УХВАЛА
6 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 369/13131/18
провадження № 13-35кс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаОСОБА_6,
суддів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) кримінального провадження за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_23 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 березня 2021 року й ухвалу Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Макіївки Донецької області, жительки АДРЕСА_1 ),
УСТАНОВИЛА:
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 15 березня 2021 року, залишеним без змін 23 вересня 2021 року Київським апеляційним судом, ОСОБА_1 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 146 Кримінального кодексу України (далі - КК) - на строк 4 роки; за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 5 років; за ч. 2 ст. 189 КК - на строк 6 років; за ч. 1 ст. 199 КК - на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 289 КК - на строк 7 років із конфіскацією майна; а на підставі ст. 70 цього Кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень їй призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна.
Вирішено цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, окрім того, питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Цим вироком також було засуджено за ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289 ККОСОБА_4, щодо якого судові рішення не оскаржено в порядку касаційної процедури.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватою: у незаконному за попередньою змовою групою осіб, із корисливих мотивів позбавленні волі й викраденні людини способом, небезпечним для життя та здоров?я потерпілого, що супроводжувалось заподіянням останньому фізичних страждань і здійснювалося протягом тривалого часу; у крадіжці чужого майна за попередньою змовою групою осіб, із проникненням у житло; у повторному, за попередньою змовою групою осіб вимаганні з погрозою вбивства, насильства над потерпілим, обмеженням його прав, свобод та законних інтересів; у повторному, за попередньою змовою групою осіб, із проникненням у сховище незаконному заволодінні транспортним засобом, що було поєднано з насильством, небезпечним для життя та здоров?я потерпілого; у придбанні та зберіганні з метою збуту підробленої іноземної валюти.
Кримінальні правопорушення було вчинено за обставин, детально викладених у вироку. Згідно з цим рішенням улітку 2016 року ОСОБА_1 домовилась із ОСОБА_4 та не встановленою досудовим розслідуванням особою про вчинення спільних узгоджених дій, спрямованих на протиправне заволодіння чужим майном і пов`язаних із викраденням людини, незаконним позбавленням її волі. Із цією метою співучасники злочинів розробили план, придбали необхідні знаряддя, зібрали детальну інформацію щодо діяльності та способу життя ОСОБА_2 . Діючи відповідно до плану з розподілом ролей, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 1 листопада 2017 року приблизно о 8:00 проникли на територію домоволодіння на АДРЕСА_2 й звідти викрали ОСОБА_2 із застосуванням до неї фізичного насильства. Заподіявши потерпілій легких тілесних ушкоджень, засуджені зв?язали останню, заклеїли рота стрічкою та непритомну помістили у салон належного їй автомобіля "Toyota Rav4" (д.н.з. НОМЕР_1 ). Потім ОСОБА_1 з ОСОБА_4 проникли до будинку ОСОБА_2 і викрали її майно на загальну суму 29 272,10 грн. Також вони заволоділи автомобілем ОСОБА_2, на якому вивезли її до лісосмуги біля перехрестя Великої Кільцевої дороги та вул. Газопровідної в м. Києві. Надалі ОСОБА_4 перегнав згаданий транспортний засіб на просп. Правди у м. Києві. У цей період часу ОСОБА_1, утримуючи в лісосмузі зв`язану ОСОБА_2, зажадала від неї 100 000 дол. США (що за курсом Національного банку України становило 2 686 201,9 грн) за визволення. Після повернення ОСОБА_4 на іншому автомобілі - "KIA Sportage" (д.н.з. НОМЕР_2 ), засуджені перемістили до нього потерпілу і в багажному відділенні перевезли її до заздалегідь обладнаного гаражного боксу № НОМЕР_3 на АДРЕСА_3 . У цьому боксі вони утримували ОСОБА_2 зв?язаною та скутою ланцюгами, з обмеженням у прийомі їжі, води та справленні природних потреб до звільнення 8 листопада 2017 року працівниками поліції. Крім того, впродовж 1-7 листопада 2017 року засуджені телефонували ОСОБА_3 та ОСОБА_5, у котрих під погрозою вбивства їхньої родички ОСОБА_2 вимагали за її визволення сплатити 100 000 дол. США.
Також ОСОБА_1 за невстановлених обставин придбала і зберігала з метою збуту за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 підроблену іноземну валюту - банкноти номінальною вартістю: 100 дол. США серії СВ № 17162815 I та 100 євро серії V № 10968881197, які не відповідають зразкам грошових знаків Федерального резервного банку США та Європейського центрального банку, що заходяться в офіційному обігу. Ці банкноти було виявлено та вилучено 20 листопада 2017 року працівниками правоохоронних органів у ході обшуку вказаного житла.
Засуджена ОСОБА_1 та її захисник ОСОБА_23, не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржили їх у касаційному порядку. У поданих скаргах сторона захисту, посилаючись на істотні порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 березня 2021 року й ухвалу Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року щодо ОСОБА_1, а кримінальне провадження - закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) через недостатність доказів для підтвердження вини і вичерпання можливостей їх отримання. Мотивуючи заявлену вимогу, скаржники наводять доводи, суть яких полягає в тому, що обвинувальний вирок ґрунтується на недопустимих доказах, отриманих із порушенням правил підслідності, визначених ст. 36 КПК. На думку захисника, при здійсненні цього провадження також не було додержано положень ч. 1 ст. 32 вказаного Кодексу щодо територіальної підсудності. Як наголошують автори скарг, постанова прокурора про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу від 7 травня 2018 року є невмотивованою, що призвело до проведення процесуальних дій неуповноваженими особами. Крім того, вважають, що заступник начальника управління Служби безпеки України не має у розумінні ч. 1 ст. 3 КПК статусу керівника органу досудового розслідування, звідси, - і незаконність постанови про створення слідчої групи від 4 червня 2018 року. Скаржники ставлять під сумнів результати окремих негласних розшукових слідчих дій (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж), указують серед іншого й на те, що суд фактично не розглянув їхнього клопотання про визнання недопустимими всіх зібраних фактичних даних і вони не отримали належної оцінки в аспекті статей 86, 87 КПК. Водночас, за твердженням захисника, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 146 КК є неправильною, інкриміноване містить ознаки злочину, передбаченого ст. 147 цього Кодексу (захоплення заручників), й оскільки такого обвинувачення не висувалось, то засудження за незаконне позбавлення волі є необґрунтованим. Зазначають, що апеляційний суд не перевірив усіх доводів сторони захисту, всупереч ч. 3 ст. 404 КПК попри клопотання про дослідження доказів не зробив цього, не усунув допущених порушень і постановив ухвалу, яка не відповідає ст. 419 вказаного Кодексу.
Мотиви передачі кримінального провадження на розгляд Великої Палати
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Касаційний кримінальний суд, суд касаційної інстанції, Суд, колегія суддів), керуючись статтями 4341, 4342 КПК, ухвалою від 7 вересня 2022 року передав кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на розгляд Великої Палати. На переконання колегії суддів,справа містить виключну правову проблему і рішення цієї палати матиме значення для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Касаційний кримінальний суд убачає ознаки виключної правової проблеми у правовій невизначеності щодо критеріїв оцінки допустимості доказів, отриманих органом досудового розслідування з порушенням або можливим порушенням підслідності, а також у суперечності підходів до цього питання, застосованих Великою Палатою та об?єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - об`єднана палата).