ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 524/6839/20
провадження № 51-1847км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_6,
суддів ОСОБА_7, ОСОБА_8,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_9,
прокурора ОСОБА_10,
захисника ОСОБА_11 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні спільну касаційну скаргу захисника ОСОБА_11 та засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 березня 2022 року щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Києва, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16 листопада 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, цивільних позовів та процесуальних витрат.
За вироком суду, ОСОБА_1, проживаючи разом із ОСОБА_2, у квартирі АДРЕСА_2 з 16 вересня 2018 року по 14 березня 2019 року, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрав з указаної квартири речі та грошові кошти, належні ОСОБА_3, ОСОБА_4 й ОСОБА_5, і розпорядився цими речами на власний розсуд. Описаними діями ОСОБА_1 завдав матеріального збитку ОСОБА_3 на загальну суму 71 476, 18 грн, ОСОБА_4 - 1 866, 67 грн, а ОСОБА_5 - 13 520, 49 грн.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 28 березня 2022 року залишив без змін вирок суду першої інстанції.
Цією ж ухвалою на підставі статей 49, 74 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У спільній касаційній скарзі засуджений та його захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
Обґрунтовуючи викладені в касаційній скарзі вимоги, вказують, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи апеляційної скарги, які стосуються необґрунтованості вироку місцевого суду.
На переконання касаторів, без належної оцінки апеляційного суду залишилися твердження апелянта - адвоката ОСОБА_11 про те, що винуватість ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами. Зокрема, вказують на недопустимість як доказів висновків товарознавчих експертиз через призначення експертиз неуповноваженими слідчими, а також зазначають, що всупереч ст. 99 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) стороні захисту не було надано оригіналу документа на підтвердження належності грошових коштів, які, за версією обвинувачення, було викрадено. Також наводять аргументи щодо недостовірності та сумнівності даних протоколів впізнання, оскільки в них відображено некоректну інформацію.
Між тим, захисник та засуджений акцентують на порушенні вимог ч. 3 ст. 404 КПК, адже клопотання адвоката ОСОБА_11 про повторне дослідження доказів апеляційний суд не розглянув.
Крім цього, касатори оскаржують правильність висновків суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, щодо стягнення процесуальних витрат і витрат на правову допомогу, вважаючи їх безпідставними й невмотивованими.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_11 підтримав доводи, наведені в касаційній скарзі, прокурор ОСОБА_10 заперечував проти задоволення скарги, вважаючи її необґрунтованою.
Мотиви Суду
За частиною 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як визначено у ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З огляду на положення ч. 1 ст. 409 КПК суд апеляційної інстанції переглядає в апеляційному порядку законність та обґрунтованість судового рішення місцевого суду і надає сторонам кримінального провадження можливість перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції.
Також зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам
ст. 419 КПК.
Виходячи з положень указаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані в ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів із точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви, якими він керувався під час постановлення ухвали, а в разі залишення апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, пославшись на відповідну норму права.
Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 цього Кодексу.