ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 640/25128/19
провадження № К/9901/26100/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2020 (головуючий суддя Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020 (колегія суддів у складі Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.)
у справі №640/25128/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 22 вересня 2019 року.
2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 01.04.2020, яке Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.09.2020 залишив без змін, відмовив у позові.
3. Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суд першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення - про задоволення його позову повністю.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 22.08.2019 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком.
5. За результатами розгляду даної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 02.12.2019 №291783/03 повідомило, що ОСОБА_1 надано в додаток до заяви: паспорт, трудову книжку, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідку з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 22.10.2019 (додатково надана 01.11.2019 ), ідентифікаційний код.
6. З даних трудової книжки позивача серії НОМЕР_1, убачається, що: з 24.05.1977 по 25.08.1977 позивач працював учнем токаря в Київському виробничому об`єднання "Київкомунтехніка"; з 22.10.1977 по 06.11.1979 служив в лавах Радянської армії; з 10.12.1979 по 01.12.1980 працював електромонтажником в Київському виробничому об`єднанні "Київкомунтехніка" (перетворене на Республіканське промислове об`єднання "Укркомунгосп"; з 08.12.1980 по 07.02.1987 працював монтером, електромонтером, монтером зв`язку, на "Главукрнефтегазстрой", звідки переведений в ПТУС Главукрнетегазстой; з 11.02.1987 по 01.10.1989 працював в Теріторіальному виробничо-експлуатаційному управлінні зв`язку №5; з 04.01.1990 по 01.06.1991 працював "приемщиком заказов" Управління побутового обслуговування м. Києва; з 03.06.1991 по 04.05.1992 працював завідуючим пункту прокату в ТОВ "Комекс Лтд".
7. За наслідками розгляду вказаних документів відповідач дійшов висновку, що страховий стаж згідно з наданими документами та даними про сплату внесків в базі відділу персоніфікованого обліку складає 20 років 9 місяців 18 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком, а відтак, позивачу у призначенні пенсії відмовлено.
8. Не погодившись із такою відмовою, позивач звернувся до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що за період з 2013 по 2019 роки позивачем не надано доказів сплати єдиного податку, а тому вимоги позивача про включення періоду зайняття підприємницькою діяльністю з 2013 по 2019 рік до страхового стажу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Також суд зазначив, що стаж за період роботи з 14.02.1987 по 19.01.1989 відповідачем не враховано безпідставно.
10. Суд першої інстанції дійшов висновку, що на час звернення позивача 22.08.2019 до органу ПФУ щодо призначення пенсії за віком, безспірний страховий стаж у нього складав тільки 20 років 9 місяців 18 днів, що навіть у випадку додаткового часткового зарахування оспорюваного страхового стажу за період роботи з 14.02.1987 по 19.01.1989 (1 рік 11 місяців 25 днів) було б не достатньо для призначення такої пенсії, оскільки у позивача і надалі був би відсутній необхідний страховий стаж у 26 років.
11. Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, зазначив, що здійснюючи підприємницьку діяльність у період з 2009 по 2018 роки, позивач сплачував у Пенсійний фонд внески у складі єдиного податку через Управління державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 із змінами та доповненнями, а відтак суд першої інстанції у зазначеній частині спір вирішив не вірно.
12. Водночас, відповідно до інформації, наведеної в довідці Державної податкової служби України від 22.10.2019, за період 2004 - 2012 роки позивач обліковувався як платник єдиного податку.
13. Апеляційний суд виснував, що вказана довідка не є довідкою в розумінні Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку, натомість, зазначений документ є довідкою про надання інформації про доходи позивача за період з 2004 по 2012 роки, з якої неможливо підтвердити, що позивачем сплачувались страхові внески за згаданий період.
14. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не надано доказів сплати страхових внесків за період з 2004 по 2009 роки, а тому страховий стаж з урахуванням перетину періодів не включений та не відображений в розрахунках роздруківки ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. У касаційній скарзі відповідач зазначає про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Стверджує, що судами не застосовано правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 26.03.2020 у справі №414/1864/16.
16. Наголошує, що суди переклали обов`язок доказування на позивача, формально оцінили матеріали справи та дійшли безпідставних висновків про не підтвердження факту сплати позивачем страхових внесків за період з 2004 по 2009 роки.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходить з такого.
18. За змістом статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
19. За змістом статті 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Спірним питанням у цій справі є наявність у позивача страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.
21. Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
22. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років (випадок позивача); з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
23. Отже, позивач мав би право на призначення пенсії по досягненню віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 26 років.
24. Суди встановили, що відповідач визнає страховий стаж позивача 20 років 9 місяців 18 днів.
25. До цього розрахунку входить період з 01.01.2009 по 31.12.2018 - 9 років 9 днів (а.с. 40).
26. Також суди встановили, що як підприємець позивач зареєстрований з 26.04.2004.
27. Окремо суди зазначили, що стаж за період роботи з 14 лютого 1987 року по 19 січня 1989 року (1 рік 11 місяців 25 днів) відповідачем не враховано безпідставно. Відповідач щодо зазначеного жодним чином не заперечив, апеляційної та/або касаційної скарги не подав.
28. Таким чином, підтвердженим слід вважати стаж позивача 22 роки 1 місяць 12 днів.