Постанова
Іменем України
25 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 487/1491/21
провадження № 61-6246 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальне некомерційне підприємство "Миколаївська обласна клінічна лікарня" Миколаївської обласної ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства "Миколаївська обласна клінічна лікарня" Миколаївської обласної ради
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня
2021 року у складі судді Карташевої Т. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 червня 2022 рокуу складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Лисенка П. П., Серебрякової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом
до комунального некомерційного підприємства "Миколаївська обласна клінічна лікарня" Миколаївської обласної ради (далі - КНП "МОКЛ" МОР) про визнання незаконним та скасування наказу від 22 лютого 2021 року
№ 149-Л "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідуючої Центром нефрології та діалізу ОСОБА_1".
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що зазначеним наказом
їй оголошено догану за порушення 30 грудня 2020 року правил внутрішнього трудового розпорядку та посадової інструкції, а саме: за самовільне залишення робочого місця та відсутність на робочому місці
без повідомлення керівництва лікарні.
Позивач указувала, що у наказі не зазначено часу її відсутності на робочому місці, що має значення для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності з указаної підстави. Крім того, вона двічі була притягнута до дисциплінарної відповідальності за вчинення одного і того самого порушення трудової дисципліни, яке мало місце 30 грудня 2020 року, зокрема, за вказаним фактом їй оголошувалися догани наказами
від 30 грудня 2020 року № 647-Л та № 648-Л, які нею оскаржено в судовому порядку (справа № 487/1174/21).
При цьому керівництвом КНП "МОКЛ" МОР порушено строк для застосування дисциплінарного стягнення, яке застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення (стаття 148 КЗпП України).
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд задовольнити
її позов.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня
2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ КНП "МОКЛ" МОР від 22 лютого 2021 року №149-Л "Про притягнення
до дисциплінарної відповідальності завідуючої центру нефрології та діалізу ОСОБА_1". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наказ
про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани не відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема, роботодавцем не з`ясовано обставини самовільного залишення працівником робочого місця та відсутності на робочому місці
без повідомлення керівництва лікарні 30 грудня 2020 року.
Доводи відповідача у відповідній частині ґрунтуються на припущеннях. Роботодавець не надав доказів на підтвердження незаконності видачі ОСОБА_1 30 грудня 2020 року листка непрацездатності, а з табелю обліку робочого часу за грудень 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 30 грудня 2020 року перебувала на робочому місці. При цьому відповідачем не доведено, що працівником вчинено винний проступок, який спричинив негативні наслідки, як і наявності умислу на порушення трудової дисципліни.
Крім того, районний суд указав, що дисциплінарне стягнення накладено поза межами місячного строку, визначеного частиною першою статті 148 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 надала роботодавцю листок непрацездатності 08 січня 2021 року, а дисциплінарне стягнення накладено 22 лютого 2021 року.
Суд першої інстанції вважав безпідставними посилання відповідача
про відсутність предмету спору у зв`язку з тим, що догана достроково знята, а провадження у справі підлягає закриттю, так як дострокове зняття догани не свідчить про те, що така була оголошена правомірно. У даному спорі дострокове зняття догани не вказує на відсутність спору між сторонами. При цьому працівник не погоджується із законністю оголошення такої догани.
Районний суд урахував судову практику Верховного Суду у подібних справах.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 червня 2022 року
апеляційну скаргу КНП "МОКЛ" МОР залишено без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2021 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, висновки районного суду підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах законодавства, оскільки наказ
від 22 лютого 2021 року № 149-Л не містить обставин залишення працівником робочого місця та відсутності на робочому місці
без повідомлення керівництва лікарні 30 грудня 2020 року, а доводи роботодавця ґрунтуються на припущеннях. При цьому відповідач не надав доказів на підтвердження незаконності видачі ОСОБА_1 30 грудня 2020 року листка непрацездатності.
Апеляційний суд уважав правильним висновок суду першої інстанції про те, що дисциплінарне стягнення накладено на працівника поза межами строку для його застосування, а саме не пізніше одного місяця з дня його виявлення (частина перша статті 148 КЗпП України). Відхиляючи відповідні доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вказав, що останні встановлені обставини перевірки події згідно з підстав, зазначених
в оскаржуваному наказі, датовані 01 лютого 2021 року (пояснення позивача та протокол оперативної наради), тоді як строк для застосування дисциплінарного стягнення сплив 08 лютого 2021 року, а наказ винесено
22 лютого 2021 року.
Крім того, безпідставними є твердження відповідача про відсутність предмету спору, оскільки дострокове зняття догани не свідчить про те,
що вона була оголошена правомірно й не порушувала права та інтереси позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, КНП "МОКЛ" МОР просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає те,
що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389
ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу
із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву
на касаційну скаргу.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій
не врахували судову практику Верховного Суду у подібних справах і зробили безпідставні висновки про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, кваліфікувавши дисциплінарний проступок працівника
як прогул. Проте догану було оголошено ОСОБА_1 не за прогул,
а за самовільне залишення робочого місця та відсутність на робочому місці без повідомлення керівництва лікарні, що належним чином встановлено роботодавцем. Усі обставини вчинення дисциплінарного проступку вказані в оскаржуваному позивачем наказі.
Факт того, що дії позивача не завдали негативних наслідків відповідачу
не має правового значення при вирішенні спору, так як указане не впливає на можливість притягнення роботодавцем працівника до дисциплінарної відповідальності. При цьому ОСОБА_1 умисно й свідомо порушила правила внутрішнього трудового розпорядку 30 грудня 2020 року, самовільно залишивши своє робоче місце без повідомлення керівництва, що нею не заперечується. Проте суди вказаний факт належним чином
не дослідили.
Зазначає, що 08 січня 2021 року було виявлено лише факт подання позивачем листка тимчасової непрацездатності, інші складові проступку встановлювалися впродовж місяця, а тому місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення (стаття 148 КЗпП України) повинен обчислюватися з дати отримання останніх відомостей щодо проступку працівника, а не від дати виявлення самого факту. Тому у спірних правовідносинах строк для застосування дисциплінарного стягнення, який розпочався фактично 02 лютого 2022 року й закінчився 02 березня
2022 року, не пропущено.
Крім того, наказом від 29 вересня 2021 року № 496-Л достроково знято догану позивача, оголошену оскаржуваним наказом, а тому у даному спорі відсутній предмет спору, у зв`язку з чим відповідачем заявлялося у суді першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі,
яке було безпідставно відхилено. При цьому суд закриває провадження
у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань. У цій частині посилається на правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові
від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження
№ 61-3438сво21).
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга КНП "МОКЛ" МОР задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників
та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі
й відповідальність за невиконання цих обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення
як догана.
Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях
або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання
чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених
на працівника трудових обов`язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Саме на роботодавця покладено обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати