Постанова
Іменем України
24 жовтня 2022 року
місто Київ
справа № 534/421/18
провадження № 61-3554св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "УКРГАЗБАНК" на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 16 вересня 2021 року, ухвалене суддею Куц Т. О., та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК"
(далі - ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК", банк) у квітні 2018 року звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, у якому просило стягнути на користь банку заборгованість за кредитним договором від 17 липня 2008 року № 657 к-ф у розмірі 111 927, 32 дол. США.
Позивач обґрунтовував вимоги позову тим, що відповідно до укладеного між ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" та ОСОБА_1 17 липня 2008 року
договору №657 к-ф відповідачка отримала споживчий кредит у сумі 134 000, 00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13, 8 % річних. За умовами зазначеного договору боржник зобов`язувалася щомісячно виплачувати отриманий кредит у повному обсязі в терміни та у розмірах, що встановлені кредитним договором, та повернути кредит повністю не пізніше 16 липня 2038 року.
На забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника 17 липня 2008 року ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" та ОСОБА_2 уклали договір поруки.
Банк стверджував, що взяті на себе зобов`язання відповідачі не виконували, внаслідок чого станом на 08 лютого 2018 року утворилася заборгованість у сумі 111 927, 32 дол. США, що складається з: 70 995, 94 дол. США - заборгованість за договором, 21 124, 90 дол. США - проценти, 19 806, 48 дол. США - пеня.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що порука за договором від 17 липня 2008 року припинилася 13 вересня 2017 року, а банк звернувся до суду з позовом 28 березня 2018 року, тобто після того як порука припинилася, у зв`язку з чим просив суд відмовити у позові.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 16 вересня 2021 року Комсомольський міський суд Полтавської області частково задовольнив позов ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК".
Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" заборгованість за кредитним договором від 17 липня 2008 року № 657 к-ф у розмірі 111 927, 32 дол. США.
У задоволенні вимог до ОСОБА_2 відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов банку, суд першої інстанції, врахувавши, що спір між сторонами виник з договірних відносин, суть яких в судовому засіданні не спростовувалася, договори не суперечать чинному законодавству, існував обов`язок позичальника повернути позикодавцеві грошові кошти у встановлений строк, у банку виникло право вимагати дострокового повернення кредиту та застосування субсидіарної відповідальності поручителя, тому зробив висновок про обґрунтованість вимог позивача.
Суд врахував, що 03 вересня 2014 року банк пред`явив позичальнику вимогу про дострокове повернення усієї суми кредиту, а тому саме з цієї дати розпочав перебіг строку, встановленого пунктом 5.2 договору поруки, що доводить те, що порука ОСОБА_2 за договором поруки від 17 липня 2008 року припинилася 13 вересня 2017 року.
Постановою від 15 лютого 2022 року Полтавський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК", рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 16 вересня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що доводи позивача про те, що банк не скористався своїм правом пред`явити вимогу про дострокове стягнення всієї суми заборгованості, спростовуються матеріалами справи, зокрема фактом направлення позичальнику та поручителю претензії про повернення заборгованості за кредитом у сумі 73 997, 55 дол. США протягом десяти днів від дня отримання цієї вимоги, тобто всієї суми заборгованості: за процентам прострочена заборгованість становила 2 169, 50 дол. США, за процентами поточна заборгованість - 832, 11 дол. США, за сумою кредиту (поточна заборгованість) - 70 995, 94 дол. США.
У частині вирішення позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_1, апеляційний суд не переглядав рішення суду першої інстанції, оскільки в цій частині судове рішення сторони не оскаржували.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" 05 квітня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направило до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 16 вересня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року в частині відмови ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" у задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_2, ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині вимог задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підставу касаційного оскарження наведених судових рішень те, що існує нагальна потреба відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15.
Банк стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково встановили, що кредитор скористався своїм правом на дострокове повернення всієї суми заборгованості, направивши 03 вересня 2014 року досудову вимогу.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. На переконання відповідача, доводи касаційної скарги про існування нагальної потреби переглянути правовий висновок Верховного Суду України є беззмістовними та зводяться до вимоги здійснити переоцінку доказів у справі.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 31 травня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК".
За змістом правил частин першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Визначаючи межі касаційного перегляду справи, Верховний Суд врахував, що заявник оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій виключно в частині висновків про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_2, а тому в іншій частині рішення судів цим Судом не переглядаються.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 17 липня 2008 року Відкрите акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк"
(далі - ВАТ АБ "Укргазбанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "УКРГАЗБАНК", та ОСОБА_1 уклали кредитний
договір № 657 к-ф, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 134 000, 00 дол. США на придбання нерухомого майна зі строком повернення кредиту до 16 липня 2038 року та з умовою сплати 13, 8 % річних.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 17 липня 2008 року ВАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_2 уклали договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.
Відповідно до пункту 5.2 договору поруки - порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить позову до поручителя.
Згідно з випискою за особовим рахунком від 17 липня 2008 року ОСОБА_1 перераховано 134 000, 00 дол. США.
03 вересня 2014 року банк пред`явив позичальнику ОСОБА_1 та поручителю ОСОБА_2 письмову вимогу про дострокове повернення суми 73 997, 55 дол. США протягом 10 днів з дня отримання цієї вимоги, тобто всієї суми заборгованості: за відсотками (прострочена заборгованість) - 2 169, 50 дол. США, за відсотками (поточна заборгованість) - 832, 11 дол. США, за сумою кредиту (поточна заборгованість) - 70 995, 94 дол. США.
Згідно з розрахунком уся заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 17 липня 2008 року станом на 08 лютого 2018 року складала 92 120, 84 дол. США.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що у цивільному законі передбачено три способи визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги).