ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 916/3971/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ"
на рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2022 (суддя Цісельський О. В.)
і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 (головуючий суддя Ярош А. І., судді Колоколов С. І., Принцевська Н. М.)
у справі № 916/3971/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія"
до Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Усть-Дунайськ" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України",
про усунення перешкод у здійсненні права користування майном та визнання договору укладеним,
(у судовому засіданні взяв участь представник відповідача - Колесніченко Б .В.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" (далі - позивач, ТОВ "Зерновий термінал Кілія") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" (далі - відповідач, ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Усть-Дунайськ" ДП "Адміністрація морських портів України" (далі - третя особа, Адміністрація морського порту Усть-Дунайськ), в якому просило суд:
- усунути перешкоди у здійсненні ТОВ "Зерновий термінал Кілія" права користування своїм майном шляхом зобов`язання відповідача утриматись від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть позивачу у праві проходу, проїзду через прохідну літ. "Т" загальною площею 20,8 кв.м, що входить до складу 83/100 частин будівель та споруд, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.12.2021 № 288463013, на територію портового пункту Кілія філії "Усть-Дунайськ" ДП "Адміністрація морських портів України", розташованого за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Портова, 4;
- визнати укладеним між ТОВ "Зерновий термінал Кілія" і ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" в судовому порядку договір про спільне використання технологічно пов`язаних об`єктів портової інфраструктури у запропонованій позивачем редакції.
2. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що ТОВ "Зерновий термінал Кілія", як власнику рухомого майна, розташованого на території порту, а також портовому оператору, який здійснює свою господарську діяльність на території порту, перешкоджають у проході працівників та проїзді автотранспорту товариства та його контрагентів по господарським договорам через прохідну під літ. "Т" портового пункту Кілія до причалу, зернопереробного комплексу та ангару чим перешкоджають у користуванні ТОВ "Зерновий термінал Кілія" своїм майном, а також виконанню своїх договірних зобов`язань перед третіми особами щодо управління близько 3 500 тон врожаю ячменю 2021 року українських товаровиробників.
3. Приймаючи до уваги обставини ігнорування відповідачем вимог позивача як користувача причалу, згідно з договором про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) від 10.06.2021 за №44-П-АМПУ-21, укладеного між ДП "Адміністрація морських портів України" та ТОВ "Зерновий термінал Кілія", а також власника рухомого майна, що знаходиться на території портового пункту Кілія за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Портова (Железнякова), 4, щодо оформлення відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 18 Закону України "Про морські порти України" правовідносин щодо спільного використання технологічно пов`язаних об`єктів портової інфраструктури, а також протиправне чинення перешкод з боку керівництва та працівників ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" у здійсненні своєї господарської діяльності, як портового оператора, на території портового пункту Кілія, позивач звернувся із відповідними позовними вимогами.
Короткий зміст судових рішень
4. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.02.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2022, позов задоволено частково.
Усунуто перешкоди у здійсненні ТОВ "Зерновий термінал Кілія" права користування своїм майном шляхом зобов`язання ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" утриматися від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть ТОВ "Зерновий термінал Кілія" у праві проходу, проїзду через прохідну літ. "Т" загальною площею 20,8 кв.м, що входить до складу 83/100 частин будівель та споруд, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.12.2021 №288463013, на територію портового пункту Кілія філії "Усть-Дунайськ" ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту "Усть-Дунайцськ"), розташованого за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Портова, 4.
Визнано укладеним між ТОВ "Зерновий термінал Кілія" і ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" договір про спільне використання технологічно пов`язаних об`єктів портової інфраструктури у визначеній редакції.
5. Судове рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено факт недопуску працівниками відповідача працівників позивача та транспорту підприємства через прохідну літ. "Т" на територію портового пункту Кілія, розташованого за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Портова, 4, де знаходиться майно позивача, а також до причалу № 1, використання якого у своїй господарській діяльності позивачем є предметом договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) від 10.06.2021 №44-П-АМПУ-21, який є чинним та діє до 31.12.2022. Відповідні обставини, за висновком суду, свідчать про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні позивачем своїм майном.
6. Також з урахуванням приписів частини 3 статті 18 Закону України "Про морські порти України" місцевий господарський суд дійшов висновку про наявний між сторонами у справі обов`язок щодо укладення договору про визначення взаємних прав та обов`язків щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлення порядку експлуатації відповідної інфраструктури порту (проїзд транспорту по дорозі до технологічних об`єктів портової інфраструктури та причалу №1 для надання послуг з навантаження-розвантаження).
7. Місцевий господарський суд встановив, що з тексту договору про спільне використання технологічно пов`язаних об`єктів портової інфраструктури вбачається, що фактично узгодженими є предмет договору, строк його дії та порядок розрахунків. З огляду на те, що предметом розгляду цієї справи є переддоговірний спір, відповідно, договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення, тож днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду в даній справі, а тому місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги про визнання укладеним договору саме в частині моменту укладення договору.
8. Апеляційний господарський суд додатково дослідив, що позивач є власником рухомого майна, розташованого на території портопункту Кілія, а саме: ангару літ. "Ч" та зернопереробного комплексу літ. "Ц", які входять до комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: Одеська обл., Кілійський р-н, м. Кілія, вул. Портова (Железнякова), 4, а також користувачем нерухомого майна загальною площею 340,60 кв.м за договором оренди, укладеним 17.02.2022 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінальний комплекс Кілія" (далі - ТОВ "Зерновий термінальний комплекс Кілія"), а саме: санпропускник з котельнею літ. "Б-БІ" загальною площею 163,5 кв.м та павільйон морвокзалу літ. "X" загальною площею 177,1 кв.м для використання з метою розміщення офісу та забезпечення адміністративно-побутових потреб у портопункті Кілія порту Усть-Дунайськ, а також користувачем гідротехнічної споруди - причала, для проведення вантажно-розвантажувальних робіт у портопункті Кілія морського торгівельного порту Усть-Дунайськ, право володіння яким належить ДП "Адміністрація морських портів України", яке, в свою чергу, надало можливість користуватись ним позивачеві в межах договору забезпечення доступу портового оператора. За встановлених обставин суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача щодо відсутності конкретизації предмета договору про спільне використання технологічно пов`язаних об`єктів портової інфраструктури, укладеного в судовому порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 17.02.2022 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2022, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
10. Скаржник посилається на застосування судами приписів частини 3 статті 18 Закону України "Про морські порти України" без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.12.2019 у справі № 916/977/19; приписів пункту 3 частини 1 статті 16, частини 1 статті 190, частини 1 статті 391 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18; приписів статей 180, 181 Господарського кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24.07.2019 у справі № 904/3087/18. Також скаржник наводить посилання на висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 926/3881/17, № 924/1220/17, № 643/21744/19.
11. Скаржник посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо можливості подання негаторного позову стосовно неідентифікованого майна позивача.
12. Також скаржник посилається на неправомірне надання судом апеляційної інстанції оцінки договору оренди нерухомого майна від 17.02.2022, укладеного між позивачем і ТОВ "Зерновий термінальний комплекс Кілія", у порушення пунктів 4 - 7 частини 2 статті 80, частини 2 статті 118, частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 922/1306/18, № 917/1997/17, № 922/536/18, № 922/393/18, № 911/3250/16, № 916/3130/17, № 913/632/17, № 916/4692/15.
Позиція інших учасників справи
13. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
14. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
15. Судові рішення у справі оскаржуються відповідачем з підстав, передбачених пунктами 1 (в цій частині скаржник також посилається на недопустимість доказів) і 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
16. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах (пункти 10, 12 цієї постанови).
17. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
18. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
19. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
20. Так, предметом розгляду цієї справи є вимоги ТОВ "Зерновий термінал Кілія" про усунення перешкоди у здійсненні ТОВ "Зерновий термінал Кілія" права користування своїм майном шляхом зобов`язання відповідача утриматись від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть позивачу в праві проходу, проїзду через прохідну літ. "Т" на територію портового пункту Кілія філії "Усть-Дунайськ" ДП "Адміністрація морських портів України", а також визнання укладеним між ТОВ "Зерновий термінал Кілія" і ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" в судовому порядку договору про спільне використання технологічно пов`язаних об`єктів портової інфраструктури в порядку вимог частини 3 статті 18 Закону України "Про морські порти України".
21. В обґрунтування неправильного застосування приписів частини 3 статті 18 Закону України "Про морські порти України" скаржник у касаційній скарзі посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.12.2019 у справі № 916/977/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіспорт" до Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" про визнання укладеним договору про надання послуг в порядку вимог частини 3 статті 18 Закону України "Про морські порти України", з урахуванням протоколу розбіжностей позивача до вказаного договору.
22. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, з чим погодився Верховний Суд, апеляційний господарський суд у справі № 916/977/19 виходив, зокрема, з того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що сторони у даній справі є власниками або користувачами технологічно пов`язаних об`єктів портової інфраструктури в Ізмаїльському морському порті, що у відповідності до вимог статті 18 Закону України "Про морські порти України" є обов`язковою умовою для укладення вказаного виду договору. Крім того, Верховний Суд у постанові від 05.12.2019 у справі № 916/977/19 вказав на помилковість висновків місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки предмет договору в запропонованих сторонами у справі редакціях не відповідав предмету договору, висновки щодо обов`язковості укладення якого в силу вимог статті 18 Закону України "Про морські порти України" покладені в основу рішення місцевого господарського суду (не стосувався проїзду транспорту по дорозі).
23. Разом з тим, як вірно вказав суд апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, необхідність укладення договору про спільне використання технологічно пов`язаних об`єктів портової інфраструктури щодо забезпечення переміщення автотранспорту ТОВ "Зерновий термінал Кілія" до технологічних об`єктів портової інфраструктури і причалу портового пункту Кілія зумовлена, зокрема тим, що позивач є власником і користувачем рухомого і нерухомого майна, розташованого на території порту, наявність у сторін прав вл