ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 753/6486/21
провадження № 51-5845км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_5,суддівОСОБА_6, ОСОБА_7, за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_8,прокурораОСОБА_9,розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_10 та прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 01 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Києва.
Обставини справи
1. Оскарженим вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без розгляду.
2. Суд визнав доведеним, що 24 грудня 2019 року о 22:29 засуджений, рухаючись за кермом автомобіля "Mercedes-Benz" по вул. Бориспільській в м. Києві зі швидкістю 104,06 - 112,72 км/год, зіткнувся з автомобілем "ВАЗ 2101" під керуванням ОСОБА_3, який виїхав на перехрестя з вул. Горбунова. Внаслідок зіткнення пасажирам автомобіля "ВАЗ 2101" ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було заподіяно середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, а водію ОСОБА_3 - також і тяжких тілесних ушкоджень. Ці наслідки знаходяться у причинному зв`язку з порушенням засудженим вимог пунктів 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України.
3. Київський апеляційний суд оскарженою ухвалою змінив вирок в частині призначеного покарання і на підставі статті 75 КК звільнив засудженого від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Вимоги і доводи касаційних скарг
4. Прокурор, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
5. Він вважає безпідставним звільнення засудженого від відбування основного покарання з випробуванням, оскільки той вчинив злочин через грубу необережність, проявив неуважність до дорожньої обстановки, в результаті чого трьом особам було заподіяно тілесних ушкоджень.
6. Захисник просить скасувати оскаржені рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне вирішення цивільного позову.
7. Сторона захисту вважає, що обвинувальний акт від 18 березня 2021 року був складений після закінчення досудового розслідування 30 листопада 2020 року, коли обвинувальний акт був переданий до суду. Після повернення судом обвинувального акта прокурору, новий обвинувальний акт не міг бути складений і затверджений без відновлення досудового розслідування, а отже постанова суду першої інстанції від 12 квітня 2021 року про призначення судового розгляду незаконна, тому подальші дії та рішення суду у провадженні проведені та ухвалені всупереч положенням КПК.
8. Також захист вважає, що суд першої інстанції мав прийняти рішення про закриття провадження в частині цивільного позову потерпілого ОСОБА_2, адже останній подав заяву про відмову від позову, а не про залишення його позову без розгляду.
9. Захист стверджує, що апеляційне провадження було здійснено формально, оскільки цей суд безпідставно не розглянув заперечень сторони захисту проти ухвали від 12 квітня 2021 року, а також доводів апеляційної скарги в частині вирішення цивільного позову.Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
10. Захисник також надав заперечення, у якому просив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення та повідомив про можливість здійснення касаційного розгляду без участі сторони захисту в порядку письмового провадження.
Позиції учасників судового провадження
11. У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника та не підтримав доводів сторони обвинувачення, вважаючи судові рішення законними і обґрунтованими.
12. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
13. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скаргах доводи, Суд дійшов висновку, що подані скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
14. Згідно із частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього ж Кодексу.
15. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Щодо затвердження нового обвинувального акта
16. Сторона захисту вважає, що оскільки строк досудового розслідування у цій справі закінчився в момент передачі обвинувального акта до суду, то після повернення судом обвинувального акту для виконання вимог статті 291 КПК слідчий і прокурор не мали повноважень складати і затверджувати новий обвинувальний акт без відновлення досудового розслідування. Тому він вважає, що новий обвинувальний акт був складений і затверджений неуповноваженими особами після закінчення строку досудового розслідування.
17. Суд зазначає, що повернення обвинувального акту не передбачає поновлення завершеного досудового розслідування. Діючий КПК чітко відмовився від інституту додаткового розслідування, який існував за КПК 1960 року. Відсутність можливості проведення додаткового розслідування після звернення до суду з обвинувальним актом очевидна з тексту Кодексу. Крім того, в Пояснювальній записці до проекту Кодексу зазначалося, що "одним з основних напрямів реформування … стала ліквідація можливості відправлення справи на додаткове розслідування", "підвищенню гарантій прав підозрюваних та обвинувачених сприятиме також …скасування інституту повернення справи на додаткове розслідування".[1]