ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 761/47500/17
провадження № 51-689км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100100012392, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого там само, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року щодо ОСОБА_7.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, установлено йому іспитовий строк 2 роки та покладено на нього обовʼязки відповідно до ст. 76 цього Кодексу.
Суд вирішив питання щодо речових доказів та накладеного арешту у провадженні.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоровʼя потерпілого (розбій), за таких обставин.
20 жовтня 2017 року о 15:45 ОСОБА_7, перебуваючи в парку на вул. Т. Шамрила в м. Києві, помітив раніше не відомого йому неповнолітнього ОСОБА_8, який розмовляв по мобільному телефону, та почав переслідувати останнього. Коли о 16:00 ОСОБА_8 зайшов до парадного в будинку АДРЕСА_2, ОСОБА_7 наздогнав його, схопив за руку, у якій потерпілий тримав телефон, штовхнув ОСОБА_8 до стіни. Створюючи вигляд погрози ножем, ОСОБА_7 висловив погрозу щодо застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоровʼя потерпілого, у разі вчинення ним опору та вимогу передати йому мобільний телефон. Сприймаючи дії засудженого як реальну загрозу своєму життю та здоровʼю, ОСОБА_8 не чинив опору та передав свій мобільний телефон ОСОБА_7 Заволодівши мобільним телефоном потерпілого, ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 3200 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 08 грудня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції у звʼязку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок мʼякості в аспекті неправильного застосування приписів ст. 75 КК.
Прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції, залишивши вирок місцевого суду без змін, безпідставно врахував як обставину, що помʼякшує покарання, добровільне відшкодування ОСОБА_7 завданих потерпілому збитків, оскільки засуджений відшкодував їх уже після направлення обвинувального акта до суду, а також не визнав своєї вини у вчиненні злочину. Формальне відшкодування обвинуваченим завданих потерпілому збитків, за відсутності в нього щирого каяття та критичної оцінки своєї протиправної поведінки, на думку прокурора, свідчить про те, що під тиском беззаперечних доказів засуджений намагається уникнути справедливого реального покарання за вчинене.
Вказує, що суд не надав належної оцінки обставинам та способу скоєння ОСОБА_7 тяжкого злочину проти власності, зокрема переслідуванню, нападу та погрозам застосувати насильство, небезпечне для життя і здоровʼя, щодо неповнолітньої особи, яка не здатна фізично чинити опір через свій вік та фізичну слабкість. На думку прокурора, це безумовно свідчить про підвищену суспільну небезпеку засудженого, його зухвалість та невиправність, а викладені в ухвалі апеляційного суду обставини жодним чином не вказують на можливість виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів шляхом відбування покарання без ізоляції від суспільства.
Позиції учасників судового провадження
У засіданні суду касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити.
Засуджений і захисник заперечили проти задоволення касаційної скарги, вважали її доводи необґрунтованими.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не зʼявилися, про причини неявки не повідомили, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія судів дійшла таких висновків.
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікацію його дій у касаційній скарзі не оспорюються.
Викладені в касаційній скарзі прокурора доводи зводяться до незгоди із застосуванням до засудженого положень інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається з вироку суду першої інстанції, урахувавши характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, сукупність усіх обставин його вчинення та дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно не працює, характеризується позитивно, а також відсутність обставин, що помʼякшують і обтяжують покарання, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК.
Не погодившись із вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, де вказував на невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через мʼякість, а також на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК.