ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 260/1896/20
провадження № К/9901/13843/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови про накладення штрафу, за касаційною скаргою Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у складі судді Калинич Я.М. від 18 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ситника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б. від 23 березня 2021 року,
УСТАНОВИВ:
Вступ
Відповідачем проведено інспекційне відвідування позивача на предмет дотримання законодавства про працю, у ході якого було виявлено, що позивачкою допущено працівників до роботи без оформлення трудових договорів. За результатами розгляду справи на позивачку накладено штраф за порушення вимог статті 24 КЗпП України. Уважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, позивачка звернувся до суду з позовом.
Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи учасників справи, підстави відкриття касаційного провадження, Суду слід дати відповідь на такі питання: 1) які ознаки притаманні трудовим відносинам?; 2) чи зобов`язаний інспектор праці, у разі фіксування у ході проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки, зазначати відомості про технічний засіб, яким здійснено таке фіксування? 3) чи зобов`язаний інспектор праці у разі проведення інспекційного відвідування, в межах адміністративних районів держави, в яких кількість мешканців, що вживають регіональні мови або мови меншин, при складанні документів за його результатами та ознайомленні з ними, на виконання вимог Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, залучати перекладача або здійснити переклад документів?
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови про накладення штрафу, у якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу від 31 березня 2020 року № ЗК/153/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-15.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу від 31 березня 2020 року № ЗК/153/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-15, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 94460,00 грн.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що з досліджених судом пояснень та показів свідків: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неможливо встановити у діяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ознак роботи як найманих працівників ОСОБА_1 . При цьому суд взяв до уваги покази свідка ОСОБА_4, який стверджує, що громадянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були його працівниками.
4. У відповідності до Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" від 15 травня 2003 року № 802-ІV та Конституції України, з метою забезпечення безумовного дотримання прав ОСОБА_2 та ОСОБА_5, відповідач при проведенні інспекційного відвідування, складання документів за його результатами та ознайомлення з ними, був зобов`язаний залучити перекладача з числа його родичів чи сторонніх осіб або здійснити їх переклад.
5. Доказів на спростування показів свідків та будь-яких документів, що підтверджують наявність трудових відносин на момент проведеного інспекційного відвідування між позивачем та ОСОБА_2 і ОСОБА_5 посадовими особами відповідача у ході розгляду справи відповідачем не надано.
6. На переконання суду, диск з відеозаписом здійсненого заходу не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем порушень трудового законодавства, оскільки немає відомостей про технічний засіб, яким здійснено такий відеозапис.
7. Також суд взяв до уваги постанову Берегівського районного суду Закарпатської області від 19 березня 2020 року, яка набрала законної сили, у справі № 297/442/20, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Даним рішенням суду встановлено, що інспектором праці не враховано, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали не у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ), а у ОСОБА_4 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Управління Держпраці у Закарпатській області звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 зареєстрована 12 листопада 2015 року як фізична особа-підприємець з основним видом економічної діяльності 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
10. На підставі наказу Управління Держпраці у Закарпатській області від 11 лютого 2020 року № 19 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 11 лютого 2020 року № 184, посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області з 20 лютого 2020 року по 21 лютого 2020 року здійснено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1 .
11. У ході інспекційного відвідуванням виявлено, що за місцем здійснення діяльності ОСОБА_1, така використовувала працю громадянок ОСОБА_2 та ОСОБА_6 без укладення трудового договору, чим порушила вимоги частин першої, третьої статті 24 Кодексу Законів України про працю.
12. Ураховуючи виявлені під час інспекційного відвідування порушення, Управлінням Держпраці в Закарпатській області складено акт інспекційного відвідування від 21 лютого 2020 року № ЗК/153/214/АВ.
13. За результатами розгляду справи щодо вирішення питання про накладення штрафу на позивача, Управлінням Держпраці у Закарпатській області 31 березня 2020 року прийнята постанова № ЗК/153/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-15, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 94460,00 грн.
14. Уважаючи постанову Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу від 31 березня 2020 року № ЗК/153/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-15 протиправною, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
15. Касаційна скарга обґрунтована відсутністю висновку Верховного Суду щодо обов`язку органів Держпраці забезпечувати суб`єкта господарювання та його працівників перекладачем.
16. Також скаржник зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов`язок здійснювати фіксацію інспекційного відвідування лише на певних пристроях, тобто законодавець не обмежує органи контролю в цьому питанні.
17. Відзиву на касаційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не подано.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права
18. Згідно приписів статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
19. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.
20. Відповідно до частини першої статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
21. Статтею 4 Кодексу законів про працю України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
22. Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
23. Згідно зі статтею 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
24. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
25. Частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
26. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).
27. Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.
28. Згідно із пунктом 9 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
29. Підпунктом 6 пунктом 11 Порядку № 295 передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.
30. Відповідно до пункту 14 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право:
1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення;
2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі:
відсутності службового посвідчення;
якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню;
якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку;
3) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису;
4) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником;
5) перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов`язки;
6) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства;
7) вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією об`єкта відвідування;
8) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора праці;
9) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань.
31. Статтею 10 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин передбачено, що в межах адміністративних районів держави, в яких кількість мешканців, що вживають регіональні мови або мови меншин, виправдовує вжиття заходів, наведених нижче, і відповідно до стану кожної з цих мов, Сторони зобов`язуються, у міру розумної можливості:
a) забезпечити, щоб адміністративні органи використовували регіональні мови або мови меншин; або
забезпечити, щоб їхні посадові особи, які працюють з відвідувачами, використовували регіональні мови або мови меншин у їхніх стосунках з особами, що звертаються до них цими мовами; або
забезпечити особам, що вживають регіональні мови або мови меншин, можливість подавати усні чи письмові заяви і отримувати відповідь на них цими мовами; або
забезпечити особам, що вживають регіональні мови або мови меншин, можливість подавати усні або письмові заяви цими мовами; або
v) забезпечити особам, що вживають регіональні мови або мови меншин, можливість на законних підставах подавати документи, складені цими мовами;
b) забезпечити населенню наявність адміністративних документів і бланків широкого користування, складених регіональними мовами або мовами меншин чи у двомовному варіанті;
c) дозволяти адміністративним органам складати документи регіональною мовою або мовою меншини.
2. Стосовно органів місцевої та регіональної влади, на території яких чисельність мешканців, що вживають регіональні мови або мови меншин, виправдовує вжиття заходів, наведених нижче, Сторони зобов`язуються дозволяти і/або заохочувати:
a) використання регіональних мов або мов меншин в рамках регіонального або місцевого самоврядування;
b) можливість для осіб, які вживають регіональні мови або мови меншин, подавати усні або письмові заяви цими мовами;
c) публікування органами регіональної влади своїх офіційних документів також і відповідними регіональними мовами або мовами меншин;
d) публікування органами місцевої влади своїх офіційних документів також і відповідними регіональними мовами або мовами меншин;