Постанова
24 жовтня 2022 року
м. Київ
Справа № 2604/30143/12
Провадження № 51- 3228 ск 22
Суддя Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_2, розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року,
в с т а н о в и в:
Відповідно до ст. 387 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року (далі КПК 1960 р.) зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 КПК 1960 р.
Прохання у касаційній скарзі має бути викладено з урахуванням вимог ст. 396 КПК 1960 р. Так, ч. 1 ст. 396 КПК України1960 р. передбачено, що у результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне із таких рішень: залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги - без задоволення; скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий чи апеляційний розгляд; скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу; змінює вирок, постанову чи ухвалу.
Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підставами для скасування або зміни судових рішень можуть бути істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Зі змісту касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 вбачається, що вона звертається з касаційною скаргою до "Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних справ", просить "направити кримінальну справу щодо неї на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки були допущені порушення КПК України, порушення конституційного права на захист та неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, без проведення нового судового неупередженого розгляду справедливим судом".