.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФ України в м. Києві, відповідач) із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки № 83/02/21-21 від 12.03.2021.
8. 29.03.2021 ГУ ПФ України в м. Києві листом № 2600-0309-8/53359 відмовило у перерахунку з тієї підстави, що належним представником Верховного Суду України як юридичної особи є лише голова ліквідаційної комісії Соловйова Л.В. або інша особа, яка діє за дорученням голови ліквідаційної комісії; довідка про суддівську винагороду підписана неуповноваженою особою.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ ПФ України в м. Києві.
10. У позові просив:
- визнати протиправною відмову перерахувати йому щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці, оформлену листом відповідача від 29.03.2021 № 2600-0309-8/53359;
- зобов`язати ГУ ПФ України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання за його заявою від 15.03.2021 відповідно до довідки Верховного Суду України від 12.03.2021 № 83/02/21-21 про суддівську винагороду, з урахуванням раніше виплачених сум.
11. ОСОБА_1 обґрунтовував позовні вимоги тим, що має право на перерахунок раніше призначеного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", рішень Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 (про неконституційність ліквідації Верховного Суду України) та від 11.03.2020 № 4-р/2020 (про неконституційність процедури зменшення кількісного складу суддів Верховного Суду).
В ЄДР відсутній запис за кодом 000019034 про припинення Верховного Суду України як органу державної влади - юридичної особи. З 11.12.2017 за відсутності Голови Верховного Суду України Гуменюк В.І виконує його обов`язки; він уповноважений діяти від імені Верховного Суду України як юридичної особи, зокрема, підписувати довідки.
Довідка від 12.03.2021 № 83/02/21-21 про розмір суддівської винагороди викладена на бланку Верховного Суду України, містить необхідні реквізити, складові суддівської винагороди, підставу видачі, підписана уповноваженою посадовою особою.
Соловйову Л.В. було призначено головою ліквідаційної комісії Верховного Суду України до того, як Конституційний Суд України у Рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII (зі змінами), щодо ліквідації Верховного Суду України.
З 18.02.2020 немає законних підстав для ліквідації Верховного Суду України. Наказ Державної судової адміністрації України та Верховного Суду від 07.06.2019 № 560/90/ОД не може впливати на повноваження Гуменюка В.Я. як керівника Верховного Суду України.
12. ГУ ПФ України в м. Києві заперечило проти позову. У відзиві повторило обґрунтування, викладене у листі від 29.03.2021 № 2600-0309-8/53359.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 24.05.2021 задовольнив позов.
14. Суд першої інстанцій виходив з того, що в.о. Голови Верховного Суду України Гуменюк В.І. є уповноваженою особою на видачу довідки про розмір суддівської винагороди; ця довідка відповідає формі, передбаченій у Додатку 1 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).
15. ГУ ПФ України в м. Києві оскаржило це судове рішення в апеляційному порядку.
16. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 23.09.2021 скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2021 та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.
17. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що належним представником юридичної особи, яка перебуває у процесі припинення, може бути лише голова ліквідаційної комісії або її член за дорученням голови цієї комісії.
Суд послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.03.2020 у справі № 826/16935/18, в якій вирішувалося питання про повноваження в.о. голови Верховного Суду України Гуменюка В.І. на представництво інтересів Верховного Суду України під час звернення до суду з позовом.
Окрім того, суд апеляційної інстанції врахував, що на момент вирішення цієї справи Верховна Рада України не прийняла відповідного закону для вирішення питання інституційного дуалізму функціонування одночасно Верховного Суду України та Верховного Суду. Своєю чергою, наказ Державної судової адміністрації України та Верховного Суду від 07.06.2019 № 590/90-ОД "Про деякі питання, пов`язані з ліквідацією судів", яким утворено ліквідаційну комісію з метою забезпечення виконання рішення щодо припинення (ліквідації) Верховного Суду України, не було скасовано.
Визнання положення п. 7 Розділу XII Закону № 1402-VIII щодо слів "та ліквідуються" щодо Верховного Суду України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), не обумовлює автоматично нелегітимність вказаного Наказу та не вплинуло на повноваження комісії з припинення Верховного Суду України як юридичної особи.
Посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 826/15959/18, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Соловйова Л.В. як голова ліквідаційної комісії Верховного Суду України не втратила право підпису та повноваження виступати в суді від імені Верховного Суду України, у зв`язку з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Також суд апеляційної інстанції відзначив, що за відомостями ЄДР особою, яка може вчиняти дії від імені Верховного Суду України, є голова комісії з припинення Соловйова Л.В . Натомість Гуменюк В.І. не має права представляти Верховний Суд України, незважаючи на те, що він зазначений в ЄДР як виконуючий обов`язки Голови Верховного Суду України - керівник.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. 20.10.2021 позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2021.
19. У касаційній скарзі ОСОБА_1 покликається на те, що суд апеляційної інстанції:
(а) не застосував закон, який підлягав застосуванню - ст. ст. 92, 104 ЦК України;
(б) не застосував нормативний акт, який підлягав застосуванню - п. 1 розділу II, п. 2 розділу III Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 20.03.2017 № 5-1) та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891 (Порядок № 3-1);
(в) неправильно застосував п. 7 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині визначення наслідків неконституційності його положень стосовно ліквідації Верховного Суду України саме стосовно правовідносин, які виникли в справі за позовом ОСОБА_1 (перерахунок розміру довічного утримання на підставі виданої Верховним Судом України довідки);
(г) неправильно витлумачив зміст Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 стосовно наслідків визнання неконституційними положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" стосовно ліквідації Верховного Суду України;
(ґ) не застосував релевантну практику Європейського суду з прав людини про порушення Відповідачем і державою Україна ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції - в частині невиконання державою Україна своїх позитивних обов`язків, що жодним чином не може ставитися у вину Позивачу як фізичній особі;
(д) не застосував ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 39 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у поєднанні з Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 і неправильно визначив посадову особу, що уповноважена підписувати та видавати суддям Верховного Суду України у відставці довідки про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді;
(е) застосував ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 (справа № 813/6286/15), від 06.02.2019 (справа № 462/2646/17), від 19.06.2019 (справа № 826/5806/17), від 17.06.2020 (справа № 826/10249/18), і помилково надав сили неспростованої презумпції запису в ЄДР стосовно продовження процедури ліквідації Верховного Суду України та наявності у Соловйової Л.В. повноважень голови ліквідаційної комісії Верховного Суду України;
(є) застосував пункт 7 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 без урахування правового висновку, наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 (справа № 265/6582/16-ц), унаслідок чого протиправно поклав на позивача увесь тягар негативних наслідків невиконання державою її позитивних обов`язків.
20. На думку скаржника, посилання апеляційного суду на правові висновки Верховного Суду у постанові від 30.03.2020 (справа № 826/16935/18) та у постанові від 24.06.2021 (справа №826/15959/18) є безпідставними, оскільки в зазначених справах Верховний Суд України був відповідачем і висновки Верховного Суду стосувалися виключно наявності чи відсутності у Соловйової Л.В. як голови ліквідаційної комісії Верховного Суду України повноважень на підписання процесуальних документів та їх подання до суду від імені Верховного Суду України, тобто правовідносин із судового представництва (ст. 55 КАС України), що є невід`ємним компонентом права на доступ до суду (ст. 6 Конвенції) і не може обмежуватися з формальних міркувань.
Натомість у цій справі, за позовом ОСОБА_1, відповідачем є не Верховний Суд України, а ГУ ПФУ у м. Києві. Більше того, і правовідносини не є подібними: у справі за позовом ОСОБА_1 йдеться про його право на перерахунок довічного утримання на підставі виданої Верховним Судом України довідки, а не про право Соловйової Л.В. чи Гуменюка В.І. представляти Верховний Суд України в суді та підписувати й подавати від імені Верховного Суду України процесуальні документи до суду. Отже, правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.03.2020 (справа № 826/16935/18) та від 24.06.2021 (справа №826/15959/18) у справі за позовом ОСОБА_1 застосуванню не підлягають.
Апеляційний суд хибно ототожнив правовідносини, пов`язані із представництвом юридичної особи (Верховного Суду України) в суді, зі спірними правовідносинами, які виникли в цій справі, - стосовно права Позивача на проведення перерахунку належного йому довічного грошового утримання на підставі виданої юридичною особою (Верховним Судом України) довідки. Це й призвело до ухвалення апеляційним судом протиправного рішення про відмову в задоволенні позову.
21. Позивач також звертає увагу на ознаки упередженості апеляційного суду при розгляді його справи, а саме вирішення справ за тотожними позовами інших суддів Верховного Суду України у відставці на користь суддів.
22. Крім того, позивач звертає увагу на те, що Пенсійний фонд України листом від 19.01.2021 № 2800-030102-9/7715, адресованим відповідачу, за результатами розгляду колективної скарги суддів Верхового Суду України у відставці повідомив, що для вирішення питання про перерахунок з 11.03.2021 щомісячного довічного грошового утримання суддям Верховного Суду України у відставці, які пред`являють довідки за підписом в.о. голови Верховного Суду України Гуменюка В.І., необхідно невідкладно здійснити перевірку справ одержувачів цієї виплати, для системного аналізу складових суддівської винагороди, що зазначені у довідках, наданих для перерахунку. Якщо складові суддівської винагороди, зазначені в довідці, відповідають документам справи одержувача щомісячного довічного грошового утримання, а зазначені в довідці розміри складових визначені з урахуванням матеріалів справи та положень чинного законодавства, то довідку необхідно враховувати під час здійснення перерахунку з підстав, визначених ч. 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII.
Відповідач не виконав цих вказівок і відмовив у перерахунку лише з мотивів підписання її в.о. голови суду Гуменюком В.І., хоча складові повною мірою відповідають документам справи позивача.
23. Верховний Суд ухвалою від 27.10.2021 відкрив касаційне провадження.
24. 06.12.2021 ГУ ПФ України в м. Києві подало відзив на касаційну скаргу, доводи якого збігаються з мотивами постанови суду апеляційної інстанції.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.
26. Спірні правовідносини виникли між позивачем - суддею Верховного Суду України у відставці і органом Пенсійного фонду України щодо перерахунку розміру щомісячного грошового утримання судді.
27. Відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
28. Отже, усі судді у відставці, зокрема, судді Верховного Суду України, яким призначено щомісячне довічне грошове утримання, мають право на його перерахунок у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді.
Право ОСОБА_1 на такий перерахунок у цій справі відповідач не заперечує. Однак спір виник щодо дотримання порядку реалізації цього права.
29. На підзаконному рівні конкретизовано механізм реалізації цього права. Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Порядку № 3-1 заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) … подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання. Відповідно до п.2 Розділу ІІІ Порядку № 3-1 до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Форма довідки (додаток № 2) передбачає, що її підписують голова суду та головний бухгалтер.
30. У зв`язку з припиненням Верховного Суду України, у цій справі постало питання про те, хто саме має підписувати довідку суддям цього суду, що вийшли у відставку, і чи може бути відмовлено у такому перерахунку з мотивів підписання довідки неналежною особою.
31. Суди першої та апеляційної інстанції розійшлися в оцінках та дійшли протилежних висновків, а Верховний Суд ще не робив відповідного правового висновку.
32. Вирішуючи питання, що постали у цій справі, Верховний Суд виходить з того, що 02.06.2016 Верховна Рада України прийняла Закон України № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - № 1401-VIII) та Закон України № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів". Було внесено зміни до ст. 124-129, 130, 131, 147-148, 149, 151, 153 Конституції України щодо правосуддя. Зокрема, у ст. 125 Конституції України у новій редакції визначено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
33. У першому реченні пункту 7 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ передбачено, що з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України … припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
34. На виконання вимог закону, наказом Державної судової адміністрації України та Верховного Суду від 07.06.2019 № 560/90/ОД "Про деякі питання, пов`язані з ліквідацією судів" Соловйову Л.В. призначено головою ліквідаційної комісії Верховного Суду України. Вона ж залишалася головою ліквідаційної комісії на час, коли виник спір.
35. Конституційність окремих положень Закону № 1402-VIII перевірялася Конституційним Судом України за зверненням Верховного Суду України.
36. 18.02.2020 Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 2-р/2020, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII зі змінами, зокрема пункту 7 "та ліквідуються" в частині Верховного Суду України.
37. Обґрунтовуючи це Рішення, Конституцій Суд України зазначив:
" 7. Системний аналіз положень Конституції України "найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції" та "найвищий суд у системі судоустрою України" у взаємозв`язку з положеннями законів України з питань судоустрою та судочинства дає Конституційному Суду України підстави стверджувати, що вилучення слова "України" - власної назви держави - із словесної конструкції "Верховний Суд України" не вплинуло на конституційний статус цього органу державної влади.
За своєю юридичною природою найвища інстанція судової гілки влади має забезпечувати єдність та сталість судової практики всіх судів, які входять до системи судоустрою України, а тому її конституційний статус полягає у безперервності здійснення повноважень від часу прийняття Основного Закону України. Законом № 1401 не змінено конституційних функцій Верховного Суду України та його місця у системі судоустрою України. Крім того, Законом № 1401 не скасовано та не обмежено прав і свобод людини і громадянина, на чому наголошено у висновках Конституційного Суду України від 20 січня 2016 року № 1-в/2016, від 30 січня 2016 року № 2-в/2016.
Таким чином, системний аналіз змін до Конституції України, внесених Законом № 1401, вказує на те, що вони не були спрямовані на припинення діяльності та ліквідацію Верховного Суду України як органу державної влади через вилучення слова "України" - власної назви держави - із словесної конструкції "Верховний Суд України".
Конституційний Суд України вважає, що Закон № 1401 не порушив принципу інституційної безперервності функціонування найвищого інституту судової влади, який після набрання чинності Законом № 1401 продовжує діяти під назвою "Верховний Суд".
8. Конституційний Суд України розглядає положення пунктів 4, 8, 9, 11, 13 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 як такі, що прийняті з метою юридичного регулювання функціонування найвищого суду у системі судоустрою України, який після внесення змін до Конституції України Законом № 1401 функціонує під назвою "Верховний Суд".
…
13. Порівняльний аналіз положень Конституції України до та після внесення до неї змін Законом № 1401, приписів Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI зі змінами та Закону № 1402 дає Конституційному Суду України підстави для висновку, що немає відмінностей між юридичним статусом судді Верховного Суду України та судді Верховного Суду.
Конституційний Суд України зауважує, що перейменування закріпленого в Конституції України органу - Верховного Суду України - не може відбуватися без переведення суддів Верховного Суду України на посади суддів Верховного Суду, оскільки немає відмінностей між юридичним статусом судді Верховного Суду України та судді Верховного Суду, а вилучення слова "України" - власної назви держави - з словесної конструкції "Верховний Суд України" не може бути підставою для звільнення всіх суддів Верховного Суду України або їх переведення до іншого суду, тим більше суду нижчої інстанції.