ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 460/9307/20
адміністративне провадження № К/990/2109/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 460/9307/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року (головуючий суддя: Щербаков В. В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року (колегія у складі: головуючого судді Кузьмича С. М., суддів: Улицького В. З., Шавеля Р. М.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 39 та 51 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно та починаючи з 17 липня 2018 року;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаного підвищення, за періоди з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно та починаючи з 17 липня 2018 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду доказів сплати суми судового збору.
3. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду. Відкрито провадження у справі.
4. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог за періоди з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно та починаючи з 17 липня 2018 року по 10 червня 2020 року.
5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року залишено без змін.
6. Залишаючи без розгляду частину позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом ОСОБА_1 не зазначено та в ході розгляду справи не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, 17 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року, передати справу на розгляд суду першої інстанції.
8. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права.
Крім того, на думку скаржника, наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду в справі № 240/12017/19 з одночасним врахуванням позиції, викладеної у постановах Верховного Суду у справах № 815/1226/18, 480/1704/19.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. В автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 17 січня 2022 року зареєстровано вказану касаційну скаргу.
10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 січня 2022 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С. Г., судді: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.
11. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року залишено без руху. Надано скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом подання до суду доказів наявності у позивача підстав для звільнення від сплати судового збору або надання документа про сплату судового збору.
12. Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
13. Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 27 жовтня 2022 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
15. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
16. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
17. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
18. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
19. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
20. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
21. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
22. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
23. Отже, колегія суддів вважає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
24. Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
25. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.