УХВАЛА
06 жовтня 2022 року
м. Київ
Справа № 910/10501/19
Провадження № 12-24гс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Власова Ю. Л.,
суддів Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 21 липня 2021 року (суддя Баранов Д. О.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 лютого 2022 року (у складі колегії: головуючий суддя Пономаренко Є. Ю., судді: Кропивна Л. В.,Барсук М. А.)
у справі№ 910/10501/19
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
до 1. Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 2. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєв Олександр В`ячеславович,
про стягнення 1 777 866,85 грні
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст) в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ДВС, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - ГУ ДКС у м. Києві, відповідач 2) про стягнення шкоди у розмірі 1 777 866,85 грн.
Позов обґрунтований тим, що позивачу завдано шкоду незаконними діями органу ДВС під час примусового виконання судового рішення у справі № 910/13862/15 внаслідок списання з рахунку ПАТ "Укрнафта" на рахунок ТОВ "Інтербізнесконсалт" повної суми заборгованості (14 183 629,97 грн), незважаючи на часткове припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 777 866, 85 грн. Зазначені дії державного виконавця визнані незаконними ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 квітня 2017 року у справі № 910/13862/15, яка залишена без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 26 червня 2017 року та Вищого господарського суду України від 17 серпня 2017 року.
Справа розглядалася судами неодноразово. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 лютого 2022 року, позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Укрнафта" матеріальну шкоду в розмірі 1 777 866,85 грн, стягнуто з відповідача 1 у дохід Державного бюджету України 1 921,00 грн судового збору.
Суди встановили, що незаконність зазначених вище дій державного виконавця визнана судовими рішеннями у справі № 910/13862/15. Неможливість повернення надмірно стягнутих коштів на виконання судового наказу від 14 квітня 2017 року № 910/13862/15 про стягнення з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" 1 777 866,85 грн підтверджується постановою відповідача 1 від 25 червня 2019 року про повернення вказаного наказу ПАТ "Укрнафта" без виконання.
Мін`юст звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Касаційна скарга мотивована тим, що за відсутності доказів неможливості стягнення на підставі статті 117 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на день видання судового наказу від 14 квітня 2017 року, на далі - ГПК України) на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом, пред`явлення боржником позову про відшкодування з Державного бюджету України шкоди на підставі статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є передчасним.
Скаржник вважає, що державний виконавець при здійсненні виконавчих дій з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25 лютого 2016 року у справі № 910/13862/15 діяв у межах і відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а така процесуальна дія державного виконавця як винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу не є фактом неможливості стягнення на користь позивача спірної суми коштів, оскільки норми наведеного Закону не позбавляють стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом встановлених строків.
Оскільки позивач не скористався своїм правом на повторне пред`явлення виконавчого документу, то державний виконавець був позбавлений можливості повторно перевірити майновий стан ТОВ "Інтербізпесконсалт" у спосіб та у порядку, визначених Законом. Скаржник стверджує, що у разі фактичного виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14 вересня 2017 року та у разі задоволення позову у справі № 910/10501/19 позивач двічі отримає грошові кошти у заявленому розмірі, тобто наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів, що в свою чергу завдасть збитків Державному бюджету України.
Мін`юст також зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладену у постанові від 03 червня 2020 року у справі № 642/3839/17, відповідно до якої розмір збитків, які позивач просив стягнути з відповідача, є сумою, що підлягає стягненню в порядку примусового виконання судових рішень, ухвалених на його користь, і ці кошти не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Ухвалою від 18 липня 2022 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) відкрив касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
31 серпня 2021 року Касаційний господарський суд ухвалою передав справу № 910/10501/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302 ГПК України.
Мотивуючи своє рішення про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд наполягає на необхідності відступлення від висновку, зробленому у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний цивільний суд) від 03.06.2020 у справі № 642/3839/17, про неможливість відшкодування позивачу на підставі статей 1173, 1174 ЦК України шкоди, завданої невиконанням судового рішення, оскільки розмір збитків, які позивач просить стягнути з відповідача, є сумою, що підлягає стягненню в порядку примусового виконання судових рішень, ухвалених на його користь.
При цьому колегія суддів Касаційного господарського суду послалася на наявність протилежного висновку, зробленого Касаційним господарським судом у постанові від 10.07.2018 у справі № 910/3007/16, в якій суд касаційної інстанції висловив правову позицію про те, що питання про відшкодування з Державного бюджету України матеріальної шкоди за правилами деліктних зобов`язань відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України, завданої неправомірними діями державного виконавця, виникає лише у разі невиконання судового рішення про стягнення надмірно сплачених коштів, якщо буде встановлено неможливість повернути на користь боржника грошові кошти, стягнуті з нього на виконання судового наказу. Тобто на вирішенні Касаційного господарського суду перебувало питання про повернення надмірно стягнутих з позивача коштів як шкоди, заявленої на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.