ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №600/643/21-а
адміністративне провадження № К/990/24706/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу № 600/643/21-а
за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича, Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради про скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Попова-Завгородня Сніжана Григорівна,
на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року, ухвалене суддею Брезіною Т.М.,
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Граб Л.С., суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича (далі - відповідач 1), Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради (далі - відповідач 2), в якому просив:
1.1. визнати незаконним, протиправним та скасувати розпорядження Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича від 03 лютого 2021 року №132-к "Про припинення повноважень директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради";
1.2. визнати незаконним, протиправним та скасувати розпорядження Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича від 03 лютого 2021 року № 135-к "Про звільнення ОСОБА_1 - директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради";
1.3. поновити позивача на посаді директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради з 04 лютого 2021 року;
1.4. стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2021 року по день винесення рішення суду з розрахунку 1723,62 грн одноденної заробітної плати.
2. На думку позивача, відповідач не мав правових підстав для його звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, яка поширюється на посадових осіб господарських товариств, які є спеціальними суб`єктами, щодо яких може бути застосована вказана норма.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно відомостей трудової книжки позивач з 26 вересня 2018 року по 03 лютого 2021 року проходив службу в Чернівецькій міській раді на посаді директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради.
4. Відповідно до розпорядження Чернівецького міського голови від 26 вересня 2018 року №1358-К прийнято на службу в Чернівецьку міську раду з 26 вересня 2018 року ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, за його згодою, як такого, що успішно пройшов конкурсне випробування та був зарахований до кадрового резерву міської ради, з посадовим окладом 7500 грн на місяць згідно з штатним розписом, надбавкою за високі досягнення у праці в розмірі 30% до посадового окладу з врахуванням набавки за ранг та вислугу років.
5. Розпорядженням Чернівецького міського голови від 03 лютого 2021 року №132-к припинено повноваження директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради ОСОБА_1 відповідно до статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон N 280/97-ВР) на підставі частини першої статті 10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07 червня 2001 року №2493-ІІІ (далі - Закон № 2493-ІІІ), пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
6. Відповідно до розпорядження Чернівецького міського голови від 03 лютого 2021 року №135-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради 03 лютого 2021 року у зв`язку із припиненням повноважень (пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України).
7. Вважаючи звільнення з посади незаконним, а розпорядження про припинення повноважень та звільнення протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
8. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
9. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що директор Департаменту в розумінні Законів N 280/97-ВР та № 2493-III є посадовою особою місцевого самоврядування. Питання припинення повноважень посадових осіб врегульовано зальними норми законодавства, тобто КЗпП України, та спеціальним законодавством Законами N 280/97-ВР та № 2493-III. Положеннями статті 40 та статті 41 КЗпП України встановлено загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Так, у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП України зазначено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.
9.1. Ураховуючи вищенаведені норми законодавства, суди попередніх інстанцій, з посиланням на постанову Верховного Суду від 06 серпня 2020 року у справі №186/294/16-а, дійшли висновку, що припинення повноважень посадових осіб є однією із підстав для звільнення. При цьому, припинення трудових правовідносин з особою на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України залежить від волі власника та не потребує додаткових умов для реалізації вказаних положень, а норма пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України не містять застережень щодо (не)поширення її дії на посадових осіб місцевого самоврядування. Вказана правова норма надає право власнику, або уповноваженому органу припинити трудові відносини з працівником без пояснення причини і не містить застережень щодо її поширення на посадових осіб залежно від форм власності або організаційно-правових форм підприємств, установ, організацій чи органів державної влади, місцевого самоврядування.
9.2. За таких обставин, на думку судів обох інстанції, необґрунтованими є доводи позивача про відсутність достатніх підстав та мотивів для припинення повноважень, а також його звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
10. До Верховного Суду (далі - Суд) 12 вересня 2022 року надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Попова-Завгородня С.Г., де скаржник просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
10.1. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
10.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 802/2081/18-а.
10.3. Зокрема, позивач указує, що у відповідача не було правових підстав для звільнення його відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки на переконання останнього вказана правова норма поширюється на посадових осіб господарських товариств, які є спеціальними суб`єктами, а не на осіб, які перебувають на службі в органах місцевого самоврядування.
10.4. Оскільки звільнення із займаної посади, на думку скаржника є протиправним, відтак період часу з 03 лютого 2021 року по день винесення рішення є вимушеним прогулом позивача, який підлягає відшкодуванню, виходячи із розміру середньоденного заробітку за два місяці, що передували звільненню.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 25 жовтня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
13. Від Чернівецького міського голови Клічука Р.В. а 18 жовтня 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, де останній наполягає, що позивача правомірно звільнено на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Відповідач 1 вказав, що вказана норма надає право міському голові припинити трудові відносини з працівником без пояснення причини і не містить застережень щодо її поширення на посадових осіб залежно від форм власності чи організаційно-правових форм підприємств, установ, організацій чи органів державної влади і місцевого самоврядування. Відповідач 1 вважає, оскільки позивач до звільнення займав посаду директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, то він був посадовою особою, як у розумінні Законів №280/97-ВР, №2493-ІІІ, так і для цілей пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
13.1. Щодо посилання позивача на неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду викладеної у справі № 802/2081/18-а, відповідач 1 наголошує на тому, що у порівнювальних справах різним є суб`єктний склад учасників спірних правовідносин та часові проміжки нормативного регулювання правовідносин.
14. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою отримано Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради 04 жовтня 2022 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102937201548. Водночас правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач 2 не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
15. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
17. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Попова-Завгородня Сніжана Григорівна відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
18. Спірні правовідносини у цій справі склалися з приводу (не)правомірності звільнення позивача з посади директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
19. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
20. Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
21. Згідно частини першої статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу й інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
22. За визначенням, наведеним у частині першій статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
23. За змістом частини першої статті 5 Закону № 280/97-ВР система місцевого самоврядування, з-поміж інших, включає виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.
24. Частиною першою статті 2 Закону № 2493-ІІІ закріплено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
25. У відповідності до частини першої статті 3 Закону № 2493-ІІІ посадами в органах місцевого самоврядування є, зокрема, виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
26. Пунктом 10 частини четвертої статті 42 Закону № 280/97-ВР унормовано, сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".
27. Частиною третьою статті 7 Закону № 2493-ІІІ встановлено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
28. Згідно з частиною 1 статті 20 Закону № 2493-ІІІ крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).